Версiя для друку Обговорити в форумi

 Покинь усе - провідай матір,
 Впади їй квітом на поріг.
 І намагайсь частіш бувати,
 Частіш, ніж випадає сніг...

 Ці слова київського поета Юрія Ряста все частіше спадають на думку з наближенням травня, а саме - другої неділі місяця, що відзна-чається як День Матері. Запроваджене офіційно в Україні з 1995 року, воно дедалі більше завойовує прихильників, бо, певно, для кожної людини потрібно хоч раз на рік зупинитися в життєвій метушні, щоб згадати про найдорожчу людину, яка подарувала життя. І щасливі ті, у кого ще є можливість приїхати в гості чи бодай зателефонувати, щоб сказати мамі кілька щирих слів.
 У молодої американки Анни Джервіс такої можливості вже не було. Вона рано втратила матір і, щоб зберегти про неї пам’ять, домоглася в церкві в Ґрефтоні (Західна Вірджинія, США), прихожанкою якої була її мати, щоб їй дозволили відсвяткувати День матері другої неділі травня, в другу річницю смерті мами. Пізніше Анна засипала листами державні установи, законодавчі органи й відомих осіб із пропозицією хоча б один день на рік присвятити вшануванню матерів. Як знак поваги до тих, які подарували життя, вона запропонувала конгресменам, у кого мама жива, приколоти на одяг рожеву квітку, а в кого помер-ла - білу. Її старання увінчалися успіхом, і 1910 року у Філадельфії вперше було відзначено День Матері, а через 4 роки Конгрес США прийняв постанову про всенародне святкування цього дня.
 З Америки нова традиція поширилася на Швецію, Норвегію, Австрію. В Україні цей день уперше було відзначено 1929 року з ініціативи Союзу українок Галичини та редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кісилівської, і з часом свято стало дуже популярним, особливо в Західній Україні. Щоправда, в часи радянської окупації цю ідею було названо «буржуазною», і День Матері на офіційному рівні замінило свято Клари Цеткін
8 березня.
 Між тим, День Матері має значно глибше коріння. Ще язичники-слов’яни в травні вшановували жіночі божества Майї, Живи, Мокші, Дани. Давні греки навесні
поклонялися Реї - матері богів.
У Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині мали своє свято: перші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний, а потім одні й інші вирушали до храму Вести, хранительки домашнього вогнища. Пізніше у травні почали вшановувати Матір Божу, яка привела в цей світ Спасителя.
 У 1600-х роках в Англії шану матерям віддавали в четверту неділю Великого посту, яку називали «Неділею материнства». З поширенням християнства в Європі ці святкування змінилися на панегірики «матері-Церкві» - духовній силі, що давала життя та оберігала від зла. З часом церковні святкування об’єдналися зі святкуваннями «Неділі материнства», і люди почали одночасно вшановувати і Церкву, і своїх матерів.
 В Україні окремого святкування Дня Матері не було, хоча авторитет жінки в родині був беззапе-речним. Українська жінка за життя чоловіка мала з ним рівні права, а в разі його смерті ставала спадкоємницею майна й опікункою дітей. За козацьких часів, коли чоловіки вирушали в похід, жінки перебирали управління маєтками, і їхні підписи на паперах були так само легітимними, як і їхніх чоловіків. У ХV - ХVІІІ століттях українські жінки були майже всі письменними. Недарма українське прислів’я каже, що жінка тримає три кути дому.
 Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.
 
 ТРАДИЦІЇ ВШАНОВУВАННЯ ЖІНКИ В ІНШИХ КРАЇНАХ:

- Давні германці вірили, що в жінках є щось священне, тому радилися з ними, як з оракулами. Шанобливе ставлення до жінки та матері у німців збереглося до сьогодні.
 
- В Індії на початку жовтня проходить десятиденне свято Дурга Пуджа - на честь десятирукої богині-матері Дурги.

- У Франції та Швеції мам поздоровляють в останню неділю травня. Незадовго до цього шведський Червоний Хрест починає продаж пластикових квітів, а виручені гроші йдуть на те, щоб надати невелику оплачувану відпустку багатодітним матерям.

- Найоригінальніше День матері відзначають у Сербії - за два тижні до Різдва. У цей день діти рано-вранці підкрадаються до мами, поки вона спить, і... зв’язують її. Щоб визволитися із цього полону, мама має відкупитися від шибеників цукерками чи подарунками, захованими під подушку.

- У Франції в першу неділю березня відзначається ще й Свято бабусь. Цього дня усім бабусям і взагалі жінкам, старшим 55-ти років, демонструють надзвичайну повагу і пошану, їх навіть... пускають до знаменитого паризького «Діснейленду» за пільговими цінами.
 
 
МИ МАТІР НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ

Ми Матір називаємо Святою
За щирі сльози від її трудів,
За те, що ними, як цілющою водою,
Умита доля її доньок та синів.
За те, що мати, як всесвітня берегиня,
Стоїть на захисті землі і майбуття.
І ще за те, що її голос нині
Лікує, живить, повертає до життя.
За те, що потом та сльозами й кров’ю
Проклала шлях до кращого життя.
Своє життя дала разом з любов’ю.
До джерела немає вороття.
Ми Матір називаємо Святою
За ночі зоряні, коли вона
Сидить та дивиться
 на повний місяць в небі,
Як на своє маленьке немовля.
Як над колискою дитини, мати
Співає зоряну мелодію весни.
Співає для Землі,
 щоб мирно спати
І разом з нами бачить добрі сни.

Марина ШЕВКОПЛЯС,
учениця 10-го класу гімназії № 1.
м. Саки.

КОЛИСКОВА ДЛЯ МАТУСІ

Матусенько моя ти рідненька,
Нічка така темненька,
А ти так далеко від мене,
Я б тобі прихилила неба.
Може, ти там боїшся
Хитрої й злої лисиці,
А може, вовка лякаєшся,
Може, тобі він ввижається?
Прошу тебе, не треба,
Зіроньки сяють на небі.
Хай тебе оберігають,
Шлях твій завжди осявають.
Це мої подружки любі,
До тебе дороги не згублять,
Будуть тобі пісню шептати,
Сяйвом своїм осявати.
А та, що найяскравіша
(Придивися ж ти сміливіше),
Це твоя доня маленька
Блима до тебе, рідненька:
- Я так за тобою скучаю,
Що серденько аж умліває.
Чому ж, чому така доля,
Що я, як билинка у полі?
Спущуся до тебе тихенько,
Всю нічку з тобою, ненько,
Буду тебе колихати
І зустрічі пісню співати.
А потім знову полину
У зоряну цю долину
І тільки промінням зігрію
Тебе, як далеку мрію...

Тетяна ПОЛУБКО,
учениця 8-го «а» класу ЗОШ № 14.
м. Чернівці.

МІЙ НЕБЕСНИЙ АНГЕЛ
(Матері)

Мій небесний ангел
розгортає крила,
Обійнявши ними
 весь господній світ,
У ночі холодній запалав Ярило,
Щоб зігріти світлом
 довгий промінь літ.

У твоїх долонях -
 золоті сльозинки,
Що колись стирала
 з молодих очей,
Ти тоді співала
 колиханку взимку
Для своїх єдиних, дорогих дітей.

Мій небесний ангел
 з сумними очима,
Рідна моя мамо - серце золоте,
Дякую, рідненька,
 що мене ростила,
Мій небесний ангел,
 дякую за все!

Катерина БУРДЕЙНА,
учениця 11-го класу ЗОШ № 9.
м. Ялта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 11.05.2007 > Тема "Душі криниця"