"Кримська Свiтлиця" > #50 за 08.12.2006 > Тема "З потоку життя"
#50 за 08.12.2006
ДУХОВНИЙ ГОЛОДОМОР
Валентина ЧЕКАЛ╤НА.
УКРА╥НА. XXI СТОЛ╤ТТЯ...
Вс╕, хто в╕дв╕дував П╕скарьовське кладовище жертв голодно╖ смерт╕ у блокадному Лен╕нград╕, не могли без глибокого болю в серц╕ дивитися ╕ читати щоденник лен╕нградсько╖ школярки Тан╕ Савичево╖. Маленька д╕вчинка ф╕ксу╓ дати смерт╕ найближчих людей, член╕в сво╓╖ с╕м’╖, ╕ завершу╓: «Умерли все. Осталась одна Таня». Щось под╕бне ко╖ться з нашою улюбленицею, ╓диною укра╖номовною газетою «Кримська св╕тлиця». Так ╕ не одержавши ф╕нансово╖ п╕дтримки укра╖нського друкованого слова (про яку так багато говорить влада), газета голоду╓ в повному розум╕нн╕ цього слова. Залишились т╕льки головний редактор В. Качула, редактор «Джерельця» поет Д. Кононенко, ╓диний журнал╕ст Тамара Соловей та ще к╕лька техн╕чних прац╕вник╕в, як╕, зда╓ться, живуть за принципом, про який сп╕валось в одн╕й з радянських п╕сень: «Ну как ты (Родина) обходилась без меня, а я вот без тебя не обойдусь». Цим принципом керуюсь ╕ я. Не уявляю соб╕ життя в зрос╕йщеному кра╖ п╕сля того, як згасне «Кримська св╕тлиця». Не буде вже н╕яко╖ в╕ддушини, де б материнською мовою можна було висловитися, под╕литися з╕ сво╖ми читачами ус╕м набол╕лим ╕ як ╕сторику застерегти укра╖нц╕в в╕д лиха, що втрет╓ може ско╖тися з нами - втрати сво╓╖ державност╕. Будучи останн╕м ╕з мог╕кан того педагог╕чного колективу, який розпочинав с╕яти на благословенн╕й кримськ╕й земл╕ добре, розумне, в╕чне р╕дною укра╖нською мовою, звертаюсь до вс╕х вас, мо╖х учн╕в за в╕ком (працюю я педагогом п’ятдесят перший навчальний р╕к), до вчител╕в укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, до вс╕х св╕домих укра╖нц╕в (а ╖х п╕сля законодавчого установлення пам’ят╕ жертв голодомору 1932 - 1933 рр. як акту геноциду проти нашого народу, спод╕ваюсь, поб╕льша╓ ╕ в Криму) - п╕дтримайте свою ╓дину укра╖номовну газету «Кримська св╕тлиця», орган╕зуйте передплату на не╖ в сво╓му оточенн╕, а хто може - допомож╕ть матер╕ально, бо ╕ на новий 2007 р╕к ц╕на передплати не в╕дшкодову╓ соб╕вартост╕ одного екземпляра газети, що сяга╓ 2-х гривень. А то залишимося наодинц╕ з укра╖ноненависницькою «Крымской правдой», яка систематично посяга╓ на наш╕ святин╕, друку╓ опуси Бузини про Т. Г. Шевченка, «╕сторичне досл╕дження» Орлова про те, що н╕якого укра╖нського народу, як такого, нема╓ та заклики до президента Рос╕╖ збирати вс╕ сво╖ земл╕ силою, «ф╕лолог╕чн╕ в╕дкриття» М. Бахар╓ва про те, що «украинский язык - язык черни». До реч╕, останн╕й, будучи заступником голови Верховно╖ Ради АРК, хизу╓ться тим, що п╕д час вшанування пам’ят╕ жертв голодомору 1932 - 1933 рр. в сес╕йному зал╕ не п╕дв╕вся з м╕сця, бо не вважа╓, що д╕йсно таки був голодомор... Збереж╕мо «Кримську св╕тлицю» як форпост проти антиукра╖нських наступ╕в, що актив╕зувалися на п╕востров╕ з приходом до влади Парт╕╖ рег╕он╕в! Нин╕ форму╓ться новий антиукра╖нський блок «Севастополь - Крим - Рос╕я». Чого варте топтання з╕ зв╕рячою ненавистю до незалежно╖ Укра╖ни ╕ до всього укра╖нського с╕мферопольських «недорослей», член╕в так званого молод╕жного ╓вроаз╕йського союзу, по помаранчевих символах! Стягом з написом «Так! Ющенко!» в день друго╖ р╕чниц╕ Майдану витирали ноги... Допоки ж по нас будуть топтатися? В╕дпов╕дь лежить ось в як╕й площин╕. Виявля╓ться, кримською молод╕жною ╓вроаз╕йською орган╕зац╕╓ю керу╓... голова Верховно╖ Ради АРК Анатол╕й Гриценко. Йому нещодавно вручено орден Петра Великого «за усп╕хи в укра╖но-рос╕йськ╕й дружб╕», як╕ полягають, мабуть, в тому, що коли ран╕ше з причин нетерпимост╕ укра╖нства били в╕кна С╕мферопольсько╖ м╕сько╖ укра╖нсько╖ б╕бл╕отеки ╕м. Степана Руданського, то тепер, п╕сля прийняття Верховною Радою Укра╖ни Закону «Про Голодомор 1932 - 1933 рр. як акт геноциду укра╖нського народу», перебит╕ в╕кна будинку нашого посольства в Москв╕ тамтешн╕ми молодиками з того ж таки ╓вроаз╕йського союзу. Под╕бне укра╖нський народ переживав не раз. Для прикладу згадаймо 1914 р╕к, указ царя Миколи ╤╤ про заборону в╕дзначення 100-р╕ччя в╕д дня народження Т. Г. Шевченка. Заборонялися не лише з╕брання, а нав╕ть панахиди в церквах. Незважаючи на це, вулиц╕ Ки╓ва були заповнен╕ людьми з портретами Кобзаря. Пол╕ц╕я та козаки при нагайках не могли справитися з демонстрантами, хоча останн╕х хапали юрбами ╕ тут же в╕дправляли до буцегарень. На допомогу прибула «чорносотенна» частина ки╖вського студентства з╕ сво╖м в╕домим лозунгом «Бей хохлов - спасай Россию». «Чорна сотня» зд╕йснювала дебош╕: перебила в╕кна в редакц╕╖ укра╖нсько╖ газети, вихвачувала з рук та рвала портрети укра╖нського Пророка Шевченка. Бюсти поета, що стояли у в╕тринах, закидала багнюкою. Як це все до болю знайоме нам сьогодн╕ з тих глум╕в, що зд╕йснюють виродки над пам’ятником ген╕я людства в С╕мферопол╕. Та поверн╕мося до Ки╓ва початку ХХ стол╕ття. Коли п╕д веч╕р все-таки вийшов юв╕лейний номер газети - чорносотенц╕ платили велик╕ грош╕, скуповуючи ╖╖ пачками, ╕ тут же на вулиц╕ шматували. Люди ж хватали газетн╕ обривки та ховали на пам’ять про Великий День. В мо╖й же пам’ят╕ закарбувався чорний день середини дев’яностих рок╕в того ж злов╕сного для укра╖нц╕в ХХ стол╕ття. День похорон мученика, Патр╕арха Ки╖вського та вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни Володимира, котрий за незалежн╕сть сво╓╖ держави в╕дсид╕в не один р╕к в стал╕нських гулагах. Перш╕ державн╕ посадов╕ особи: Президент Леон╕д Кучма (той, хто в числ╕ небагатьох голосував у Верховн╕й Рад╕ проти проголошення Акта незалежност╕ Укра╖ни) та прем’╓р-м╕н╕стр ╢вген Марчук (колишн╕й керманич КДБ Радянсько╖ Укра╖ни) терм╕ново ви╖жджають за меж╕ Ки╓ва. А тим часом сучасн╕ «чорносотенц╕», «орли» Юр╕я Кравченка, чи╖ руки в майбутньому будуть облит╕ кров’ю журнал╕ста Георг╕я Гонгадзе, б’ють л╕тн╕х чолов╕к╕в та ж╕нок, учасник╕в похоронно╖ процес╕╖. Морозно й понин╕ в╕д того, коли згадую, як труна з т╕лом пок╕йного та в╕ко в╕д не╖ витали в пов╕тр╕ над головами людей. Або ж як в дн╕ акц╕й «Укра╖на без Кучми» та пам’ят╕ Т. Г. Шевченка у його юв╕лей виродки в м╕л╕цейських погонах кидали п╕д ноги Державний прапор Укра╖ни. Ми не зможемо п╕днятися з кол╕н доти, поки в Укра╖н╕ не буде в╕ддана народов╕ патр╕отична укра╖нська влада. Цин╕змом та аморальн╕стю тхне в╕д того, коли яскраво виражена укра╖нофоб╕я проводиться одночасно ╕з закликами до ╓вроаз╕йського союзу. В цьому д╕йств╕ в найближчому майбутньому пров╕дна роль належатиме Криму, який з «ордена на грудях планети Земля» перетворю╓ться на «в╕дб╕йний молоток», яким розбиватимуть Укра╖нську Соборну Незалежну державу. А керманич сучасних кримських «молотоб╕йц╕в» - людина з укра╖нським пр╕звищем ╕ орденом на грудях ╕мен╕ того, хто був катом нашого народу, про якого писав Т. Г. Шевченко: «Це той перший, що розпинав нашу Укра╖ну». ╤ не т╕льки Укра╖ну, а ╕ свого р╕дного ╓диного сина. (Прочитайте трилог╕ю Д. С. Мережковського «Христос ╕ антихрист», книгу третю «Петро ╕ Олекс╕й»). Вдумайтесь, орден ╕мен╕ того, хто дов╕в самодержавство до абсолютизму ╕ нар╕к Московську державу Рос╕йською ╕мпер╕╓ю, яку вождь пролетарсько╖ революц╕╖ характеризував як «тюрму народ╕в», а шанований вс╕ма поет О. С. Пушк╕н прим╕тив, що Петру були властив╕ риси «нетерпеливого самовластного помещика» ╕ що його укази були «нередко жестоки, своенравны, кажется, что писаны кнутом». Останн╓ дало п╕дставу тому ж В. ╤. Ульянову (Лен╕ну) при оц╕нц╕ зробленого великим реформатором д╕йти висновку, що Петро Перший варварськими методами долав варварську в╕дстал╕сть Рос╕╖. Чи не означа╓ таке повернення до пам’ят╕ Петра через нагородження орденом його ╕мен╕ одного з можновладц╕в Криму, що настав час застосовувати до укра╖нц╕в силу, що так наполегливо радив Орлов в сво╖х опусах на шпальтах «Крымской правды»? Йде п╕дготовлений рос╕йськими пол╕ттехнологами ц╕леспрямований масштабний наступ на Укра╖ну укра╖нську вс╕╓╖ п’ято╖ колони манкурт╕в та зайд, саме тих, кому Укра╖на, як держава з нац╕ональним забарвленням укра╖нським, не потр╕бна сьогодн╕. Це виража╓ться у в╕дставц╕ м╕н╕стр╕в уряду, призначених за квотою Президента, по╖здка прем’╓р-м╕н╕стра Януковича до Москви за порадою напередодн╕ його оф╕ц╕йного в╕зиту до США, заява перед президентом Рос╕╖ В. Пут╕ним, що буд╕вництво автобану ╕ швидк╕сно╖ зал╕знично╖ кол╕╖ «Ки╖в - Москва» - перший крок до вступу Укра╖ни в ╢вроаз╕йський Союз. По рад╕о розпочалося нове зомбування та залякування виборця тим, що ц╕на на газ залежатиме виключно в╕д того, як╕ будуть в╕дносини з Рос╕╓ю. Акцентуючи увагу на дешевш╕й ц╕н╕ за 1000 м3 газу в 130 американських долар╕в, замовчу╓ться при цьому, що варт╕сть транспортування рос╕йсько╖ нафти та газу укра╖нськими нафтогазопроводами залишилася на старому р╕вн╕, яка зда╓ться см╕шною пор╕вняно з ╓вропейськими ц╕нами. Замовчують ╕ про орендну плату за перебування Чорноморського флоту Рос╕╖ на укра╖нськ╕й територ╕╖ - набагато нижчу в╕д т╕╓╖, що платять американц╕ та НАТО за сво╖ в╕йськов╕ бази в ╕нших кра╖нах. Не згадують н╕чого про т╕ 85 млрд. долар╕в укра╖нських вкладник╕в Ощадбанку, що були забран╕ в Центробанк СРСР у Москв╕. Мовчать ╕ про передачу Укра╖н╕ 16-в╕дсотково╖ заруб╕жно╖ власност╕ колишнього СРСР, золотого запасу союзно╖ держави в╕дпов╕дно до частки Укра╖ни в створенн╕ загального валового продукту наддержави ╕ т. д. Як на мене, вся трагед╕я укра╖нського народу в його поводирях, недолуг╕й, а то й продажн╕й нац╕ональн╕й ел╕т╕, яка за 15 рок╕в незалежност╕ (а це вже немало) н╕чого путнього так ╕ не зробила. Дов╕вши Укра╖ну до пол╕тично╖ кризи через дисбаланс г╕лок влади, значно послабивши президентську владу так званою конституц╕йною реформою, ╖╖ творц╕ - екс-президенти Кравчук та Кучма недавно виповзли з╕ свого пенс╕йного небуття, пропонуючи послуги - участь в робот╕ Конституц╕йно╖ асамбле╖ з вироблення ново╖ Конституц╕╖. Досить! По горло сит╕, панове Кравчук, Кучма та «с╕рий кардинале» Медведчук, вашими ╕нтригами та пол╕тичними ╕грами навколо зм╕н в Основному Закон╕ держави п╕сля очевидних насл╕дк╕в нав’язано╖ вами недосконало╖ конституц╕йно╖ реформи, що ╓ св╕дченням ╕нтелектуальних фахових можливостей особисто ваших та вашого оточення, чи то навпаки - запланованого терористичного акту п╕дриву укра╖нсько╖ державност╕ зсередини! Де ваша людська г╕дн╕сть та сов╕сть, щоб з’являтися на телеекран╕ з под╕бними заявами? Чи не добротворц╕? Згадайте, якими ганебними шляхами ви протягували ц╕ зм╕ни через парламент, вдаючись до ╜валтування як Конституц╕йного суду, так ╕ всього народу. Останн╓ вилилось в масов╕ фальсиф╕кац╕╖ президентських вибор╕в, дов╕вши ╖х до трьох тур╕в, Майдану, Верховного суду. П╕дсумком вс╕х ман╕пуляц╕й стало горезв╕сне пакетне голосування - п╕к вашого злочину перед Укра╖ною. А розпочинався в╕н пол╕тичними спекуляц╕ями про статус рос╕йсько╖ мови в Укра╖н╕ п╕д час вашо╖ першо╖ президентсько╖ виборчо╖ кампан╕╖, пане Кучма. Це ви розкололи сучасну Укра╖ну на Сх╕д та Зах╕д! Так ╕ хочеться сьогодн╕ рос╕йським шов╕н╕стам створити в Укра╖н╕ щось на кшталт Придн╕стров’я, Абхаз╕╖, П╕вденно╖ Осет╕╖. Не менша геростратова слава ╕ у першого президента, з ╕менем котрого пов’язана незалежн╕сть Укра╖ни. Назавжди залишаться в пам’ят╕ народу в╕зки-«кравчучки» - символ укра╖нського жебрацтва. Тож геть в╕д законотворчого процесу, що ма╓ визначити майбутн╕й поступ нашо╖ держави! Дайте дорогу молодому покол╕нню. Допуст╕ть до творення ново╖ Конституц╕╖ пол╕тик╕в не заангажованих, профес╕йних, патр╕от╕в Укра╖ни, як╕ в змоз╕ по сов╕ст╕ та сумл╕нню витворити Основний Закон (Конституц╕ю) не п╕д себе ╕ не п╕д тих 400 нувориш╕в-кап╕тал╕ст╕в, що зайняли кр╕сла в парламент╕, купивши мандат депутата у «вождя» парт╕╖ на основ╕ передчасно╖ пропорц╕йно╖ системи вибор╕в, яка, окр╕м збитк╕в матер╕альних та моральних, н╕чого не принесла укра╖нцям. Чого варт╕ були бюлетен╕ майже метрово╖ довжини або неодноразов╕ вибори гол╕в м╕ст Черн╕гова та Полтави, де обран╕ соц╕ал╕сти, зам╕сть того, щоб «перти плуга» (керувати м╕стом з комунальним та соц╕альними проблемами), вир╕шили за краще для себе (╕ все за законом!) сид╕ти в зручних високооплачуваних депутатських кр╕слах, щоб пот╕м перес╕сти в м╕н╕стерськ╕. ╤ все це за сво╖ 5,68 в╕дсотка усп╕ху в парламентських перегонах (саме ст╕льки виборц╕в в╕ддали голоси за соц╕ал╕стичну парт╕ю Укра╖ни). Одержавши «золоту акц╕ю» на торгах за висок╕ державн╕ посади, ╖хн╕й кер╕вник та найб╕льш «порядний ╕ щирий захисник народу» О. Мороз пов╕в свою команду до апогею в парламентських ╕грищах. За комб╕нац╕ями у верхах перевершив майстерн╕сть Талейрана (прем’╓р-м╕н╕стра, «батька брехн╕» п╕слянаполеон╕всько╖ Франц╕╖). Як кажуть в народ╕, «не ки╓м, то палицею» досяг таки свого. Не обрали в трьох виборчих кампан╕ях Президентом Укра╖ни - шляхом зради соратник╕в по Майдану став таки кер╕вником держави - Головою Верховно╖ Ради, вищого законодавчого органу влади, що в умовах створено╖ парламентсько╖ б╕льшост╕ (не приведи Господь, щоб та б╕льш╕сть стала конституц╕йною - 300 чол.) може вершити в кра╖н╕ все. По-мороз╕вськи, це - паритет г╕лок влади. А по- мо╓му - перетягування каната, крок до нового авторитаризму. То чи можна нин╕шньому парламенту з його кер╕вниками О. Морозом та А. Мартинюком дов╕рити долю народу, прийняття ново╖ Конституц╕╖? Поверн╕ть виборцям мажоритарну систему вибор╕в, щоб ми не голосували за «жирних кот╕в» у м╕шку! Дайте можлив╕сть народу - джерелу влади, зд╕йснити акт прийняття Основного Закону, Конституц╕╖ Укра╖ни, шляхом референдуму. А щоб унеможливити брехлив╕ об╕цянки п╕д час вибор╕в, сл╕д передбачити Конституц╕╓ю або виробити Конституц╕йною асамбле╓ю закони-додатки до Конституц╕╖. Перший - про в╕дкликання з парламенту тих депутат╕в, хто не виправдав дов╕ри народу. Йде ш╕стнадцятий р╕к укра╖нсько╖ незалежно╖ держави, а парламентар╕ так ╕ не спромоглися прийняти цей закон! Другий - закон «Про статус народного депутата», який визначив би розм╕р зароб╕тно╖ плати, пенс╕╖, прив╕ле╖в та п╕льг, вир╕шив би проблеми житла. (Нин╕ збираються будувати парламентське м╕стечко, бо за тих депутат╕в, що проживають в столичних готелях, держава сплачу╓ «косм╕чн╕» кошти, в як╕ входить ╕ харчування «слуги народу»). Сп╕вставте суми, що вид╕ляються на утримання науки, культури ╕ т. п., з тими, що йдуть на утримання Верховно╖ Ради, Каб╕нету М╕н╕стр╕в, Секретар╕ату Президента. Може, саме через це не вистача╓ кошт╕в на п╕дтримку ╓дино╖ укра╖номовно╖ газети «Кримська св╕тлиця» в проблемному рег╕он╕, який мав би бути повсякденною турботою для влади, якби вона, та влада, була думаючою про майбутн╓, в╕дпов╕дальною та патр╕отичною. Як писав класик революц╕╖, «газета не т╕льки пропагандист ╕ аг╕татор, а й колективний орган╕затор». Гуртуймося ж навколо свого органу друкованого слова, газети «Кримська св╕тлиця»! А я в свою чергу, без жодних гонорар╕в, допоки рука триматиме перо, писатиму сво╖м милим, щирим, р╕дним укра╖нцям... м. С╕мферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 08.12.2006 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4308
|