"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2007 > Тема "Українці мої..."
#8 за 23.02.2007
"МОЛОДОГВАРД╤╢ЦЬ" ╢ВГЕН СТАХ╤В СКУЧИВ ЗА УКРА╥НОЮ
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
Зустр╕ч для вас
Коли мен╕ телефону╓ ╢вген Стах╕в, я завжди згадую роман Фад╓╓ва "Молода гвард╕я". Чомусь у цьому твор╕ укра╖нський п╕дп╕льник став прообразом зрадника Стаховича. Тому коли я чую у слухавц╕ знайомий голос, завжди думаю: "Поб╕льше б таких "зрадник╕в"!" Це ж як треба любити Укра╖ну, щоб на дев'ятому десятку лет╕ти л╕таком з ╕ншого континенту на землю предк╕в! Останнього разу п╕сля нашо╖ зустр╕ч╕ пан ╢вген м╕цно потиснув мен╕ руку на прощання ╕ сумно сказав: - Боюся, що цей м╕й при╖зд був останн╕м... В╕к уже не той, щоб л╕тати через моря-океани. А ви тримайтеся, продовжуйте справу нашого покол╕ння! З цими словами кремезний "молодогвард╕╓ць" м╕цно обняв мене... Думав ╕ я, що б╕льше не побачимось. Ф╕лософськи заспокоював себе, що д╕яльн╕сть будь-якого патр╕ота саме життя обмежу╓ часовими рамками. Як би в╕н не любив Укра╖ну... Однак я помилився. Стах╕в таки з'явився в Укра╖н╕! Довго "видзвоню╓" мене через знайомих ╕ признача╓ зустр╕ч на т╕й же "явочн╕й" квартир╕, що й минулого разу. Намагаюся не зап╕знюватися - колишн╕й п╕дп╕льник любить точн╕сть. Натискаю кнопку дзвоника ╕... - О-о-о, в╕таю! Прошу заходити! - Пане ╢вгене, радий вас бачити! Що сталося? Ви пом╕няли сво╖ плани? - В╕дчув себе краще, от ╕ прилет╕в в Укра╖ну. Важко м╕няти сво╖ звички. Кр╕м того, дуже хот╕в взяти участь у Всесв╕тньому форум╕ укра╖нц╕в. Тим б╕льше, що мене чекала нагорода - орден Ярослава Мудрого. - В╕таю! Признайтеся чесно: задоволен╕? - Не без того. Тим б╕льше, що сам Президент вручав нагороду. Але б╕льше мене ц╕кавив сам Форум, стан укра╖нства на сьогодн╕шн╕й день. ╤ в Укра╖н╕, ╕ в д╕аспор╕. Хот╕лося знати думку пол╕тик╕в стосовно ново╖ коал╕ц╕╖. - Вона була неспод╕ваною для д╕аспори? - Так. У перш╕ дн╕ серпня ми пережили шок в╕д зради Мороза, в╕д переходу його з одн╕╓╖ коал╕ц╕╖ в ╕ншу. Але коли згадати, як все в╕дбувалося... Надто довго тривали переговори, сварки, боротьба за портфел╕. Тепер, поговоривши з делегатами Форуму, я схильний б╕льше звинувачувати Порошенка. В╕н сам дуже хот╕в влади, дуже не хот╕в бачити б╕ля керма Юл╕ю Тимошенко. Що Морозу лишалося? Чекати розпуску парламенту? Переконаний: нов╕ вибори зак╕нчилися б ╕з ще г╕ршим результатом, н╕ж попередн╕. - Отже, коал╕ц╕я з Парт╕╓ю рег╕он╕в це не найб╕льше зло? - Я думаю, тут ╓ один великий "плюс". Об'╓дналися р╕зн╕ сили, але ж разом з ними об'╓дналися ╕ р╕зн╕ рег╕они, р╕зн╕ полюси Укра╖ни. - Сх╕д ╕ Зах╕д повинн╕ бути разом? - Безумовно, це одне з головних завдань! Якщо Президент проявить мудр╕сть ╕ далекоглядн╕сть, то з ц╕╓╖ коал╕ц╕╖ може бути велика користь, якщо ж н╕ - то це буде чергова наша поразка. Але переконаний, що Донбасом треба серйозно займатися. Раз цей рег╕он представля╓ Парт╕я рег╕он╕в, то треба шукати порозум╕ння саме з ц╕╓ю силою. Якби ми серйозно займалися Донбасом в╕д 1991 року, то це м╕г би бути союз з ╕ншою парт╕╓ю, б╕льш патр╕отичною, проукра╖нською. Але нараз╕ ма╓мо те, що ма╓мо... - Ви вважа╓те, що нац╕онально-патр╕отичн╕ сили прид╕ляли мало уваги Донбасу? - Мало. Мен╕ зда╓ться, що ОУН була далекоглядн╕шою. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни я ╖хав на Сх╕д, добре усв╕домлюючи, що Донбас ╓ промисловим "серцем" Укра╖ни, ╕ там потр╕бно працювати з м╕сцевим населенням, особливо з молоддю. А за 15 рок╕в незалежност╕ хто туди ╖здив? Д╕аспоряни люблять ╖здити в Ки╖в або в Галичину; представники нац╕онально-патр╕отичних сил також оминають цей рег╕он. - Ну чому? ╥здять ╕ туди; просто важко впливати на населення колишньо╖ "всесоюзно╖ кочегарки"; воно дуже перем╕шане, зденац╕онал╕зоване, "радян╕зоване". - Це не зовс╕м так. За статистичними даними, укра╖нц╕ там переважають; ╕ в Донецьк╕й, ╕ в Луганськ╕й областях майже вс╕ села укра╖нськ╕! Я два рази зустр╕чався з ректором Донецького нац╕онального ун╕верситету. Його пр╕звище - Шевченко; це ц╕лком св╕дома людина, патр╕от! З╕ мною ще були укра╖н╕сти з р╕зних кра╖н св╕ту, то вс╕ студенти виступали перед нами укра╖нською мовою! В╕дчува╓ться, що багато людей там знають державну мову, просто ╕сну╓ звичка розмовляти з╕ "сво╖ми" рос╕йською. Тож хай би част╕ше туди ╖здили гост╕ з Центрально╖, Зах╕дно╖ Укра╖ни, з д╕аспори! Адже нав╕ть мо╖ супутники, чехи, поляки, н╕мц╕, американц╕, спромоглися на час свого в╕зиту "укра╖н╕зувати" Донецький ун╕верситет. А це ж були не укра╖нц╕, а лише "укра╖н╕сти"... То чому не можуть ╖здити туди галичани? - Галичани - максимал╕сти. Хочуть вир╕шити все зразу ╕ дуже швидко. Скаж╕мо, за два - три тижн╕ на ки╖вському Майдан╕. - Отож-бо воно ╕ ╓! Зна╓те, п╕д час в╕йни один п╕дп╕льник-сх╕дняк сказав, що галичани - хорош╕ бойовики, але поган╕ буд╕внич╕. ╤ що п╕сля перемоги ╖х треба буде обов'язково усунути в╕д влади. ╤накше все з╕псують... - Ваш╕ слова "рег╕оналам" як бальзам на душу. Так, у галичан ╓ певн╕ недол╕ки, але без них Укра╖на дуже нагадувала б Б╕лорусь. - Може, й так, але затят╕сть, вперт╕сть мо╖х земляк╕в часто шкодить справ╕. Не подоба╓ться мен╕, що вони "демон╕зують" Януковича, бачать в ньому лише ворога. - Ви зустр╕чалися з Януковичем? - Так. Вперше це сталося тод╕, коли в╕н ще був губернатором. Говорив я з ним ╕ у Нью-Йорку, туди в╕н при╖здив уже як Прем'╓р-м╕н╕стр. Пригадую, як у 2003 роц╕, коли в╕дзначалося 70-р╕ччя Голодомору, я зайшов у зал, а в╕н покинув презид╕ю ╕ п╕шов мен╕ назустр╕ч, видно, пом╕тивши здаля. Я йому тод╕ "п╕дкинув" пару невир╕шених проблем, що стосувалися молод╕, ╕ в╕н в╕дразу покликав сво╖х референт╕в, доручив ╖м зайнятися справою. Ставлення його до мене було досить прихильне, ╕ справа, як я пот╕м дов╕дався, була вир╕шена. - Ще трохи про "бойовик╕в" ╕ "буд╕вничих". Не так давно в Ки╓в╕ вийшла книга льв╕вського професора Ярослава Грицака "Страст╕ за нац╕онал╕змом". У н╕й автор висловив "крамольну" з точки зору б╕льшост╕ галичан думку. В боях з НКВД загинуло понад 150 тисяч вояк╕в УПА; разом ╕з висланими повстанцями ╕ депортованими членами ╖хн╕х родин Укра╖на втратила близько 450 тисяч ос╕б. А це ж були найпатр╕отичн╕ш╕ люди! Чи не краще було б зам╕сть гинути в боях виховувати в дус╕ патр╕отизму сво╖х д╕тей ╕ онук╕в, працювати у школах та ун╕верситетах, писати статт╕ й книжки тощо? - Я говорив на цю тему з професором Грицаком. Галичина у пор╕внянн╕ з тридцятими роками, д╕йсно, вигляда╓ "кастрованою"; вс╕ кращ╕ люди "вибит╕" п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни та п╕сля не╖. Нав╕ть п╕сля смерт╕ генерала Шухевича - у 1950 роц╕ - ще можна було врятувати 10 - 20%, а може, й 30% п╕дп╕льник╕в. Але хто б ╖м дов╕рив шк╕льн╕ класи та ун╕верситетськ╕ кафедри? Н╕, лог╕ка боротьби була такою, що треба було триматися до останнього! Добре це чи погано, але ми були покол╕нням борц╕в, а не ун╕верситетських викладач╕в. Такими ми й залишимося в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖...
P. S. Це ╕нтерв`ю було п╕дготовлене до друку ще минуло╖ осен╕, але, як ╕ чимало ╕нших матер╕ал╕в, не було вчасно опубл╕коване через переполовинений (не без "допомоги" чинного уряду) обсяг газети. З тих п╕р немало спливло "пол╕тично╖" води, тож чи мали рац╕ю галичани, "демон╕зуючи" Януковича, ми ма╓мо над╕ю запитати у пана ╢вгена Стах╕ва п╕д час нашо╖ наступно╖ зустр╕ч╕.
На фото: серпень 2006 року. Президент Укра╖ни вруча╓ ╢вгену Стах╕ву орден Ярослава Мудрого.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 23.02.2007 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4527
|