Останн╕м часом я все част╕ше чую наклепи, н╕бито ми, укра╖нц╕, не ма╓мо н╕якого в╕дношення до Криму. Але головне, що з╕ звуження використання укра╖нсько╖ мови в сп╕лкуванн╕ не робиться н╕яко╖ трагед╕╖. Але що буде, як р╕дна мова вийде з ужитку? Зробимо ╕сторичний екскурс: пор╕вня╓мо дол╕ кримських укра╖нц╕в та полаб'ян - зах╕днослов’янського народу, який живе в Н╕меччин╕. В╕домо, що до XVIII ст. нащадки слов’янського племен╕ древ’ян говорили р╕дною полабською мовою, ╖хн╕ земл╕ до XII ст. були загарбан╕ германцями. Але в н╕мецьких говорах збереглися слов’янськ╕ запозичення: Лейпциг (в╕д Липськ - «липовий») ╕ Любек (плем’я любич╕). Ельба звалася Лабою, Одер - Одрою, Дрезден - Дрезною, Баутцен - Буд╕шин (тобто «нехай буде син» - нащадок князя). До Тридцятил╕тньо╖ в╕йни (1618 - 1648) слов’янське населення було досить численним. У XIX ст. знаменитий в╕дкривач Тро╖ Генр╕х Шл╕манн мав багато знайомих серед венд╕в (так н╕мц╕ звали полаб'ян). Полабська мова не мала писемност╕. У друг╕й половин╕ XVII ст. влада заборонила вживати цю мову в суд╕, у церкв╕, у людних м╕сцях, не кажучи вже про документац╕ю. Нагаду╓ сумнозв╕сн╕ Валу╓вський циркуляр та Емський указ... У 1756 р. вмерла остання ж╕нка, яка добре знала полабську мову. Нащадки д╕зналися про мову пращур╕в лише з невеличких текст╕в ╕ словник╕в. Один ╕з словник╕в був створений н╕мецькою мовою письменним селянином, якого звали Ян Парум Шульце. Шульце писав, що його батько та д╕д, як ╕ багато ╕нших старих людей, говорили на полабсько-н╕мецькому суржику. «Мен╕ 47 рок╕в, - писав Шульце. - Коли мене та ще трьох у нашому сел╕ не стане, мабуть, уже н╕хто не знатиме, як вендською буде собака». Але Шульце записав дв╕-три сотн╕ сл╕в, ╕ завдяки його словничков╕ ми зна╓мо, що собака полабською - pijahss. У 1670-х рр. у м╕сто Люхов - на батьк╕вщину Шульце - при╖хав пастор Кр╕ст╕ан Хенн╕г, який став записувати не т╕льки обряди полаб'ян, але й ╖хн╕ слова й фрази. «Сьогодн╕, - писав Хенн╕г, - тут говорять вендською лише деяк╕ стар╕ люди; ╕з молоддю вони вже не розмовляють ц╕╓ю мовою, бо з того стали б см╕ятися. А молодь в╕дчува╓ таку огиду до р╕дно╖ мови, що не хоче не т╕льки ╖й навчатися, а й чути ╖╖ звуки». Це стосу╓ться й сприйняття укра╖нсько╖ мови в Криму... Записи Хенн╕га згор╕ли п╕д час пожеж╕ в 1691 р., але пастор завдяки одному селянинов╕ склав словник на 5 тис. сл╕в. Зараз це - основне джерело знань про полабську мову. В╕домий ус╕м Август Шлейхер створив завдяки словнику Хенн╕га граматику полабсько╖ мови, а один з╕ сво╖х лист╕в нав╕ть почав полабською! Якби весь полабський народ, а не окрем╕ його д╕яч╕, виявив б╕льшу св╕дом╕сть, ми мали яскрав╕ше уявлення про полабську мову (зокрема, я завжди нею ц╕кавилася, але д╕зналася тр╕шки про граматику ). ╤ - хто зна - може, вона б дос╕ функц╕онувала не г╕рше за сус╕дню н╕мецьку. Висновок: щоб зберегти р╕дну мову, нею треба перш за все розмовляти. Тому не будемо повторювати помилок брат╕в-полаб'ян. Мен╕ дуже при╓мно, що тепер усе част╕ше з╕ мною розмовляють укра╖нською нав╕ть т╕, хто не дуже добре волод╕╓ р╕дною мовою, а рос╕йськомовн╕ в листуванн╕ переходять на ╕сторично р╕дну ╖м калинову. Я пишаюся тим, що на факультет╕ укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства ТНУ ╕мен╕ В. ╤. Вернадського, де я навчаюся вже трет╕й р╕к, викладання ведеться укра╖нською мовою - на подив мо╖х знайомих з ╕нших факультет╕в. Крим був би зовс╕м ╕ншим без нас, укра╖нц╕в, як ╕ без грек╕в, н╕мц╕в, кримських татар, болгар ╕ багатьох ╕нших народ╕в. Тому давайте збер╕гати свою неповторн╕сть! З повагою, Ольга СМОЛЬНИЦЬКА.
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
