Нещодавно київське видавництво «Юніверс» випустило в світ нову збірку подорожніх нарисів української письменниці з США Ганни Черінь «Дев’яте чудо». Авторка розповідає про свої мандри світом. Для нашого читача найцікавішими будуть українські враження заокеанської українки. Вона розповідає і про відвідини Криму. Ось туристи прибули в Бахчисарай: «Призначений нам гід говорив рафінованою англійською мовою, набагато краще від нас, «американців». Виявилось, він автор єдиного на весь Крим англомовного путівника. Ні разу він нас не підвів, не спізнився, не нарікав...». Українців з діаспори прикро вражає зросійщення в незалежній Україні. Ганна Черінь пише про екскурсії: «Цікаво, що місцеві провідники підкреслюють період тільки російськомовного панування, а історію татар, турків, генуезців, греків і українців замовчують, як і не було. Так само в тіні князів та адміралів ледве майорять світлі постаті великих українців - Степана Руданського - поета й лікаря-мецената - та всесвітньої величі Лесі Українки, що й тут хапалася за нитку знеможеного недугами життя. Тепер українці стараються відродити їхню славу, стерти пил з постатей, піднести їхні заслуги перед Україною, а також і перед Кримом». Письменниця називає тих українців, які це роблять: «У Ялті є невеличкий музей Лесі Українки, за існування якого героїчно бореться його директор, Світлана Кочерга. Щедрі благодійники - а серед них той же Сорос... і Яр Славутич допомагають, але не можуть покрити всі діри...». Проте в музеї туристів зустріла «україножерка»: «На нашу вимогу говорити українською мовою вона відповіла зухвало: «А я не хочу!» Ми скаржилися, нам ввічливо обіцяли «щось зробити». Але в бічній кімнаті ми почули милі голоси дітей, що співали й декламувати українською мовою і, вдягнені в українські костюми, танцювали. Вони готували чергову виставу». Туристи не знайшли в Ялті преси і книжок українською мовою. Ганна Черінь зауважує: «Аж не віриться, що дев’ять літ після Незалежності українську мову й культуру отак безкарно зневажають». Ганна Черінь відзначила і зростання авторитету тоді ще Прем’єр-міністра Віктора Ющенка. Звичайно, українці з діаспори помічають і різку соціально-майнову диференціацію українського суспільства. Вони дивуються, що країна з найбагатшими в світі чорноземами не може себе прогодувати, що в Україні багато свят, люди багато п’ють... Ганна Черінь згадує, що прожила в Радянській Україні 18 років у таких умовах, порівняно з якими нині - рай. Але ми порівнюємо своє життя з американським. Черінь зазначає, що й Сполучені Штати Америки не відразу стали такими, як тепер. Коли вони після Другої світової війни перебралася до Америки, то життя там було бідніше, ніж нині. В квітні 2000 року Україну відвідувала Держсекретар США Мадлен Олбрайт. Вона поклала вінок до пам’ятного знака жертвам голодомору і сказа-ла, що «поруч із Колумбією, Нігерією та Індонезією» Україна перебуває у важливій точці демократичного перетворення. Щоб мати такі економічні умови, як у США, необхідно мати таку ж стабільну і міцну демократичну систему врядування. Помаранчева революція показала, що український народ відроджує свої демократичні традиції. На сьогодні головним завданням є не допустити на виборах реваншу п’ятої колони російського імперіалізму і забезпечити розвиток демократичних інститутів.