Версiя для друку Обговорити в форумi

   У ЦІ ОСТАННІ передвиборні дні Крим провідав лідер Всеукраїнського об`єднання «Свобода» Олег Тягнибок. Той самий, який, за визначенням одного нашого провінційного «савікошустера», міцно «прописався» на сторінках «Кримської світлиці», через що її, мовляв, бояться брати до рук кримські обивателі. Бо ж і антисеміт, і бандерівець, і націоналіст - чого тільки не навішують тут на пана Олега, хоч, між іншим, і В. Литвин, і Ю. Тимошенко у передвиборному ражі заявили, що теж підтримують реабілітацію вояків ОУН-УПА. Правда, в Криму та Донецьку, на відміну від Львова чи Івано-Франківська, вони це не дуже афішують. А от Тягнибок однаковий скрізь. І команду собі таку ж підбирає - перебіжчиків від кучмістів чи всяких там есдеків й на гарматний постріл не підпускає. Тому й небезпечний - що справжній і цільний?
  Олег Тягнибок представив для, скажемо так, напівзаповненої зали Українського музичного театру (а хто ж знав, що буде ця зустріч?) свою Програму захисту українців і відповів на запитання кримчан. Та не такий страшний Тягнибок, як його малюють! Просто він українець. Але не простий, а  переконаний, послідовний і невідступний. І це давнє інтерв`ю «Слову Просвіти», яке ми пропонуємо увазі наших читачів, ще одне тому свідчення.
  Шкода тільки одного: пізнувато так близько зазнайомилися - вибори вже післязавтра. Втім, кажуть, що перше враження - найвизначальніше!
  В. РУДЕНСЬКИЙ.
  
  
  Голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Ярославович Тягнибок зажив неоднозначної слави в українських мас-медіа. Мабуть, нічого дивного. У лідера з безкомпромісною націоналістичною позицією завжди знайдуться і друзі, й вороги. Хтось, витягнувшись, як струна, говоритиме про харизму, хтось шукатиме провокацію... Про все це та про інше я розпитала в пана ТЯГНИБОКА.

  - Нещодавно Ви подали на розгляд законопроект «Про заборону комуністичної ідеології в Україні»...
  - Із часу свого заснування в жовтні 1991 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» було антикомуністичним. Партія утворилася на ідеологічних засадах українського націоналізму. Послідовно, упродовж багатьох років, я та мої побратими відстоюємо принципи заборони комуністичної ідеології в Україні. Переконані, що вона людиноненависницька, антиукраїнська, і призвела до загибелі близько двадцяти мільйонів наших співвітчизників. Українці були вбиті, розстріляні, заморені голодом тільки з однієї причини: вони належали до української нації. Мою маму в п’ять років разом із усією сім’єю вислали в Сибір.
І тільки за те, що її батько був греко-католицьким священиком і не захотів перейти в московське православ’я. Ще один мій дід, також священик, маючи 34 роки, був живцем замурований у тюрмі. Брата моєї бабці, лікаря УПА, вбили енкаведисти... Це не якась унікальна історія родини Олега Тягнибока. Такі історії можуть розказати дуже багато українців із західних областей. А ті, що мешкають на Сході, можуть свідчити про жах голодомору. Усе це відбувалося під червоними комуністичними прапорами. Ми давно готували цей законопроект і шукали відповідні аналоги у світовому  законодавстві. Раніше мої колеги також робили такі спроби. Але два-три речення, в яких констату-вався факт про заборону, малоефективні. Наш проект відповідає всім нормам українського законодавства. Це майже як наукова праця.

  - Склад теперішнього парламенту суспільство цілком справедливо вважає реакційним... То чому Ви подали цей законопроект саме тепер? Яка логіка? Популізм чи у Вас справді є реальні сподівання, що його затвердять?
  - Через певну безхребетність теперішньої влади утворилися всі умови для розквіту лівого екстремізму в Україні. У комуністів почався своєрідний ренесанс. Відповідно треба було реагувати негайно й конструктивно. А щодо сподівань... Вони реальні. Перед виборами багато політичних сил декларуватимуть свою антикомуністичну спрямованість. То з яким обличчям вони голосуватимуть проти цього закону? Тому я намагатимуся ввести його в порядок денний цієї сесії. І є підстави сподіватися, що потрібні для затвердження 226 депутатських голосів ми матимемо.

  - Не передбачаєте, що після юридичної заборони комуністична ідеологія набере більших обертів?
  - Ні. Комуністична ідеологія як світогляд відмирає. Їй треба тільки допомогти швидше сконати. А чому Ви не вірите в заборону комуністичної ідеології?

  - Може, Ви дещо перебільшуєте роль сучасної комуністичної партії? Навіть демонізуєте...
  - Ні, якщо я щось і демонізую, то це їхню ідеологію. Оці всі пам’ятники Леніну, Косіору, Щорсу... Вас це, м’яко кажучи, не бентежить? Ми пережили три штучні голодомори, їхні організатори сповідували комуністичну ідеологію. Вони стерли з лиця землі мільйони наших людей, а ми за це їхні пам’ятники доглядаємо! Хіба не абсурд? Пам’ятник Леніну в Україні - це однаково, що пам’ятник Гітлеру в Єрусалимі!
  У конституції сусідньої Польщі зазначено про заборону ідеології фашизму і комунізму. Чому в поляків це стало реальністю, а ми навіть не віримо в можливість?

  - Може, тому, що в нас занадто багато соціалістів, які прикриваються демократією. А насправді та ж червона мімікрія... Як Ви їх забороните?
  - Правильно. Я їх так само маю на увазі й не приховую цього. Дивуюся тільки, що соціалісти - великі соратники  помаранчевих ющенківців і що їм віддана третина в уряді. По суті, вони - червоні. Нехай рожеві... Сповідують ту ж ідеологію, що й комуністи.

  - Гаразд, ми ще повернемося до цього питання... Але насамперед роз’ясніть таке: що вас єднає і що роз’єднує з іншими націоналістичними організаціями?
  - У першу чергу, єднає ідеологічна спорідненість.
А роз’єднують перебільшені амбіції окремих лідерів. Якщо ви себе називаєте націоналістичною організацією, то відповідно повинні й діяти...

  - Ви маєте на увазі УНСО?
  - Я не маю на увазі когось конкретно. Тим більше, що, попри все, з націоналістичними організаціями у нас завжди діалог, спільні акції...

  - Чи виступали Ви з ініціативою перед парламентськими виборами об’єднати націоналістичні організації в єдиний блок, за аналогією до Національного фронту 1998 року?
  - По-перше, я хотів би зазначити, що тоді націоналістичні організації не були об’єднані. Вони набрали недостатньо голосів, аби пройти в парламент. Більше того, коли ми висловили тоді своє бажання йти на вибори єдиним блоком, нам відмовили. Мабуть, вважали, що українські націоналісти мають бути менш радикальними... Боюся, що сьогодні може бути подібна ситуація. Наприклад, у квітні минулого року ми підписали спільну угоду з Конгресом українських націоналістів та обома громадськими організаціями ОУН. То була гарна ідея: дві партії та дві громадські організації. Блок чотирьох. Уперше за стіл переговорів сіли мельниківці та бандерівці. Ми тоді спільно прийняли заяву про підтримку кандидата в президенти Ющенка на виборах, незважаючи на те що він не сповідує націоналістичної ідеології. Але потім КУН відмовився продовжити нашу співпрацю. І я знаю чому. Це було пов’язано з тією скандальною історією, яку роздмухали кучмівські засоби масової інформації після мого виступу на горі Яворина. Мене тоді одразу ж засудили п’ятеро людей: Бродський, Фельдман, Рабинович, Пінчук, Івченко. Тому я не розумію наших націоналістів... Чи якусь конкуренцію відчувають... Але вони одразу відкараскалися від мене, коментуючи, що я роблю неправильні кроки...

  - Олеже Ярославовичу, після Вашого виступу на горі Яворина Вам закинули антисемітизм...
  -  Навіть не антисемітизм. Мені закинули, що я вчинив провокацію. Але вже доведено в судовому порядку, що проти мене була вчинена провокація. Мій виступ, спотворений і сфальсифікований, тоді показали на всіх провладних каналах. Я подав у суд на прокуратуру Івано-Франківської області, яка, на мою думку, відкрила на мене незаконну кримінальну справу. Суд довів, що на прокуратуру чинили тиск, і що це було політичне замовлення. Мій автентичний виступ пройшов цілу низку експертиз.
У тому числі експертизу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Висновок був однозначним: я не порушив жодної з норм українського законодавства. Антисемітизм, який мені «шили», також не був зафіксований. А те, що я у виступі послуговувався словами «жиди» та «москалі», то, вибачте, я виховувався на творах Шевченка, Франка, Нечуя-Левицького... І ретельно студіював словник Бориса Грінченка, який рекомендується українськими філологами. Усі ці слова офіційно дозволені. Ніхто переді мною не вибачився за те цькування. На горі Яворина я виступав у присутності трьох тисяч осіб, які представляли в основному націоналістичні організації. Зокрема там був і Петро Ющенко. Після мого виступу саме він привітав мене першим. Міцно потиснув руку і зробив масу компліментів як оратору. Тоді ніхто не трактував, що я зашкодив Ющенкові. Навпаки - до самого вечора мені робили компліменти. А після того, як усе це було спотворено на телеканалі «Інтер», люди, які ще вчора були прихильні до мене, почали відвертатися і роздавати коментарі, що Тягнибок провокатор... І це при тому, що я протягом 15 років виступав на сотнях, тисячах мітингів із цими словами. Я не користувався іншою термінологією. Завжди говорив, що москалі - окупанти, а 97% керівного складу НКВД належало жидам. Усі про те знали...

  - Але ж Ви, як досвідчений політик, мали б знати про певні наслідки в екстремальних умовах, про певні слизькі теми, яких слід уникати в період загостреної боротьби, коли однієї іскри достатньо...
  - Послухайте, Ви говорите про слизьку тему? А не слизька тема, коли енкаведешники вбивали наших людей і ґвалтували наших жінок? Піднімімо архівні документи з 1937 року... Вони не засекречені... Я їх не вигадав. Це - об’єктивні речі... То чому ми, українці, чиїх предків було знищено 20 мільйонів, боїмося навіть слово вимовити?

  - Даруйте, в суді Ви також послуговувалися цими цифрами, «97 відсотків»?
  - Аякже, я пояснював кожне своє слово. Ви можете зайти на наш сайт і навіть послухати мій виступ. Я говорив про москалів-окупантів, про жидів, про німців... До речі, за подібною логікою німці теж мали б ображатися на нас. Бо в українській мові слово «німець» походить від слова «німий»... Суд я виграв.

  -  Олеже Ярославовичу, судячи з усього, Ваша ідеологія підкріплена і словом, і ділом... То, може, у Вас і бойові загони є?
  - Немає. З однієї простої причини: ми - законослухняні громадяни. Згідно з теперішнім українським законодавством заборонено створювати військові структури. Якщо на бойові загони комуністів, на кшталт «Прориву», влада заплющує очі... То це тільки підкреслює істинність моїх слів: теперішня влада ліберальна аж до безхребетності.

  - Київську організацію «Свобода» свого часу очолював Олесь Вахній. Із його персоною пов’язані певні скандали...
  - Це був період 1996 - 1997 років... Він був ув’язнений. Йому, скажімо, закидали деякі порушення закону. Але в розмовах Вахній це заперечує і вважає, що справу було сфабриковано. Тепер він звільнився з місць позбавлення волі. Ми спілкувалися... Але сьогодні він не член нашої партії.

  -  Знаю, що крім заборони комуністичної партії, у Вас є ще одна благородна справа - «Програма захисту українців». Так?
  - «Програма захисту українців» - своєрідна співпраця з людьми всієї нашої країни. Як лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» я провів близько 400 зустрічей і просто розпитував людей про їхні національні проблеми. Тобто в цю програму не входять економічні й соціальні питання. Це окрема тема, яка зазвичай у всіх на вустах. Проте мало хто згадує про пропорційне представництво українців в органах влади і всі якось наче соромляться ініціювати питання про відновлення історичної справедливості та подолання наслідків геноциду українського народу.

  -  До речі, Ви підтримуєте стосунки з радикальними партіями інших країн?
  - Мені не подобається це визначення - «радикальними». Націоналізм - це любов. До своєї землі, матері... Хіба любов до матері може бути радикальною? Тому я не сприймаю таких визначень... А з приводу стосунків з іншими націоналістичними організаціями... Так, маємо. Зокрема підтримуємо Національний фронт у Франції. Його лідера, пана Ле Пена, ми запрошували до Києва. Я також неодноразово зустрічався з ним у Парижі. Проводили спільні акції. Маємо дружні стосунки з австрійською партією «Свободи», з бельгійськими націоналістами, голландськими, чеськими, італійськими...

  - Якщо не секрет... На які гроші існує Всеукраїнське об’єднання «Свобода»?
  - Нічого такого, що виходить за межі українського законодавства. Членські та деякі грошові внески ідейних симпатиків...
  -  Ви, мабуть, маєте на увазі також і пана Димінського - генерального спонсора  футбольного  клубу «Карпати»?

  -  Я ніколи не приховував своєї дружби з паном Димінським. Нас об’єднує пристрасна ідея українського націоналізму, любов до Карпат і до футболу...
  Із лідером партії «Свобода» спілкувалася Уляна ГЛІБЧУК.
  («Слово Просвіти», 23 листопада 2005 р.).
 
Фото на згадку з кримчанами.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 24.03.2006 > Тема "З перших уст"