Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановні старшокласники та студенти! «Кримська світлиця» дає вам останній шанс спробувати виграти у нашому змаганні персональний комп’ютер! (Умови - на 16-й стор.). Сьогодні ми публікуємо відповіді на два конкурсні кроки-завдання, яке нещодавно надіслала до редакції старшокласниця з Ялти Наталя Шевчук. Приєднуйтеся!

ДОШКА СПОТИКАННЯ
Прочитала напис на фото Дошки пошани в Сімферополі і в уяві відразу постав бабусин макогін (вона ще називала його «верцюхом»). Ним бабуся перед Колядою терла у глиняній макітрі мак для куті. «Макогін» - дерев’яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо», - сказано у Великому тлумачному словнику сучасної української мови (В. Т. Бусел, с. 505).
Прізвище головного винороба р/з «Алушта» походить, звісна річ, від слова «макогін». Скоріше всього, у первісному звучанні воно й мало саме таку транскрипцію. Хтось із предків шановного Юрія Федоровича був українцем. Пізніше через певні обставини прізвище Макогін було перероблене на російський лад. До основи був приєднаний суфікс -ов-. Так появилося російське прізвище Макогонов. Але ж чому на Дошці пошани написано Макагонов, а не Макогонов? Це, безперечно, помилка. У даному складному слові з’єднувальна голосна повинна бути -о-, а не -а-. Не знаю, як написане прізвище Юрія Федоровича в паспорті. Мабуть, усе-таки Макогонов.
А от Дошка пошани «подкачала», висловлюючись «великим и могучим». Однак поважне ставлення до пана Юрія, як до особистості, не стирається цим граматичним «грішком».
До речі, слово «макогін» уживається саме в українській мові. Російською - це «большой пест» (проф. Л. М. Пелепейченко. Українсько-російський словник, с. 444). Це ще раз підтверджує українське походження прізвища Макогонов.
Менше вина пийте, шановні дошкопошанооформлювачі, та хоч інколи беріть до рук таку прекрасну і цінну річ, як книжка (в даному випадку підійдуть розділи підручника з української мови «Фонетика», «Морфологія» і «Лексика»), тоді ваші голови проясняться, і ви не будете більше робити подібних помилок.
А Вам, пане Юрію, сердечна дяка за вино, яке, як не крути, поповнює бюджет Криму, а ще й, кажуть досвідчені люди, воно змагається на світовому ринку за своїми смаковими властивостями і букетом ароматів із прославленими винами інших країн.
Спотворені прізвища є розповсюдженим явищем. У домашній бібліотеці я знайшла книжку «Русские виноделы». Раніше я ніколи нею не цікавилася. Мабуть, Макогонов Ю. Ф. підштовхнув мене заглянути всередину. Гортаючи сторінки цієї книги, натрапила на прізвище винороба С. Ф. Охрєменка (так воно звучить російською мовою). Згадала екскурсію в Ялтинському музеї Лесі Українки. Науковий працівник розповідала про двох братів Дмитра і Миколу Охріменків з Масандри, яких доля звела з Ларисою Петрівною в Єгипті в готелі «Континенталь» у 1910 році. Вони стали учнями Лесі Українки. Виявилося, що в книзі «Русские виноделы» мова йшла саме про батька Дмитра і Миколи - Сергія Федоровича Охріменка, який стояв біля витоків вітчизняного виноробства. Родом він був з Полтавщини, а це значить, що мав прізвище Охріменко, а не Охрєменко. Буква є після р не властива українській мові. До речі, його сина, Миколу Сергійовича, в науково-дослідному інституті «Магарач», де він працював довгі роки, теж називали Охрєменком. Варто згадати, що Микола Охріменко був першим ініціатором встановлення в Ялті пам’ятника Лесі Українці (помер у 1980 р.).
Охріменко став Охрєменком. Ще один кримський винороб, і ще одна помилка. Скільки їх, українських Макогонів і Охріменків, ставали «русскими виноделами «Макагоновыми» і «Охременками» - невідомо. Мабуть, багато...

ЩО ПРИНІС МАЙДАН У ВАШЕ ЖИТТЯ?
 «Невже задарма стільки серць горіло?» (І. Франко).

Я не згодна з тими, хто іронізує над Майданом. Останнім часом дехто собі це дозволяє. Тримаю в руках «оранжеву» фотографію мого старшого брата Сашка (він перебував в епіцентрі подій на Майдані) і бачу велелюдний простір нашої столиці. Це не кадр з фантастичного фільму, а історичний документ. Він дихає правдою. Так не виходять на вулицю просто гуляти. Ті люди зібралися на Майдані, щоб заявити про свої права. Вперше за всю історію України. Величне всенародне віче.
Що є для мене Майдан? Чи я відчула у своєму житті його гарячі дотики? Так, відчула. Просили без зайвої патетики, але саме патетикою віє від Майдану. Він запалив свічу національної єдності. Дав початок новому життю України. Освятив шлях третього тисячоліття і мою особисту дорогу в життя. Я пишаюся Майданом, і ніхто не зможе мене переконати в тому, що він не має ніякого особливого змісту. Має! Не досягнута мета? - Так не буває, щоб усе - і зразу. Попереду - тривалий час переосмислення, перебудови. Він уже почався...
Життя - не казка. І тут немає чарівної палички. Тягар реалій тоталітарного минулого скинути непросто. Це розуміє кожен. Не можна судити Президента за те, що він, мовляв, є слабкою людиною. Інколи у власній сім’ї тяжко навести лад, а тут така велика держава... Ми бачимо, що помилки поволі виправляються. Грядуть перевибори. Треба зупинити політиків, що зарвалися. Інакше підемо дорогою назад.
Є надія на кращі зміни.
Україна вже не та, що була до Майдану. Вона стала більш розкутою. Пробудилася Українська нація. У мене сформувалося тверде розуміння того, що наш народ, зібравши в твердий кулак усю свою волю, може сказати владі «так» і «ні», тобто впливати на хід вітчизняної історії.
Майдан сколихнув свідомість молодого покоління. У маєві оранжевих стягів визрівала його громадянська позиція. Ми зрозуміли, що життя твориться нашими ж руками. Треба тільки активніше включатися в суспільний процес перебудови,а не чекати диктату зверху від наших злодійсько-кланових керманичів. Мій брат береже як святиню помаранчевий прапор свободи, якого він привіз із Майдану. А це багато значить.
Мені імпонує той факт, що наш народний Президент
В. Ющенко звертається з високої трибуни до свого народу державною українською мовою. Це додає мені впевненості в тому, що моя рідна мова є престижною. Вона живе і розвивається.
І починається вона з найвищої у моїй країні посадової особи - Президента. І хоч трапляються у В. Ющенка деякі граматичні огріхи, однак йому, як політику, можна простити. Чистота мови - справа науковців-філологів. Головне - підняти статус державної мови як офіційної, а вже потім братися за культуру мовлення.
Зараз набирає обертів рух проти фальсифікації історичних подій. Повернемо славу героям, яких зробили «ворогами народу». Воїни ОУН-УПА, вірю, ще будуть визнані героями офіційно, бо вони боролися за вільну Україну, за свою
батьківську землю, ніколи не зазіхає на чуже.
Об’єктивно висвітлена трагедія Голодомору 1932 - 1933 років. Упиралися у полеміці комуністи, та їх голос, на щастя, стає все слабкішим у нашій державі. Голодомор визнано як акт геноциду українського народу, ретельно спланований сталінським режимом.
Чи не є це позитивними зрушеннями у нашому, зокрема в моєму, житті? Звичайно, є. Я хочу знати правдиву історію нашого народу. Але ці зрушення торкаються ідеологічних аспектів, національних святинь і цінностей. Український народ завжди був багатим духовно. А матеріально? Правда очі коле. Олігархи продовжують безсовісно грабувати державу. Економіка працює не на інтереси народу. Корупція процвітає. Ось чому Майдан втрачає свою велич. Дехто приписує йому вину за всі негаразди в нашій державі.
Я не можу з цим погодитись. На війні - як на війні. Є поразки, є й перемоги.
А в нас триває безкровна війна, чи не так?
Я вірю в Майдан, в духовний злет мого народу. Залюблені у рідну землю, українці робитимуть усе можливе для того, щоб підняти Україну з «духовної» і матеріальної руїни.
Наталя ШЕВЧУК,
учениця 10-А класу
НВК №15 м. Ялти.

Конкурс

П’ЯТЬ КРОКІВ ВІД "СВІТЛИЦІ" - ДО КОМП’ЮТЕРА!

Востаннє повторюємо для старшокласників та студентства П’ЯТЬ ЗАВДАНЬ-КРОКІВ ДО ВЛАСНОГО КОМП’ЮТЕРА!(Особливо недовірливих запрошуємо в робочий час завітати до редакції і подивитися та навіть спробувати в ділі цей, скажемо так, не дуже поки що доступний для кожного учня чи студента подарунок). Отже, знайомтеся з умовами, завданнями, пишіть відповіді, до 15 червня надсилайте їх до редакції і чекайте фіналу, який «Світлиця» планує провести цього літа.
Відкриємо карти: цим конкурсом і його комп’ютерним стимулом ми прагнемо «висвітлити» в Криму таланти, які, можливо, з часом прийдуть працювати у «Кримську світлицю». Тому, якщо ви добре вмієте висловлювати думки українською мовою або якщо просто хочете потренуватися писати (твори й перекази на екзаменах ще ж ніхто не відмінив?) - і якщо вам не зайвий буде новенький комп’ютер, - долучайтеся до нашого конкурсу!

КРОК №1 (перше завдання). Це фото зроблено з Республіканської Дошки пошани у Сімферополі. Ми заздалегідь просимо вибачення у шановного Юрія Федоровича за публічне використання цього прикладу (навіть запрошуємо його у журі конкурсу!), але Дошку пошани й без нас бачили сотні людей.
Так от, журналіст повинен уміти не лише бачити, але й оцінювати, аналізувати й коментувати. Прокоментуйте, майбутні наші кримські акули пера, телекамери й мікрофона, ось таке "кримськодошкове" написання. Спробуйте викласти ваші думки на двох стандартних друкарських аркушах. Можна рукописно (тільки не відштовхніть журі своїм почерком!), можна надрукувати - головне, щоб на тих аркушах були думки, бо кваліфіковане журі, до якого ми запросимо поважних кримських і київських теоретиків і практиків Слова, за просто так комп’ютера не віддасть!

КРОК № 2 (друге завдання - за поемою Бориса Олійника"Трубить Трубіж", опублікованою у "Кримській світлиці"
№ 44 за 28.10 2005 р.).
Запитання коротеньке: на двох стандартних друкарських аркушах напишіть, що воно таке - Трубіж? Чому Борис Олійник вирішив так назвати свою поему? А у нас в Криму, у непростому державотворчому сьогоденні, - є свій Трубіж? Тільки ж, самі розумієте, Трубіж може бути не обов’язково географічний, але й духовний.Дерзайте!

КРОК № 3 (третє завдання - від колишньої переможниці нашого змагання, а нині київської студентки Каті Осадцої).
Перекладіть українською мовою:
Завидное здоровье, завидное упрямство, хорошо относиться к людям, относиться к социальной группе, это к нам не относится, быть у власти, бросаться в глаза, люди в штатском, лощина, выяснять отношения, центробежный, весёлая ярмарка, предупредить болезнь, оставь меня в покое, добро пожаловать.

КРОК № 4
(четверте завдання).
ЩО ПРИНІС МАЙДАН У ВАШЕ ЖИТТЯ?
На першу річницю Майдану, в листопаді 2005 р. у "Кримській світлиці" був опублікований твір 10-класниці із смт. Леніного Анни Крамаренко, присвячений Помаранчевій революції на Майдані, який приніс їй перше місце в номінації "Публіцистика" літературного конкурсу школярів Криму "Ми діти твої, Україно". А що приніс Майдан у ваше життя, чи відчули ви якісь переміни, яких змін у нашій державі вам хотілося бдочекатися і як ви особисто могли б цим змінам на краще посприяти? (Тільки, будь ласка, без фальшивої патетики - наше журі цього не терпить!).

КРОК № 5 (п’яте завдання).
В останню суботу листопада щороку в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.
ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ГОЛОДОМОР?
Вам потрібно втиснути ваші знання, думки, емоції (публіцистику!) у два стандартні аркуші. Головне, щоб тема йшла через ваше серце, ваше Я - інакше нічого не вийде, така тема...
***
Ваш лист з відповіддю на завдання і коротенька анкета (обов’язково повідомляйте адресу та контактний телефон, мо-жете надіслати фото) вважатиметься заявкою на участь у конкурсі. За сумою набраних у цих п’яти конкурсних «кроках» балів журі визначить фіналістів, серед яких у очному поєдинку і буде розіграний ком-п’ютер. Ми сподіваємося, що наша творча співпраця не припиниться і після фіналу, що буде у нас ще багато комп’ютерів та інших призів, а у редакції - ресурсів для видання тиражної, кольорової, повноформатної, багатосторінкової газети, де юні кримські таланти шліфуватимуть свій дар, формуватимуть громадянську позицію, поглиблюватимуть мовні, історичні, культурні знання - і просто спілкуватимуться!
Листи надсилайте до редакції "Кримської світлиці" (95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5,
к. 14) з позначкою "Аладдіну". Додаткову інформацію про умови конкурсу можна довідатися по телефону (0652) 51-13-24.
Наснаги, наполегливості й удачі вам усім!

ХТО «СВІТЛИЦЮ» НЕ ЧИТАЄ - ТОЙ КОМП’ЮТЕРА НЕ МАЄ!
ПАНОВЕ БІЗНЕСМЕНИ, БАНКІРИ, ПІДПРИЄМЦІ, КЕРІВНИКИ ПАРТІЙНІ, ГРОМАДСЬКІ, ДЕРЖАВНІ! Вже шостий рік "Кримська світлиця" проводить на своїх сторінках мовно-комп’ютерне змагання, покликане пробудити у кримських школярів та студентів інтерес до вивчення державної мови, оволодіння багатою українською культурною та духовною спадщиною. ЗАПРОШУЄМО ВСІХ, хто не на словах, а на ділі опікується майбутнім нашої країни, ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ ПІД ГАЗЕТНУ УКРАЇНОТВОРЧУ АКЦІЮ. Ми приймемо будь-яку допомогу: організаторську, методичну, фінансову, комп’ютерну (та хоча б моральну!). Ваше добре ім’я не сходитиме зі сторінок газети (а випуски ігрової рубрики готуватимуться практично щотижня). ЗРОБІТЬ СОБІ ХОРОШУ РЕКЛАМУ, ПАНОВЕ ДОРОСЛІ, А НАШИМ ДІТЯМ — СВЯТО!(Конт. тел. у Сімферополі 51-13-24).
***
Просимо відгукнутися за цим номером усіх, хто вже надсилав відповіді на конкурс: Яну Натягайло, Сабіну Кемалову, Марію Бодунову, Тетяну Полубко, Вікторію Ніщук (якщо когось не назвали - вибачте, і все одно відгукніться!).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2007 > Тема "Мовно-комп'ютерний конкурс"