Версiя для друку Обговорити в форумi

Аліса Почерніна дебютувала колись в "Кримській світлиці" на конкурсі "Кримчаночка". Тоді вона лише почала відвідувати модельну агенцію "Пасаж", що в Сімферополі. А взагалі була звичайною школяркою, розгублювалася, ніяковіла. Але все ж таки одержала призове місце.
Три роки навчання у Олени Федорівни Ткаченко пройшли не дарма. Сьогодні Аліса - діамант в чудовій оправі: тримається вільно, невимушено, всміхнена і струнка, як берізка.
Вісімнадцятирічна Аліса щойно повернулася з Франції, де була на запрошення модельної агенції "Мадмуазель". За кордоном вона вже не вперше, позаду - місяць в Туреччині, два тижні - в Арабських Еміратах. А почалося все з Москви. Там її сфотографували для обкладинки журналу, запросили для участі в зйомках кліпу, де дівчина була Снігуронькою.
- Аліса, скажи, будь ласка, хтось з дівчат, що з тобою навчалися, вже зробив кар'єру моделі?
- Приблизно половина утрималася на плаву. Най-успішнішою стала Таня Кузьмищева - вона вже об'їздила всю Європу. І при цьому примудряється мати ще й постійне місце роботи.
- Чи легко бути моделлю? Які тут вимоги, і що ти демонструєш?
- Вимоги іноді суперечливі. Кожний замовник підбирає модель за своїм смаком. Різні країни теж мають свої уподобання. Ось, наприклад, мене запросили до Парижа. Я мала працювати там три тижні. Самі відібрали. Сподобалася. Та вже на місці з'ясувалося, що я аж на 3 см недостатньо "струнка", ніж їм потрібно. Тож для мене влаштували тижневий відпочинок з екскурсіями, і - додому.
Я й так при зрості 181 см важу 58 кілограмів. Я дуже люблю смачненьке, та про це немає навіть мови. Але худнути далі не збираюся! Багато моделей настільки виснажують себе фізично, що були випадки, коли дівчата навіть помирали на подіумі. Та й взагалі "вік" моделі недовгий, щонайбільше до 25 років. Тому треба одержувати надійну, гарантовану професію на все життя.
Я мрію вступити до Кримського державного технічно-педагогічного університету на факультет конструювання та моделювання одягу. А взагалі мені пощастило, що можу подивитися світ, побачити різних людей. Французи, наприклад, такі чемні, привітні, і, хоч не бідують, одягаються дуже скромно: джинси, піджак і обов'язково - кашне, це модно. Вони майже всі худорляві, бо у них в харчуванні дуже поширені зелені салати. А м'ясо дешевше за фрукти. Щоправда, їхні молочні продукти мені не сподобалися. А взагалі від Парижа я в захваті, особливо вражають Ейфелева вежа і Нотр-Дам.
Щодо моїх завдань як моделі, то демонструвати доводиться все: і своє обличчя, і сукні, і шуби та дорогі хутра. І при цьому - свій чудовий настрій за будь-яких умов.
- А які в тебе найближчі плани?
- Подорож або в країни Близької Азії, або в Москву. Свого часу я відмовилась від цих запрошень, готуючись до поїздки в Париж. Але щаслива, що все-таки там побувала. Для багатьох це на все життя залишається рожевою мрією.
- Ми всі бажаємо успіхів тобі, Алісо, і раді за твою матусю, Ірину Леонтіївну, нашу працівницю, хоча, звісно, твої поїздки завдають їй немало хвилювань.
Аліса з російськомовної сім`ї (Сімферополь - не Париж!), але залюбки спілкується українською мовою. Дивишся на неї і думаєш: і хто там каже, що молодь у нас непутяща?

На фото: Аліса Почерніна на набережній Сени.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "З потоку життя"