|
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Українці мої..."
#18 за 04.05.2007
ДО 100-Л╤ТТЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ╤РИНИ В╤ЛЬДЕ (1907 - 1982)
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
...Ховали ╤рину В╕льде. Труну з т╕лом письменниц╕ несли центральною вулицею Львова, а позаду в н╕м╕й скорбот╕ й пошан╕ рухалися тисяч╕ людей. Зразу видно було, що ховають заслужену людину, а проводжають ╖╖ в останню путь укра╖нськ╕ патр╕оти. Шкода, що тод╕ не було в╕деоапаратури, пл╕вка заф╕ксувала б чимало благородних, мужн╕х облич.
Св╕дком ц╕╓╖ процес╕╖ я став випадково, оск╕льки на той час мешкав у Ки╓в╕. Льв╕в був сво╓р╕дною «в╕ддушиною», де мешканець зрос╕йщено╖ столиц╕ бодай тимчасово м╕г би розправити плеч╕. На той час ще зовс╕м молодий, я мало що знав про в╕дому письменницю. Х╕ба що пр╕звище ╖╖ було на слуху. Але оця випадков╕сть дала додатковий матер╕ал для роздум╕в: видно, доброю людиною була ця ж╕нка, раз ст╕льки льв╕в’ян вир╕шили провести ╖╖ в останню дорогу...
Якби мен╕ тод╕ сказали, що р╕вно через чверть стол╕ття я згадуватиму цю под╕ю, писатиму про не╖ для кримських укра╖нц╕в, то, певно, не пов╕рив би! Ще фантастичн╕шою здавалася б думка, що син письменниц╕ вже у незалежн╕й Укра╖н╕ вбол╕ватиме за долю укра╖нц╕в Криму, дружитиме з кримськими татарами, розд╕ляючи вс╕ мо╖ погляди стосовно п╕вострова, та ще й активно пропагуватиме серед сво╖х студент╕в «Кримську св╕тлицю». Але того дня в╕н просто скорботно йшов за труною матер╕, не пом╕чаючи н╕чого навколо...
* * *
╤рина В╕льде - це псевдон╕м. Справжн╓ ╕м’я письменниц╕ - Дарина Дмитр╕вна Полотнюк. «В╕льде» в переклад╕ з н╕мецько╖ означа╓: «дика», «непок╕рна». Н╕, не була письменниця революц╕онеркою чи п╕дп╕льницею, але, як могла, орган╕зовувала мовчазний спротив систем╕. Багатьох св╕домих людей п╕дтримувала, давала ╖м пут╕вку в життя. Для багатьох була ╕ другом, ╕ «ненькою»; про це неодноразово писали.
Ми, кияни, не знали ╖╖ особисто, проте в розпал андроповщини (вже п╕сля смерт╕ письменниц╕) вважали ╤рину В╕льде сво╓-р╕дним ╕нструктором з налагодження нац╕онального опору.
╥╖ книгу «Повнол╕тн╕ д╕ти» зачитували до д╕рок. У твор╕ йшлося про оп╕р буковинських укра╖нц╕в, зокрема й д╕тей, насильницьк╕й румун╕зац╕╖. Аналог╕я з асим╕ляторською пол╕тикою КПРС у часи Андропова була повною! Дивно, як взагал╕ таку книгу не внесли до списк╕в ╕ не заборонили.
А ще ╤рина В╕льде любила культуру Сходу. Особисто контактувала з л╕тераторами Закавказзя, Татарстану, Середньо╖ Аз╕╖. Добре знала азербайджанського поета Самеда Вургуна, з яким познайомила ╕ сина Ярему. Знала в╕рменську поетесу С╕льв╕ю Капут╕кян та узбецьку письменницю Роз╕ю Озод. Знала середньоаз╕атських письменник╕в ╕ поет╕в, зокрема Мум╕на Каноата, М╕рса╖да М╕ршакара, Ам╕нджона Шукуг╕ та багатьох ╕нших, з якими неодм╕нно знайомила сина.
Тож ╕ не дивно, що у нас, у Львов╕, ╓ такий в╕домий сходознавець, як Ярема ╢вгенович Полотнюк. За нього також укра╖нц╕ могли б подякувати незабутн╕й ╤рин╕ В╕льде.
м. Льв╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4733
|
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
ПРО ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАКА ОЛЕКСАНДРА ВИШН╤ВСЬКОГО, ЯКИЙ ПЕРЕМ╤Г М╤ШКУ ЯПОНЧИКА
ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО – РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР, ПИСЬМЕННИК ╤ ВЧЕНИЙ
