Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
Володимир Зеленський зустр╕вся з курсантами й л╕це╖стами в╕йськових навчальних заклад╕в та...


«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
Ахтем Се╕табла╓в показався ╕з Залужним та розпов╕в про ╖хню зустр╕ч…


УКРА╥НА В Н╤Ч НА 27 ЖОВТНЯ ВОСТАНН╢ МА╢ ПЕРЕЙТИ НА ЗИМОВИЙ ЧАС
Це передбачено ухваленим Верховною Радою законом, яким скасовано перех╕д з л╕тнього на зимовий...


ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
В╕д початку повномасштабного рос╕йського вторгнення загинуло майже 500 укра╖нських спортсмен╕в ╕...


ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
Управл╕ння Верховного ком╕сара ООН у справах б╕женц╕в (УВКБ ООН) розпочало свою д╕яльн╕сть в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 11.05.2007
Кримський Майдан

ПРО КОРИСТЬ АКТИВНИХ Д╤Й
 П╕д лежачий кам╕нь, як в╕домо, вода не тече. Цю прописну ╕стину завжди врахову╓ укра╖нська актив╕стка з Севастополя Богдана Процак.
 Тож ╕ не сидиться людин╕ на м╕сц╕. Ось ╕ цього разу пан╕ Богдану покликала дорога. У Дрогобич╕ «Союз укра╖нок» в╕дзначав юв╕лей М╕лени Рудницько╖. Треба ╖хати! Адже це нагода ╕ сво╖ кримсько-укра╖нськ╕ «батарейки» п╕дзарядити, ╕ галичанок пров╕дати, п╕дтримати, по╕нформувати.
 А дорога на Дрогобич проляга╓ через Льв╕в. М╕сто Лева «союзянку» з Севастополя чекало давно. На вокзал╕ ╖╖ зустр╕чали доктор ф╕зико-математичних наук Роман Пляцко (щирий друг ╕ передплатник «Кримсько╖ св╕тлиц╕») ╕ власкор ц╕╓╖ ж газети - автор цих рядк╕в.
 Йшли ми утрьох м╕стом, розмовляли, д╕лилися планами на майбутн╓, аж поки не д╕йшли до будинку, у якому живе родина ╤ванишиних. Саме ╖╖ ╕ збиралася пров╕дати пан╕ Богдана.
 А ось тут: «Тримайтеся за ст╕лець!» - як сказав би Михайло Задорнов. Виявилося, що передплатники «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Володимир ╕ Оксана ╤ванишини живуть... у тому ж самому дворику, де знаходиться ╕ квартира Романа Михайловича Пляцка.
 Ця обставина нас ус╕х неабияк звеселила. Ще б пак! Такою щ╕льн╕стю передплатник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», мабуть, ╕ С╕мферополь не може похвалитися...
 Отже, красень-Льв╕в, древн╓ ╕ мудре м╕сто, виявля╓ться, ╕ цього разу не сто╖ть осторонь, коли йдеться про справи кримських укра╖нц╕в!
 Нехай це лише маленька деталь його буття, але на таких «деталях» трима╓ться ╕ вся укра╖нська справа.
 До реч╕, родина ╤ванишиних - неабияке поповнення «св╕тличансько╖» родини. Володимир Степанович - головний геолог «Укрнафтогаз╕нвесту» - родом з села Новос╕лки Мостиського району. Тобто близький земляк Ольги Грицини - нашо╖ актив╕стки, подвижниц╕, яка, почувши по рад╕о передачу про в╕дчайдушну боротьбу кримського укра╖нства за сво╖ права, заг╕тувала добрий десяток передплатник╕в «КС». Причому в р╕зних рег╕онах Укра╖ни, а не лише в Галичин╕. Його дружина, пан╕ Оксана, походить з роду Купчинських.
 Може, не вс╕ кримчани про це знають, то я нагадаю: Роман Купчинський ╓ автором багатьох п╕сень про С╕чове стр╕лецтво. Це, перш за все: «Ми йдемо в б╕й», «Ой, чого ж ти зажурився», «Пише стара мати», «Ой, шумить, шумить та д╕бровонька», «Човен хита╓ться», «Не см╕╓ бути в нас страху», «Зажурились галичанки» та багато ╕нших.
 Зна╓те, при╓мно було зайвий раз переконатися, що газету нашу передплачують як не сам╕ повстанц╕, то ╖хн╕ прям╕ нащадки. Це ╕ Михайло Зеленчук з ╤вано-Франк╕вська, який припинив збройну боротьбу лише у 1955 роц╕, ╕ донька Петра Чучупаки - начальника штабу полку гайдамак╕в, що д╕яв у Холодноярських л╕сах, й ╕сторик Ярослав Дашкевич, син «головного артилериста» арм╕╖ УНР, ╕ Анна ╫ошко-К╕т - донька, сестра ╕ дружина патр╕от╕в, що стали на прю з ╕мпер╕╓ю. ╤, нарешт╕, нащадки «солов’я» ╕ сп╕вця С╕чового стр╕лецтва.
 Ми ╖х не шука╓мо, вони сам╕ «Св╕тлицю» знаходять... А це означа╓, що ми на в╕рному шляху.
 До реч╕, п╕д час тепло╖ бес╕ди у помешканн╕ ╤ванишиних ми заторкнули проблему передплати «КС», ╖╖ популяризац╕╖ у нашому рег╕он╕.
 Володимир Степанович пооб╕цяв посприяти, аби газету краще знали у ╤вано-Франк╕вську. ╢ перев╕рений спос╕б: сам заповню╓ш дек╕лька передплатних квитанц╕й, розда╓ш ╖х друзям, а вони йдуть на пошту ╕ платять. Н╕би й невеличка «орган╕зац╕йна допомога» в╕чно зайнятим нашим сучасникам, але, зна╓те - д╕╓! Люди так роблять, а пот╕м не шкодують, бо газета ц╕кава.
 Обговорювали ми й деяк╕ «св╕тличанськ╕» публ╕кац╕╖, робили прогнози стосовно майбутн╕х вибор╕в, думали ╕ про укра╖нське шк╕льництво в кримськ╕й автоном╕╖. Безпосередньо впливати на процеси н╕би й не можемо, але... у Львов╕ ╕ древн╕ мури допомагають, ╕ нав╕ть брук╕вка.
 Кожна така зустр╕ч - це маленький поштовх, маленький крок уперед. Добре, що ╓ в Укра╖н╕ Галичина, але добре й те, що кримськ╕ укра╖нц╕ сюди нав╕дуються.
 Парадокс? Та н╕. Погляд «збоку» дозволя╓ виявити невикористан╕ резерви.
А вони ╓, особливо коли пор╕вняти з Кримом. Хоч сам╕ галичани вважають, що народ у нас вже заспоко╖вся, «почив на лаврах», ╕ його нин╕шню активн╕сть не можна пор╕вняти з т╕╓ю, що була на початку 90-х, але часом ╕ с╕рника бува╓ достатньо, маленько╖ ╕скри, щоб т╕ часи, т╕ настро╖ ╕ та енергетика поступу знову повернулися. Богдана Процак ╕ була т╕╓ю «╕скрою». Мало того, що познайомила сус╕д╕в-«св╕т-личан», а ще започаткувала зб╕р кошт╕в на пам’ятник Вальков╕ Кравченку у Севастопол╕.
 А тепер к╕лька сл╕в про механ╕зми «актив╕зац╕╖». Йшли ми з пан╕ Богданою ╕ Романом Пляцком центром Львова, а я ледь встигав ф╕ксувати знайом╕ обличчя. Ось юна д╕вчина, яка займа╓ться бойовим гопаком (Боже, як виросла за той час, що ╖╖ не бачив!), ось далекосх╕дний укра╖нець, який на початку 90-х жив у намет╕ прямо в центр╕ Львова. Якщо не помиляюся, в╕н син пол╕тв’язня; на той момент уже залишився без батьк╕в, але, почувши про незалежн╕сть Укра╖ни, пере╖хав з двома малими д╕тьми на землю батьк╕в ╕ якось закр╕пився на н╕й.
 А ось учасник морського походу на козацьк╕й «чайц╕»... А он дал╕ - актив╕ст «Пори»...
 Люди посп╕шають у сво╖х справах; з╕ «сво╖м» (тобто льв╕в’янином) навряд чи й говорити довго будуть, а ось з кримчанами - ╕нша р╕ч! Був би у нас час - кожного можна було б зупинити ╕ зав’язати розмову.
 До кримчан-укра╖нц╕в ставлення тут тепле; таке, як в роки в╕йни було у прац╕вник╕в глибокого тилу до фронтовик╕в, як╕ щойно повернулися з передово╖. Б╕льшовицьк╕ ком╕сари були непоганими психологами ╕ цю обставину завжди використовували в ╕нтересах сво╓╖ ╕деолог╕╖.
 А для нас, нин╕шн╕х укра╖нц╕в, Севастополь ще довг╕ роки буде сво╓р╕дним «Стал╕нградом». Тому в╕зити «фронтовик╕в» до древнього Львова повинн╕ мати системний характер.
 Поки що пан╕ Богдана ╖здить за покликом душ╕ ╕ серця. Держава цих по╖здок не ф╕нансу╓. Але бачите: нав╕ть ця остання по╖здка дала результат - тр╕шки зм╕цнила нашу галицьку «св╕тличанську» родину. Причому, ц╕лком випадково.
 Нав╕ть несистемн╕ д╕╖ - набагато краще, н╕ж безд╕яльн╕сть. А коли запрацю╓ система (регулярн╕ в╕зити; причому з участю молод╕), то культурне життя як кримського, так ╕ галицького укра╖нства, отрима╓ новий поштовх.
 Серг╕й ЛАЩЕНКО.
 м. Льв╕в.
 
УРОК ПАТР╤ОТИЗМУ,
АБО ЧОМУ УКРА╥НА ПАСЕ ЗАДН╤Х

 Тридцять рок╕в тому, у березн╕ 1977-го я мав нагоду познайомитися ╕з Латв╕╓ю, ╖╖ столицею, латишами, зокрема ╕з подружжям художник╕в-рижан, у яких зупинився на дек╕лька дн╕в.
 8 березня вручив прив╕тн╕й господин╕ букет кв╕т╕в. Вона подякувала, усм╕хнулась ╕ зауважила: «У нас святкують День матер╕, а окупантських свят не призна╓мо».
 - А День Перемоги? - запитую.
 - А хто перем╕г? Латиш╕? Чи укра╖нц╕? Ми зазнали поразки ╕ опинилися п╕д окупантським личаком. Чи м’якший московський личак в╕д н╕мецького чобота? Окупант ╓ окупант. Ус╕ вони гидк╕ й потворн╕. Але ╓ деяка в╕дм╕нн╕сть. Дехто прикрива╓ свою потворн╕сть маскою брехн╕.
 Звичайно, сов╕ти
 г╕рш╕ фашист╕в -
 тут нема що гадати:
 Н╕мак правду казав,
 Що загарбувать йде;
 Москаль п╕дло брехав,
 Що йде визволяти.
 ╤ визволили. Село в╕д господаря, селянина в╕д земл╕, Б╕лорус╕ю ╕ половину Укра╖ни в╕д р╕дно╖ мови, Центральну ╢вропу (якби ж то т╕льки) в╕д демократ╕╖, а ус╕х в╕д Церкви. Маскою брехн╕ прикривалися все життя ╕ дал╕ безбожно брешуть. Найг╕рше, що в цю брутальну брехню багато хто в╕рить.
 Один загарбник перем╕г ╕ншого. То що нам святкувати? Це День пам’ят╕ тих, хто загинув; кого силою погнали у цю криваву б╕йню загарбувати чуж╕ земл╕, ╕ в першу чергу, тих, хто захищав р╕дну. Це день пам’ят╕ ╕ день молитви за них ╕ за мир.
 Мен╕ було соромно за м╕й, за наш «патр╕отизм». Ця латиська патр╕отка дала мен╕ добрий урок виховання задовго до того, як я зм╕г познайомитися ╕з р╕зними точками зору на ╕стор╕ю Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ╕ ХХ стол╕ття в ц╕лому.
 На жаль, укра╖нц╕ не мали тих двадцяти л╕т незалежност╕, що мали прибалти.
 Не полишають мою пам’ять слова поета-декабриста В. Кюхельбекера: «Тяжелее всех судьба казнит Россию...». ╤ буде «казнить», допоки вона не вил╕ку╓ться в╕д шов╕н╕зму. Поки керуватимуть нею захланн╕ ненажери, яким п╕всв╕ту замало, ╕ допомагатиме ╖м «собирать земли» «п’ята колона» у незалежних державах, що ще недавно були у ╕мперських об╕ймах «╓д╕ной ╕ н╓д╓л╕мой». Поки зневажатиме основний закон життя: живи ╕ дай жити ╕ншим. Б╕дна Рос╕я, а з нею ╕ ╖╖ сус╕ди. Але, як кажуть галичани: «Все так не буде».
 Шановна «Св╕тлице»! Щойно зак╕нчив читати «Бочку и обручи...» Марка Солон╕на, уривками з яко╖ Ти мене познайомила на сво╖х стор╕нках. Дякую! За це надсилаю св╕й «Урок патр╕отизму». Чекаю на публ╕кац╕ю!
 Завжди тв╕й -
 Василь С╤ХОВЕЦЬ.
 м. Сосн╕вка
 Льв╕всько╖ област╕.


 Добрий день, люб╕ друз╕!
 Десять рок╕в тому, я перевезла сво╖х батьк╕в з К╕ровоградщини у м. Саки. У сел╕ залишилась одна сус╕дка Олександра Давид╕вна Польова, з якою мо╖ батьки прожили майже 50 рок╕в. У не╖ два сини, як╕ живуть у Новосиб╕рську. Так склалось, що зараз часто не на╖здишся до матер╕. Чолов╕к п’ять рок╕в як помер. ╤ вона тепер зовс╕м одна. Я по можливост╕ пров╕дую ╖╖, листи пишу. Вона в минулому - вчителька молодших клас╕в. ╤ ось вона мен╕ прислала листа ╕ свого в╕рша. Я його прочитала ╕ так на душ╕ тяжко, тяжко стало. Вона ж не одна така.
 14 травня ╖й буде 80 рок╕в. Якщо в╕рш достойний того, щоб надрукувати у ваш╕й газет╕, то будьте так╕ ласкав╕, надрукуйте. Щоб молод╕ люди, як╕ мають батьк╕в, не забували, хто ╖м дав життя ╕ поставив на ноги.
 Ол. БОНДАРЕНКО.
 Чоботарська школа-╕нтернат, м. Саки.

Б╤ЛЬ ДУШ╤
 Маю син╕в у Сиб╕ру
 Та р╕дко ╖х бачу.
 Сиджу одна у хатин╕
 Та без к╕нця плачу.
 Плачте оч╕ старесеньк╕,
 Така ваша доля,
 Були д╕ти малесеньк╕,
 Не знала ╕ горя.
 Важко жити мен╕ одн╕й
 У сво╖й хатин╕,
 Колись думала, що буду
 При котрийсь дитин╕.
 Давлять ст╕ни з ус╕х бок╕в
 Стеля наляга╓,
 Боже ти м╕й, що робиться
 Й пов╕тря нема╓.
 Колись жили ╕з д╕дусем
 ╤ горя не знали.
 Ми ╕ рад╕сть, ми ╕ сум
 На двох розд╕ляли.
 А тепер живу одна,
 Д╕дуся згадаю,
 Помолюся «Отче наш»
 Та й спати лягаю.
 Д╕ти ж мо╖, дорогеньк╕,
 Нащо вас родити,
 Якщо жити одн╕й в хат╕,
 ╤ душею тл╕ти.
 Олександра Давид╕вна
 ПОЛЬОВА.
с. Спасове Новгородк╕вського р-ну К╕ровоградсько╖ обл.


СТЕРЕЖ╤ТЬСЯ ПРОВОКАТОР╤В!
 Сьогодн╕ в будь-як╕й област╕ Укра╖ни можна зустр╕ти не т╕льки укра╖нц╕в, а й представник╕в ╕нших етнос╕в. Це й не дивно, адже Укра╖на - центр ╢вропи, ╕ вс╕ дороги ведуть до Ки╓ва.
 Хто вони, т╕ представники нац╕ональних меншин, в якост╕ кого прийшли вони на цю землю: туристами, гостями, громадянами нашо╖ держави чи ╖╖ ворогами? Це важливо усв╕домити ╕ нам, ╕ ╖м. Бо в причинно-насл╕дковому св╕т╕ не бува╓ «всьо равно». Там д╕╓ жорстка законом╕рн╕сть: як╕ зерна пос╕╓ш, такий врожай ╕ збереш.
 Якщо вони прийшли сюди нашими духовними братами ╕ сестрами, прийшли сюди буд╕вниками нашо╖ сп╕льно╖ держави Укра╖ни, прийшли з турботою, щоб тут було красиво, щасливо, розумно - це одне.
╤ в такому раз╕ вони можуть розраховувати на нашу любов, турботу ╕ допомогу.
 ╤ зовс╕м ╕нша р╕ч, якщо вони прийшли сюди любителями лову в каламутн╕й вод╕, прийшли, щоб торгувати Укра╖ною, перекривати нам кисень духовного в╕дродження, зневажати нашу мову, нищити нашу культуру, с╕яти ненависть, аморальн╕сть, п╕дступн╕сть.
 Я не думаю, що нац╕ональн╕ меншини св╕домо бажають нам зла. Б╕льше того, в повсякденному житт╕ ми бачимо ╖х нашими друзями, сп╕вгромадянами. Але насторожу╓ той факт, що пер╕одично з’являються на наш╕й гостинн╕й земл╕ вовки в овеч╕й шкур╕ ╕, прикриваючись демагог╕чними гаслами, просовують в сусп╕льство укра╖ноненависницьк╕ «╕зми», а частина громадян п╕дда╓ться на т╕ провокац╕╖.
 Ось уже 16 рок╕в вс╕ляк╕ агенти й резиденти чужих ╕мпер╕й невпинно нав’язують нам хибну думку про в╕дм╕нн╕сть укра╖нц╕в сходу ╕ заходу, спекулюючи на духовн╕й об╕краденост╕ укра╖нц╕в певних областей, позбавлених можливост╕ знати р╕дну мову; намагаються под╕лити ╓диний ╓вропейський народ на частини чи то за географ╕чною, мовною чи конфес╕йною ознакою.
 Ледь не кожн╕ п╕вроку сплива╓ з глибин шов╕н╕стичного намулу просякнуте нафтал╕ном антиукра╖нське гасло про другу державну мову.
 Убол╕ваючи за «р╕вноправн╕сть» (це коли рос╕йська мова ╕ в Рос╕╖, ╕ в Укра╖н╕, ╕ в будь-як╕й ╕нш╕й частин╕ св╕ту, а укра╖нськ╕й м╕сця на земл╕ нема), провокатори намагаються позбавити нас р╕дно╖ мови не т╕льки фактично (бо де вона, та перша державна мова: в Криму, на Донбас╕, в Ки╓в╕... чи, може, у Верховн╕й Рад╕?..), а й юридично, проштовхуючи в Конституц╕ю закон про другу державну (а по сут╕ першу, т╕льки не р╕дну укра╖нцям, а чужу).
 Вже сьогодн╕, коли державною записана укра╖нська, коли народ знаходиться в становищ╕ ос╕б без громадянства. В сво╖й держав╕ в╕н не ма╓ н╕ шк╕л, щоб вчити д╕тей р╕дною мовою, н╕ магазин╕в, н╕ перукарень, н╕ к╕нотеатр╕в, де б звучала р╕дна укра╖нська мова. А де т╕ ВНЗ
з укра╖нською мовою навчання, де т╕ церкви, в яких укра╖нець м╕г би в╕дчути себе укра╖нцем?
 ╥х нема або ж якщо й ╓, то в так╕й м╕зерн╕й к╕лькост╕, що не можуть задовольнити потреби великого народу. То ж чи з’являться вони тод╕, коли в Конституц╕╖ державною мовою визнають рос╕йську? Звичайно ж н╕. Зате такий закон закр╕пить безправн╕сть укра╖нц╕в.
 Чи усв╕домлюють вс╕ т╕, хто так бездумно намага╓ться накинути на шию волелюбному народов╕ двомовний зашморг беззаконня, що вони коять злочин, людиноненависницький злочин?
 Чи усв╕домлюють т╕, хто так безв╕дпов╕дально ставить св╕й п╕дпис п╕д вироком духовному в╕дродженню укра╖нц╕в, що цим самим записують себе в ранг ворог╕в укра╖нського народу?
 Чи усв╕домлюють вони, що незнання чи не бажання знати про злочинн╕сть сво╖х д╕тей не зн╕ма╓ з них в╕дпов╕дальност╕?
 Укра╖нц╕ не хочуть, щоб в ╖хньому дом╕ жили ╖хн╕ вороги. Думаю, що ╕ нац╕ональн╕ меншини не хочуть, щоб до них ставилися з ненавистю. ╤ не бажають такого майбутнього н╕ соб╕, н╕ сво╖м д╕тям. Конфронтац╕я не потр╕бна жодному громадянину Укра╖ни, яко╖ б нац╕ональност╕ в╕н не був. Громадянину, а не агенту та одуреним ним його прихвосням.
 Тож будьмо громадянами, а не п╕дступним знаряддям провокатор╕в. Остер╕гаймося ╖хн╕х улесливих сл╕в. Не допомагаймо ╖м с╕яти зло нав╕ть в найприваблив╕ших обгортках, уникаймо вовк╕в в овечих шкурах, як╕ розпалюють вогонь м╕жнац╕онально╖ ненавист╕.
 Укра╖нц╕ не забороняють н╕кому розмовляти сво╓╖ р╕дною мовою! Але й н╕кому не дозволять позбавити себе права сп╕лкуватися укра╖нською.
 Не може знущання над народом тривати в╕чно, не може в╕чно панувати загроза розчленування Укра╖ни та ще й безкарно, не бува╓ в╕чного терп╕ння. ╤ коли в народу урветься терпець (а при такому нахабств╕ й безкарност╕ чужоземних заброд це може статися дуже ╕ дуже скоро), тод╕ п╕зно буде нар╕кати на свою необ╕знан╕сть чи задурманен╕сть отими п╕дступними пал╕ями-п╕клувальниками.
 Пал╕╖ втечуть до сво╖х хазя╖в на сво╖ «╕стор╕ч╓ск╕╓ род╕ни», а громадянам Укра╖ни доведеться пожинати плоди ╖хнього п╕дпалу. Будьмо пильн╕. Пам’ятаймо:
 - хто з найвищих державних трибун зверта╓ться до народу мовою чужо╖ держави, не любить цей народ ╕ служить не йому, а його ворогам;
 - хто повторю╓ ╕ поширю╓ провокац╕йн╕ гасла (хай нав╕ть ╕ не сво╖), ╓ сп╕вучасником злочину;
 - хто «боротьбу за права нацменшин» уявля╓ як спос╕б знищення державотворчо╖ нац╕╖, ╓ не друг нацменшин, а провокатор ╕ готу╓ ╖м не св╕тле майбутн╓, а темне небуття.
 Береж╕мо наш сп╕льний д╕м - Укра╖ну. Адже наше майбутн╓ в наших руках.

 Павло СУЩЕНКО.
с. Олександр╕вка Красногвард╕йського району в АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4750

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков