Версiя для друку Обговорити в форумi

 На Різдвяні свята севастопольське товариство білоруської культури ім. Максима Богдановича «Пагоня» приймало гостей-побратимів. Так величають у цьому товаристві українців. «Пагоня» створена 9 років тому. Очолює її знаний у місті адвокат Валерій Барташ.
 Товариство не так численне, як дієве. Регулярні передачі на місцевому радіо, активна участь у громадському житті міста, пропагування білоруської літератури і мистецтва, тісна співпраця з Союзом українок, участь у з’їздах світового співтовариства білорусів - це лише мала частка діяльності товариства білоруської культури ім. Максима Богдановича «Пагоня». Штаб-квартирою товариства вже давно стало родинне гніздо Барташів - батьківська квартира на Північній стороні, майже на березі моря. Валерій Михайлович каже, що провів тут все своє життя. І хоч рідну мову знає не зовсім досконало, його серце б’ється по-білоруськи.
 В лютому 1948 року командир зенітної артилерії Михайло Барташ, батько Валерія Михайловича, привіз свою родину з Білорусі до Севастополя. Валерій Михайлович згадує, як вони вийшли з вагона в кожушках, привертаючи до себе увагу не лише своїм виглядом, а й незвичною для тутешніх мешканців мовою. Спочатку родина проживала у центрі, а в 1955 році переїхала в цю квартиру, на Північній стороні міста. Жили скромно, навіть бідно. Тут пройшло його дитинство і юність, сюди він привів свою дружину, тут народився син Андрій.
 Дружина пана Барташа - лікар за фахом, приїхала до Севастополя за направленням після закінчення Сімферопольського медичного інституту. Вона з волинської родини, хоч і народилася у Архангельську. Батьки її брали участь у національно-визвольному русі, за що всю родину після Другої світової війни вислали до Архангельська. Свідоцтво про народження дівчинки підписав сам комендант табору.
 Батько пана Барташа пішов з життя у 1983 році, мати - чотири роки тому. З тих пір помешкання стало штаб-квартирою білоруського товариства «Пагоня». Тут збираються і в буденні дні, і в родинні свята, сюди приносять білоруські реліквії. А від цьогорічного Різдва це помешкання стане домашнім музеєм білоруської культури. Експонатів вже зібралося чимало. Серед них: книги з історії, культури, геральдики, літературні твори білоруських класиків, картини, ікони, державна атрибутика, предмети художньої вишивки тощо. Всі експонати систематизовані. Експозиція всіх трьох кімнат завершена.
 На Різдво тепер вже музей білоруської культури поповнився ще іконою Божої матері Жировіцької. Її подарувала голова севастопольського Союзу українок пані Богдана Процак (на фото угорі). Член севастопольської молодіжної організації Пласт Олег Савченко приніс до помешкання Віфлеємський вогонь, який вже традиційно на Різдво пластуни привозять до Севастополя. Священик УАПЦ отець Ігор прочитав молитву, поздоровив усіх присутніх зі світлим святом Різдва Христового.
 На думку пана Барташа, Україна зробила Білорусі унікальний подарунок: кілька років тому у Львові почали друкувати серію літературно-художніх видань «До джерел». Започатковано серію зібрання творів класика білоруської літератури Максима Богдановича.
 Знаменно, що цей музей білоруської культури відкрився на Різдво. Сподівання на відродження білоруської мови й культури гармонійно впліталися в молитву, бриніли сльозою в голосі членкині товариства «Пагоня» Ганни Малаховської, котра читала вірші Максима Богдановича.

Ти не згаснеш, ясная зоряночко,
Ти іще освітиш рідний край.
Білорусь моя! Країно-браночко!
Встань, і вільний шлях собі шукай...
 
 м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2007 > Тема "Крим - наш дім"