|
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема "Українці мої..."
#25 за 16.06.2006
ЧОТИРИ ЩАСТЯ АРКАД╤Я УСИКА
Тамара СОЛОВЕЙ.
Аркад╕й Михайлович Усик - жвава, рухлива людина, з живими пром╕нчиками в очах. Так це йому виповнилося щойно 85 рок╕в чи щось я не зрозум╕ла? П╕ду запитаю у колег! Але запитала у книги, яку готу╓ Аркад╕й Михайлович до видання. ╤ одразу ж все стало на сво╖ м╕сця. В сво╖ 75 - 80 в╕н ще активно працював за фахом, хоча сам - ╕нвал╕д ╤╤ групи, ╕ з╕ слухом негаразд, ╕ короткозор╕сть дошкуля╓ (це з самого юнацтва).
А контуз╕я, а операц╕╖, рани (от╕, що на серц╕ - у прямому ╕ переносному смисл╕ слова). У прямому - в╕д ╕нфаркту, а в переносному - в╕д тяжких втрат. Бо вже майже тридцять рок╕в, як п╕шла з життя його 32-р╕чна донечка ╤ра ╕ нещодавно минуло три, як розлучився в╕н з╕ сво╓ю Рибонькою (так Аркад╕й Михайлович назива╓ в записах свою кохану дружину Тоню).
"Я й зараз ще не в╕рю, що лишився один, ось-ось зда╓ться, що вона ув╕йде, наперед знаю, що скаже ╕ як", - це не в книз╕, це в розмов╕ з Аркад╕╓м Михайловичем. Адже 58 рок╕в прожили душа в душу. Йому ╕ зараз не зрозум╕ти тих чолов╕к╕в, що, прийшовши додому, "прилипають" до комп'ютера чи телев╕зора, - кожну в╕льну хвилину Аркад╕й Михайлович намагався бути з Тонею, яка у всьому його розум╕ла, робила все, щоб не ускладнювати йому життя марудною домашньою працею. Адже ╖╖ чолов╕к - пост╕йно на в╕дпов╕дальних роботах, дба╓ про добробут родини.
Оце ╕ було воно, чи не найб╕льше щастя в житт╕ Аркад╕я Михайловича, бо там, де добра розумна дружина ╕ хорош╕ д╕ти та внуки, вся г╕лка дерева роду не чахне, а кв╕тне.
Одне лише ображало Антон╕ну - коли вже в роки незалежност╕ починав ╖╖ чолов╕к роздратовано говорити про рос╕ян, ╖хн╕ непом╕рн╕ апетити до чужих земель та шов╕н╕стичн╕ замашки. "То, виходить, що я теж така?" - запитувала Антон╕на, яка була не меншою патр╕откою Укра╖ни, н╕ж сам Аркад╕й Михайлович. "Ну, що ти, Рибонько, ти ж у мене поморочка, н╕яка ти не рос╕янка", - заспокоював ╖╖ чолов╕к. ╤ прийшло це щастя в його життя без особливих урочистостей. Аркад╕й був тод╕ командиром взводу курсант╕в, а Тоня - молодий во╓нл╕кар. Загс, веч╕рка ╕ мамин лист з плямами в╕д сл╕з - так все сталося для не╖ неспод╕вано.
А другим щастям Аркад╕я Михайловича стала його робота. Здобута осв╕та арх╕тектора. До Харк╕вського ╕нженерно-буд╕вельного ╕нституту в╕н, золотий медал╕ст, вступив ще в 1939 роц╕, але настав час в╕йськово╖ служби, що затяглася на довг╕ роки в╕йни. Доучувався вже п╕зн╕ше, з 1946 по 1950 р╕к. Креслярська дошка для Аркад╕я Михайловича була не полем боротьби за хл╕б насущний, а живим екраном, на якому розгорталися захоплююч╕ под╕╖, де актором, режисером ╕ автором сценар╕ю був в╕н сам. Або ж майже сам, бо його творча праця охопила переважно т╕ часи, коли забудова велася типово ╕ важко було виявити сво╓ бачення та хист, коли потр╕бн╕ просто грамотн╕ виконавц╕. Але для Аркад╕я Михайловича будь-яка робота ╕ на будь-якому етап╕ була ц╕кавою, ╕ в╕н не розум╕в тих арх╕тектор╕в, що под╕ляли ╖╖ на чорнову ╕ г╕дну справжньо╖ уваги. Ось йому, вже досв╕дченому майстру, доручили проектувати теплицю. ╤ в╕н ╕з захопленням береться за це. ╤ нарешт╕ остання велика праця май-стра (якому на час ╖╖ завершення виповнився 81 р╕к!) - проектування магазин╕в "Фуршет" ╕ "Фокстрот", що по вул. Маяковського. "Сам процесс архитектурного творчества, работа на ватмане доставляют мне истинное удовольствие", - пише в╕н в книз╕-спогадах, де рос╕йськомовн╕ тексти чергуються з укра╖номовними. ╤ це щастя у Аркад╕я Усика вже не в╕д╕брати, воно з ним, поки трима╓ рука ол╕вець.
Але бува╓, обдарована людина багато ╕ наполегливо працю╓, але чомусь виходить так, що на кер╕вн╕ в╕дпов╕дальн╕ посади запрошують ╕нших. Не будемо гратися в п╕жмурки: окр╕м просто╖ вдач╕, тут ще потр╕бен особливий хист, що по╓дну╓ надзвичайну працездатн╕сть ╕ контактний характер. Аби т╕, хто тебе висува╓, були впевнен╕, що ти не вчиниш якусь там революц╕ю, котра змете ╕ ╖х самих.
Першою кер╕вною для А. Усика стала посада заступника головного арх╕тектора м. Керч╕ (тод╕ ще йому не виповнилося ╕ тридцяти). Саме в Керч╕ найрясн╕ше розташовуються його споруди. В 1953 роц╕ Аркад╕й Михайлович став головним арх╕тектором Керч╕, а в 1957 роц╕ - обраний мером м╕ста. Але не попрацював на ц╕й посад╕ ╕ року - в листопад╕ 1958 року р╕шенням обкому парт╕╖ його перевели в С╕мферополь на посаду начальника управл╕ння кап╕тального буд╕вництва Кримського облвиконкому. В УКС╕ пропрацював А. Усик близько чотирьох рок╕в - ця посада давала йому надзвичайн╕ можливост╕, ╕ в╕н посп╕шав встигнути зробити якомога б╕льше. "Пам'ятниками" того часу стали тролейбусна л╕н╕я С╕мферополь - Алушта - Ялта, к╕лька водосховищ ╕ безл╕ч житлових будинк╕в, шк╕л, л╕карень, адм╕н╕стративних об'╓кт╕в та споруд комунального господарства (те, що тепер продають, д╕лять ╕ перед╕люють онуки за в╕ком Аркад╕я Михайловича). Та п╕сля реорган╕зац╕╖, зат╕яно╖ М. С. Хрущовим, УКС було л╕кв╕довано, ╕ його колишн╕й кер╕вник почав працювати в Кримському ф╕л╕ал╕ "Г╕програда" кер╕вником проектно╖ майстерн╕. Довелось йому побувати ╕ директором Кримського ф╕л╕алу ╕нституту "Укрнигипросельхоз". А в 1972 роц╕ Аркад╕я Усика призначили мером м╕ста С╕мферополя, свято якого ми нещодавно в╕дзначили. Зна╓ Аркад╕й Михайлович з власно╖ практики ╕ що таке праця депутата м╕ськради. Та чи варто перераховувати увесь послужний список ц╕╓╖ людини? В╕н, м'яко кажучи, зм╕стовний, ╕ внесок
А. Усика на цих посадах в п╕двищення добробуту сво╓╖ кра╖ни кер╕вництво оц╕нило г╕дно. Ма╓ Аркад╕й Михайлович ордени Богдана Хмельницького та "Знак пошани", медаль "За трудовую доблесть". ╢ лауреатом прем╕╖ Ради м╕н╕стр╕в АРК та Заслуженим арх╕тектором Укра╖ни.
Ще 15 медалей та ордени В╕тчизняно╖ в╕йни ╤ та ╤╤ ступен╕в - це б╕льше стосу╓ться тих буреломних л╕т, коли (╕ то щастя!) молодий солдат не загинув, а, потрапивши в оточення ╕ полон п╕д Березиною, вт╕к на волю вже на восьмий день. В╕н сьорбнув ╕ партизансько╖ юшки, ╕ крокував серед в╕дб╕рних в╕йськ найкращо╖ в арм╕╖ Московсько╖ див╕з╕╖, бо був в╕дм╕нником арм╕йсько╖ служби, як скр╕зь ╕ завжди, за що б не брався.
Але те його во╓нне щастя було б неповним ╕ взагал╕ могло б звестися нан╕вець, якби виявили до його перебування в полон╕ (ц╕лий тиждень!) "компетентн╕ органи" п╕двищений ╕нтерес. А вони ╕ ц╕кавилися, але не вчепилися, мов лещатами, як то ╕нод╕ бува╓. Проте ╕ спокою не було. Аж до того часу, до якого так прагнув дожити батько Аркад╕я Михайловича...
Ось один з╕ щоденникових запис╕в. "14 листопада 2003 р. Сьогодн╕ мина╓ 105 рок╕в з дня народження мого батька - Михайла Андр╕йовича Усика. В╕д нього до мене перейшла, мабуть, та без-м╕рна любов до батьк╕вщини - р╕дно╖ Укра╖ни, р╕дно╖ мови, всього укра╖нського. Не дожив в╕н до цих дн╕в..." А син його дожив! ╤ в цьому четверте, чи не позаконкурентне щастя заслуженого арх╕тектора. В╕н встиг оц╕нити переваги ново╖ розкр╕пачено╖ арх╕тектури ╕ ново╖ розкр╕пачено╖ людини.
- ╤ хоч я пост╕йно користувався ус╕ма можливими п╕льгами ╕ в Радянському Союз╕, мав персональну пенс╕ю, я ╕ моя с╕м'я л╕кувалися в л╕карн╕, яку не пор╕вняти з ╕н-шими, ми регулярно в╕дпочивали в санатор╕ях, я не знав, що таке черги, - просто брав те, що мен╕ потр╕бно, але коли постало питання про незалежн╕сть Укра╖ни, я з рад╕стю в╕ддав все, одержавши т╕ ж сам╕ пенс╕йн╕ коп╕йки, що й ╕нш╕ мо╖ сп╕вгромадяни. ╤ був щасливий! Мене вразило тод╕, з яким п╕днесенням ╕ патр╕отизмом в╕дав св╕й голос за незалежну Укра╖ну й голова облвиконкому Трохим Миколайович Чемадуров. Це було д╕йсно нова розкр╕пачена людина.
╤ за ц╕ роки я в сво╖й держав╕ не розчарувався. Голосували за Ющенка ╕ його команду. За Ющенка голосував ╕ м╕й онук Дмитрик, що мешка╓ тепер в Н╕меччин╕.
Що ж до приватно╖ власност╕, то я завжди розум╕в, що так воно було ╕ буде, радянський експеримент, що тримався на к╕стках, провалився.
Але Аркад╕й Михайлович не намага╓ться плямувати чорною фарбою усе, чим в╕н жив довг╕ роки ╕ чому сумл╕нно служив, як-то кажуть, "в межах Конституц╕╖". Йому регулярно доводилося входити до оточення перших ос╕б держави, коли т╕ при╖здили до Криму. Сподобався Микита Хрущов, просто одягнений: "Хрущёв расстегнул свой пиджак, затем джемпер (вот здесь я обратил внимание, во что он был одет: на нем был серый, не новый костюм - на воротничке были видны засаленные места - с двумя дырочками от золотых звезд, которые в повседневной жизни он, видимо, не носил..." ╤ висновок п╕сля спостереження повед╕нки ц╕╓╖ неперес╕чно╖ людини впродовж к╕лькох годин: "Ещё раз хочу подтвердить, что Хрущёв мне понравился. Простой в обращении, не напыщенный, жизнерадостный, непосредственно воспринимающий все происходящее вокруг..."
Аркад╕й Михайлович пам'ята╓ репрес╕╖ 1937 року, те, як вив╕льнялися квартири батькових друз╕в ╕ ╖х обживали с╕мейства, як╕ працювали на НКВД (не будемо згадувати пр╕звища нин╕ в╕домих людей).
Ц╕кав╕ спогади А. Усика ╕ про його зустр╕ч╕ з дв╕ч╕ Геро╓м Радянського Союзу, заступником Голови Верховно╖ Ради УРСР Сидором Ковпаком. "Простецкий украинский дядько, с бородкой, небольшого роста", який полюбляв грати в дурня ╕ м╕г сказати комусь з гравц╕в: "Вилазь, ти не вм╕╓ш грати. Трошки повчись у мене".
╤ займав його м╕сце. "Ковпак играл азартно, с присказками, с подначкой - говорил при этом только на украинском".
Пам'ята╓ Аркад╕й Михайлович ╕ оте "горезв╕сне" при╓днання Криму до Укра╖ни, що обросло вже мохом легенд, мовляв, св╕т не бачив, щоб так позбиткувалися над народом. З╕ сл╕в очевидця, при╓днання в╕дбулося без щонайменшо╖ примусовост╕. Рос╕я Криму не надавала жодно╖ практично╖ допомоги. За увесь п╕сляво╓нний час нею споруджено було лише в╕с╕м 12-квартирних будинк╕в. Вс╕ комун╕кац╕йн╕, енергетичн╕ ╕ транспортн╕ зв'язки по╓днували з Укра╖ною. Тому ╕ народилося в╕дпов╕дне р╕шення. З 1955 року в школах почали викладати укра╖нську мову. З'явилися нав╕ть дв╕ укра╖номовн╕ газети (одна - дубл╕кат "Крымской правды"). Але тривало все це недовго. Петра Юхимовича Шелеста засудили як нац╕онал╕ста. ╤ несм╕ливим виступам на нарадах укра╖нською мовою, нав╕ть у Ки╓в╕, було покладено край.
Сьогодн╕ батьки Аркад╕я Михайловича, його сестра Неля, дочка ╤рина спочивають на кладовищ╕ в харк╕вськ╕й земл╕. Знайшла соб╕ там останню дом╕вку ╕ "поморочка" Тоня. А м╕сце поруч з нею вже заброньо-ване...
╤ Аркад╕й Михайлович, ще сповнений сил ╕ житт╓вих ╕нтерес╕в, понад усе хоче для сво╓╖ укра╖нсько╖ земл╕ миру ╕ процв╕тання. В╕н прагне, щоб ми нарешт╕ в╕д╕рвалися в╕д Рос╕╖, нав╕ть, якщо це боляче, нав╕ть, якщо економ╕чно невиг╕дно. А щоб не було вороття, мусимо утверджуватися в м╕жнародних орган╕зац╕ях.
В далекому 1962 роц╕ Аркад╕й Михайлович з батьками та р╕днею в╕дв╕дали землю, де колись народився в╕н сам, його матуся. Щоправда, в╕д маминого хутора лишився лише ледь пом╕тний пагорбок - там була ╖хня п╕ч. ╤ ск╕льки бачило око колосилася пшениця. Село Канави, що на Полтавщин╕ у Кобеляцькому район╕, збереглося. Тут вчителювали колись Аркад╕╓в╕ батьки, тут народився ╕ в╕н сам.
"Кадю!" - так завжди зверталася до Аркад╕я Михайловича матуся, що з роду Денисенк╕в - запорозьких козак╕в. Йому ╕ зараз часто зда╓ться, н╕бито чу╓ в╕н ╖╖ лаг╕дний голос, а ще - дзв╕н колоск╕в, як╕ теж шепочуть його ╕м'я. Бо це в╕н, саме в╕н в╕дпов╕дальний за майбутн╓ сво╓╖ держави. Адже з кожного спита╓ться за можливостями його...
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3919
|
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
