Це було 75 рок╕в тому. Маленька В╕рочка сид╕ла на кол╕нах у «д╕ди» Волод╕ (так вона називала далекого родича ╕ близького друга ╖хньо╖ с╕м’╖ Володимира Галакт╕оновича Короленка), а татко, знаючи, яким великим авторитетом був для доньки ╖хн╕й г╕сть, почав на не╖ скаржитися. Мовляв, захоплю╓ться не д╕вочими справами, носиться з рогаткою та луком, а з голкою ╕ ниткою ╖╖ не побачити. В╕рочка зашар╕лася - под╕бн╕ заняття ╕ насправд╕ були несум╕сними з ╖╖ бурхливою енерг╕╓ю. ╤ тод╕ Володимир Галакт╕онович посп╕шав на допомогу: «Але ж ти об╕ця╓ш, В╕рочко, що будеш вишивати ╕ виростеш доброю господинею?» Д╕вчинка лише кивнула головою ╕ втекла. Ось так В╕ра Ро╖к ╕ взялася за голку: вона прагнула зустр╕ти св╕й день народження в укра╖нському нац╕ональному костюм╕, вишитому власними руками, ╕ щоб такою побачив ╖╖ «д╕да» Володя. Та не побачив. Тяжко захвор╕в... Його ховало п╕вм╕ста, талановитого письменника, мудру людину, популярного громадського д╕яча. А В╕ра Серг╕╖вна, нин╕ лауреат прем╕╖ В. Г. Короленка, яка й дос╕ листу╓ться з його нащадками, все подальше життя сумл╕нно виконувала дану йому об╕цянку. Хоча, можливо, поштовх до вишивання м╕г би бути ╕ якимось ╕ншим, бо, певне, то була доля, котра все одно проклала б соб╕ шлях серед будь-яких обставин. Чи думала колись юнка, маючи море захоплень (сп╕ви, танц╕, малювання, шахи, тен╕с та ╕нш╕), моторна ╕ непосидюча, що саме завдяки вишивц╕ стане Геро╓м Укра╖ни? А ще - завдяки сво╖й палк╕й любов╕ до батьк╕вщини, прагненню ув╕чнювати ╕ розвивати ╖╖ мистецьк╕ традиц╕╖... В╕дзначити цю високу нагороду, яку вручив В╕р╕ Серг╕╖вн╕ особисто Президент до Дня незалежност╕ Укра╖ни, ╕ з╕бралися гост╕ у «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Кожен з присутн╕х почувався т╕╓ю чи ╕ншою м╕рою причетним до ц╕╓ю под╕╖ ╕, звичайно ж, вс╕ - щир╕ шанувальники творчост╕ майстрин╕. Але якби д╕йсно вдалося з╕брати вс╕х ╖╖ шанувальник╕в, це було б чи не п╕в Укра╖ни. За роки сво╓╖ пл╕дно╖ прац╕ В╕ра Серг╕╖вна провела 107 персональних виставок, взяла участь у 257 сп╕льних. Лише нин╕шнього року, до свого 95-р╕ччя, юв╕лярка була присутньою на в╕дкритт╕ 9 особистих виставок, задля чого довелося помандрувати вс╕╓ю Укра╖ною. ╤ всюди - шалений усп╕х, захоплен╕ в╕дгуки. А ск╕льки дорогих людей ╕ близьких друз╕в, як╕ надихали В╕ру Серг╕╖вну на творчу працю, п╕дтримували ╖╖, залишилося десь у минулому. Можливо, ╕ ╖хн╕ обличчя бачила якимось внутр╕шн╕м поглядом майстриня за цим столом, де звучали так╕ добр╕ тепл╕ слова? Ось промовля╓ Костянтин Васильович Бобрищев, голова фонду м╕жнародних прем╕й. В╕н пов╕домля╓, що вже ╕сну╓ домовлен╕сть з ком╕саром з прав людини по л╕н╕╖ Орган╕зац╕╖ Об’╓днаних Нац╕й Мар╕╓ю Васил╕вною Швалюк про сол╕дну п╕дтримку у раз╕ в╕дкриття спец╕ального рахунку на спорудження в С╕мферопол╕ музею укра╖нсько╖ вишивки. Сама ж Мар╕я Васил╕вна дуже посп╕шала ╕ на заст╕лля не залишилася. Але подарувала В╕р╕ Серг╕╖вн╕ чудову картину: поле, полум’ян╕юче червоними маками. Вона так перегуку╓ться з мо╓ю улюбленою фотограф╕╓ю майстрин╕, де та сто╖ть в оточенн╕ золотоголових сонях╕в! Адже кв╕ти - це ╖╖ диво-св╕т, ск╕льки ╖х «пос╕яла» вона, закохана в свою кв╕тучу Укра╖ну! Та творч╕сть В╕ри Серг╕╖вни хвилю╓ душ╕ не лише укра╖нц╕в. Серед гостей - громадяни Туреччини Ал╕ Шекердж╕, б╕знесмен з╕ Стамбула, що сп╕впрацю╓ з укра╖нськими ф╕рмами та дружина Сал╕ме, як╕ стали друзями с╕м’╖ Ро╖к╕в. Кримське товариство вчених представляв його голова Петро Вольвач. ╤ це ц╕лком законом╕рно, бо В╕ра Ро╖к ╓ членом цього товариства. Як виявилося, саме у Петра Васильовича виникла ╕дея домагатися здобуття В╕рою Серг╕╖вною найвищого в Укра╖н╕ звання. В Криму це перший прецедент, коли таким чином в╕дзнача╓ться д╕яльн╕сть саме щиро╖ укра╖нки, що працю╓ на укра╖нську справу. Як зазначив голова Всекримського товариства «Просв╕та» Серг╕й Савченко, факт ц╕╓╖ в╕дзнаки сутт╓во п╕двищу╓ престиж самого звання в колах укра╖нц╕в Криму. Серг╕й Савченко серед запрошених теж не випадково - В╕ра Ро╖к ╓ почесним членом товариства «Просв╕та», ма╓ найвищу його нагороду - медаль «Буд╕вничий Укра╖ни». А взагал╕, ╖╖ в╕дзнак та нагород не перел╕чити. Вона - заслужений майстер народн╖ творчост╕, ще й кавалер орден╕в княгин╕ Ольги ╤╤╤ ступеня, Свято╖ Варвари-великомучениц╕, м╕жнародного ордена Миколи Чудотворця ╤ ступеня «За примноження добра на земл╕», ма╓ безл╕ч медалей, диплом╕в, грамот. Тож не дивно, що перед ц╕╓ю ж╕нкою ставали на кол╕на сол╕дн╕ чолов╕ки, ц╕лували ╖й руки. Материнськ╕ руки, бо В╕ра Серг╕╖вна за в╕ком ╕ найстаршим з присутн╕х годилася в матер╕, а за тим внеском, який зробила в народну творч╕сть Укра╖ни, не ма╓ р╕вних в жодн╕й в╕ков╕й категор╕╖. Ось як влучно ╕ поетично характеризуються ╖╖ рушники в урядовому кримському виданн╕ «Имена. Свершения. Творчество»: «Вишит╕ нитками, як пром╕нням сонця ╕ ясною зорею, крилат╕ рушники, мов лебед╕, летять над плесом в╕чно╖ р╕ки життя В╕ри Ро╖к, життя, яке стало подвигом ╕ легендою». Але чому саме з нами, «св╕тличанами», вир╕шила розд╕лити свою рад╕сть В╕ра Серг╕╖вна? Можливо, тому, що ми пост╕йно висв╕тлювали ╖╖ ╕нтенсивну житт╓д╕яльн╕сть, неодноразово порушували питання створення музею вишивки, який би став плацдармом утвердження на теренах Криму укра╖нського народного мистецтва, запов╕тним куточком для тутешнього укра╖нства. Звичайно, нам теж хот╕лося щось подарувати майстрин╕ на згадку про цей день. ╤ подарував ╖й головний редактор «КС» «живий дарунок». Це була п╕сня про маму на його слова ╕ музику, яку виконала студентка 3-го курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ ТНУ Юля Качула. Тож можна було спостер╕гати дуже зворушливу сцену: юна д╕вчина ╕ ср╕бноволоса майстриня сид╕ли поруч, дивилися одна одн╕й у в╕ч╕. Юлин╕ голос ╕ н╕жний теплий погляд, здавалося, струмували ╕з самого серця, н╕би юнка хот╕ла под╕литися сво╖ми молодими силами, житт╓вою енерг╕╓ю. Але то - на майбутн╓. Бо сьогодн╕ В╕р╕ Ро╖к вол╕ до життя ╕ще не позичати. ╤ про це згадувалося майже ус╕ма. Адже не кожен нав╕ть у кв╕тучому в╕ц╕ ма╓ таку ц╕леспрямован╕сть та р╕зноб╕чн╕ ╕нтереси. Та чи вдалося б сьогодн╕ В╕р╕ Серг╕╖вн╕, ╕нвал╕ду ╤ групи (катастрофа сталася ще п╕д час Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни) досягнути тако╖ досконалост╕, бути побаченою, почутою, г╕дно поц╕нованою, якби не прагнули цього чи не б╕льше за не╖ найближч╕ люди? Колись спочатку ╖╖ консультантом, а пот╕м пом╕чницею були матуся Л╕д╕я Еразм╕вна, теж зд╕бна вишивальниця. З розум╕нням ставився до захоплення В╕ри Серг╕╖вни ╕ ╖╖ чолов╕к Михайло, намагаючись розвантажити дружину в╕д марудних домашн╕х справ. Г╕дним виростили й сина Вадима. Певне, не народилася ще матуся, яка б не мр╕яла мати такого: ╕ друга, ╕ пом╕чника, й ╕дейного побратима. Тому ╕ шану╓ться укра╖нська вишивка в роду Ро╖к╕в. Вже давно виставляються й роботи внучки В╕ри Серг╕╖вни Ал╕ни та правнучки Юл╕. Вишиватимуть, певне, ╕ д╕ти ╖хн╕х д╕тей... А в майбутньому музе╖ (в╕н просто необх╕дний!) знайдуть м╕сце ╕ ще не народжен╕ вишивки, позначен╕ успадкованим в╕д В╕ри Серг╕╖вни талантом. Ми ж зможемо бути впевненими, що вишиваний матусин рушник, як в п╕сн╕, приноситиме щастя ╕ долю ще не одному покол╕нню укра╖нц╕в.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
