27 кв╕тня 2007 року, в день 130-р╕ччя в╕д дня народження Арх╕╓пископа Луки (у миру Валентин Фел╕ксович Войно-Ясенецький) за участ╕ та благословення Високопреосвященн╕шого Митрополита С╕мферопольського ╕ Кримського Лазаря Пост╕йний Представник Президента Укра╖ни в Автономн╕й Республ╕ц╕ Крим В╕ктор Шемчук поклав кв╕ти до пам’ятника Великого святителя в С╕мферопол╕. Владика Лазар осп╕вав Пасхальний Тропар Христовому Воскрес╕нню та побажав ус╕м присутн╕м добра, щастя та “щоб Святий Лука благословляв вс╕х сво╓ю десницею, здоров’я повертав у кого нема╓, а у кого ╓ – збер╕гав”. У сво╖й промов╕ в╕н висловив подяку В╕ктору Шемчуку за проведений зах╕д та вшанування пам’ят╕ Святителя ╕ спов╕дника в╕ри, для якого служ╕ння Богов╕ було вищим обов’язком - за в╕ру в╕н п╕ддався жорстоким пересл╕дуванням ╕ засланню. А л╕кування людей для арх╕╓пископа Луки було природним продовженням його п╕днесено╖ любов╕ ╕ в╕ри. Представник Глави держави запевнив Високопреосвященн╕шого Митрополита, що Представництво ╕ надал╕ буде доглядати за пам’ятником та сквером навколо нього, щоб це м╕сце стало улюбленним куточком с╕мферопольц╕в. Участь у покладанн╕ кв╕т╕в зд╕йснили сп╕вроб╕тники Представництва Президента Укра╖ни в АР Крим, громадськ╕ орган╕зац╕╖, мешканц╕ м╕ста. * * * Арх╕╓пископ Лука (у миру Валентин Фел╕ксович Войно-Ясенецький) народився 27 кв╕тня 1877 року в м. Керч у дворянськ╕й родин╕ пров╕зора. У 1903 роц╕ зак╕нчив медичний факультет Ки╖вського ун╕верситету, “маючи за мету бути все життя с╕льським, мужицьким л╕карем, допомагати б╕дним людям”. В т╕ роки величезним нещастям у Рос╕╖ була трахома. Безл╕ч осл╕плих людей, жертв ц╕╓╖ хвороби, низками ходили по дорогах, просячи милостиню. Випускник ун╕верситету, волод╕ючи вродженим милосердям, визнав за необх╕дне навчитися в кл╕н╕ц╕ операц╕ям на очах. Не одн╕й сотн╕ сл╕пих в╕н повернув з╕р, часом у польових умовах. Не маючи спец╕ально╖ п╕дготовки з х╕рург╕╖, в╕н в╕дразу став робити велик╕ операц╕╖ на к╕стках, суглобах, череп╕. П╕сля в╕йни молодий л╕кар зав╕дував м╕ською л╕карнею в Симб╕рськ╕й губерн╕╖, де став оперувати по вс╕х розд╕лах х╕рург╕╖ й офтальмолог╕╖. Уже тод╕ в╕н зрозум╕в небезпеку загального наркозу, нер╕дко таку, що переважала небезпеку само╖ операц╕╖, ╕ став розробляти досв╕д м╕сцево╖ анестез╕╖. Ц╕ роботи склалися в наукову працю. На початку Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Войно-Ясенецький зав╕дував у Переяславц╕ госп╕талем для поранених, а в 1917 роц╕ одержав запрошення в Ташкент на посаду х╕рурга. Але тут його наздогнала революц╕я з╕ смутами, заколотами ╕ розстр╕лами. Працюючи в Ташкент╕, професор дов╕дався, що тут ╕сну╓ церковне братство при собор╕. В╕н став в╕дв╕дувати з╕брання ╕, не маючи богословсько╖ осв╕ти, проводив там серйозн╕ бес╕ди, ще не знаючи, що вони стануть початком його величезно╖ пропов╕дницько╖ д╕яльност╕ в майбутньому. Це зробило сенсац╕ю в Ташкент╕. Будучи далеким в╕д рел╕г╕╖, не розум╕ючи його вчинку, до нього прийшов один ╕з професор╕в з великою групою студент╕в. «Що зрозум╕ли б вони, якби я ╖м сказав, що, побачивши блюзн╕рськ╕ карнавали ╕ знущання над Господом нашим ╤сусом Христом, мо╓ серце голосно кричало: не можу мовчати!»
НОВ╤ ГРАН╤ ТВОРЧОСТ╤
КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ТЕМА УКРА╥НСЬКОГО К╤НЕМАТОГРАФА
