|
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Душі криниця"
#18 за 04.05.2007
ПРЯМА ДОРОГА В ПЕКЛО...
РУЙНУВАННЯ економ╕ки, розвал державного кер╕вництва ╕ втрата його авторитету в народ╕, безроб╕ття ╕ п╕двищення ц╕н на необх╕дн╕ товари ╕ продукти, хаос, повна плутанина, розкладання ╕ розтл╕ння народу, особливо молод╕, непокора д╕тей батькам, нешанування молодшими старших, безкарна злочинн╕сть, жахлив╕ для розсудливо╖ людини ф╕льми ╕ пере-дач╕ по телев╕зору - це те, що сьогодн╕ в т╕й чи ╕нш╕й м╕р╕ ув╕рвалося в кожну с╕м’ю, звалилося на кожного з нас. В╕д усього цього багато хто бо╖ться за завтрашн╕й день, впада╓ у смуток та в╕дчай. Одн╕ ще ут╕шають себе над╕╓ю на св╕тле майбутн╓, ╕нш╕ вважають, що людство в ц╕лому вже так низько впало, розбестилося ╕ збожевол╕ло, що повернутися до нормального життя не зможе. Багато хто, особливо у великих м╕стах, не витриму╓ цього жаху ╕ зак╕нчу╓ життя самогубством. ╤нш╕, озлобившись, стають на шлях злочину ╕ розпусти, хтось намага╓ться себе ут╕шити за допомогою спиртних напо╖в, наркотик╕в, веселих компан╕й, сучасно╖ демон╕чно╖ музики, в╕деоф╕льм╕в та ╕нших б╕с╕вських розваг. Але й так╕, потрапивши п╕д владу сатани, задурманен╕ спиртним або наркотиками, часто не можуть встояти перед останн╕м закликом в пекло одв╕чного чолов╕ковбивц╕ - диявола, та зак╕нчують життя самогубством.
Так, самовбивц╕ безнад╕йно йдуть в пекло (т╕льки у раз╕ втрати розуму ╓ над╕я на уникнення тако╖ г╕рко╖ дол╕). Так╕ нещасн╕ позбавляються в╕дсп╕вування в храм╕ й церковних молитов, на могил╕ ╖х не можна ставити хрест ╕ нав╕ть не належить ховати ╖х на християнському кладовищ╕. ╤ те, що представлялося для них виходом з такого скрутного становища, ста╓ т╕льки початком ╖хньо╖ жахливо╖ в╕чност╕. Самогубство - ╓диний гр╕х, у якому нема╓ покаяння, оск╕льки нема╓ вже можливост╕ принести його. В╕д померлих Бог не прийма╓ покаяння. Тих, що в╕д╕йшли в╕д цього життя, чека╓ т╕льки Страшний суд.
Але сучасне згруб╕ле сусп╕льство не розум╕╓ всього жаху ╕ безповоротност╕ такого дурного вчинку, на який не зважуються тварини, як╕ нав╕ть не мають розуму. Мало того, сьогодн╕ деяк╕ п╕дштовхують до самогубства людей, вважаючи це актом милосердя. Так звана евтаназ╕я («блага смерть») ╓ насправд╕ вбивством або самогубством (в╕дпов╕дно до обставин); вони ж переконують тих, що не замислюються, що господарем душ╕ ╕ смерт╕ ╓ вже не Бог, а людина, що тим, хто стражда╓, можна зв╕льнитися в╕д болю, який для них не ма╓ сенсу, а органи ще живо╖ людини можна «подарувати» ╕ншому, що важке пошкодження головного мозку (мозкова смерть) р╕вносильне б╕олог╕чн╕й смерт╕! Але ще жахлив╕ше, що деяк╕ захисники евтаназ╕╖ стверджують, що ця «блага смерть» ╕ ╓ те, що ма╓ на уваз╕ Церква наша, коли молиться: «Християнського к╕нця життя нашого... просимо». Отже, зараз багато людей намагаються таким чином вбивство або самогубство зодягнути в упаковку любов╕, богоугодност╕. Оск╕льки к╕льк╕сть хворих на страшн╕ хвороби, пов’язан╕ з пох╕ттю, отру╓нням св╕ту, зростатиме, а страждання ╖х страшн╕, то пропаганда «благо╖ смерт╕» зб╕льшуватиметься.
Але, напевно, найстрашн╕ше те, що у наш час розповсюдилася практика в╕дсп╕вування, поховання ╕ церковних молитов за самовбивць. Написав л╕кар на прохання родич╕в (часто за матер╕альну винагороду), що нещасний був у момент вбивства в стан╕ псих╕чного невр╕вноваження, ╕ справа готова. Неначе суд такого порядку про прощення або покарання можна вершити на земл╕! Це щось схоже на католицьку ╕ндульгенц╕ю - купив ╕ вже пробачив. Один благочестивий старець, що пройшов стал╕нськ╕ табори, бачив не один гр╕б самовбивць, казав, що в такому випадку на земл╕ плачуть ╕ ридають, сп╕вають заупок╕йн╕ сп╕ви, а навколо б╕си танцюють, задоволен╕, що ст╕льки душ змогли погубити. Збережи, Господи, в╕д тако╖ смерт╕!
За статистикою, в Америц╕ серед нещасних, що зак╕нчили життя таким чином, перше м╕сце займають наркомани, а пот╕м йдуть ж╕нки, що вчинили аборт ╕ не можуть перенести жахливих спогад╕в ╕ терзань сов╕ст╕. Так, нерозкаян╕ гр╕хи гн╕тять, обтяжують душу, мучать сов╕сть; через гр╕хи потр╕бно засмучуватися все життя, але наше покаяння повинне супроводжуватися над╕╓ю на милосердя Боже. Бог ╕ зрадника ╤уду простив би, якби в╕н не знев╕рився в сво╓му житт╕, а вдався до Господа з покаянням сво╖х гр╕х╕в. ╤сус Христос нав╕ть закликав свого зрадника, що прив╕в во╖н╕в схопити Його, до покаяння словами: «Для чого ти прийшов?» (Мф. 26, 50). Не бажа╓ Бог смерт╕ гр╕шника, а його покаяння ╕ виправлення. Усе, що обтяжу╓ душу, потр╕бно в╕дкрити священику на спов╕д╕, ╕ в╕н по благодат╕, дан╕й йому в╕д Бога, розр╕шить того, що ка╓ться в╕д гр╕х╕в. Душевний мир повернеться тод╕, коли угодно буде Господов╕ (залежно в╕д тяжкост╕ ско╓них гр╕х╕в, середовища, у якому виросла людина, виховання, глибини покаяння гр╕шника, а це в╕домо ╓диному Богу).
Але якщо непоправне вже в╕дбулося, що робити близьким? Як полегшити горе тих, хто був пов’язаний ╕з самовбивцею узами кровного спор╕днення або був дуже близький до нього духом любов╕? Найперше, таким людям потр╕бно сказати, що вони зможуть у як╕йсь м╕р╕ полегшити долю нещасного т╕льки тод╕, якщо сам╕ не будуть гн╕вити Бога, особливо зухвалим ╕ самочинним бажанням непослуху Церкв╕, обдурити священнослужител╕в ╕ якось добитися церковного поминання чи поховання. Не можна свою думку ставити вище за вчення ╕ правила Церкви. Церква - «стовп ╕ твердиня ╕стини» (1 Тим. 3, 15). Але душа близьких хоче вилити сво╓ горе в молитв╕ перед Господом, хоче спробувати якось полегшити в╕чну скорботу нещасного. До святого Леон╕да (1841), старця Оптинського, звернувся з под╕бним запитанням послушник Павло, у якого батько пок╕нчив життя самогубством. Преподобний в╕дпов╕в: «Звичайно, не було вол╕ Божо╖ на таку сумну кончину батька твого... Ти не повинен надм╕рно засмучуватися. Ти скажеш: «Я люблю свого батька, тому ╕ печалюсь безут╕шно». Справедливо. Але Бог, звичайно, б╕льше н╕ж ти любив ╕ любить його... В╕ддай як себе, так ╕ долю свого батька вол╕ Господн╕й... Старайся смиренномудр╕стю укр╕плювати себе в межах пом╕рно╖ печал╕». Старець Леон╕д порадив послушнику проказувати таку домашню молитву: «Прости, Господи, загиблу душу батька мого ╕, якщо це можливо, помилуй! Недосл╕дим╕ шляхи Тво╖. Не зарахуй мен╕ в гр╕х ц╕╓╖ молитви, але хай буде свята воля Твоя! Ам╕нь».
Поминання спочилих, яке з дозволу свято╖ Церкви перенесене на нашу домашню молитву, буде корисн╕ше для нас ╕ в╕драдн╕ше для померлих, ан╕ж звершене в храм╕, але з порушенням ╕ зневагою устав╕в церковних. Можна творити милостиню убогим ╕ потребуючим за самовбивцю, просити ╖х пом’янути спочилого в сво╖х особистих молитвах, але попереджати, щоб не подавали за нього в храмах.
Ми ж будемо вс╕ма силами берегтися в╕д такого жахливого вчинку, пам’ятаючи, що скорбота, яка сп╕ткала нас, - насл╕док наших гр╕х╕в. Тому з покорою ╕ подякою Богу, який попуска╓ покарання в цьому житт╕, аби виправдатись нам на Страшному суд╕, будемо ╖х переносити, пам’ятаючи двох розб╕йник╕в, роз╕пнутих ╕з Христом. Один визнав, що г╕дне по сво╖х справах прийма╓, ╕ молився Богу помилувати його, ╕нший же ремствував ╕ хулив ╤суса Христа; перший успадкував рай, другий - в╕чн╕ муки.
На в╕йн╕ найголовн╕ше - не падати духом, а християни ведуть смертний б╕й ╕з духами злоби. Святий ╤оанн Золотоустий говорить, що смуток г╕рший за б╕са, тому гнатимемо це парал╕зуюче всю людину малодушне в╕дчуття ╕ постара╓мося бути мужн╕ми борцями за життя в╕чне, життя щасливе, життя з Богом. Хай над╕я наша н╕коли не помира╓.
Священик Ярослав РОМАНЧУК,
кандидат богословських наук, проректор Ки╖всько╖ православно╖ богословсько╖ академ╕╖.
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4731
|
НОВ╤ ГРАН╤ ТВОРЧОСТ╤
КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ТЕМА УКРА╥НСЬКОГО К╤НЕМАТОГРАФА
