Версiя для друку Обговорити в форумi

о. Олег ВЕДМЕДЕНКО,
протодиякон Луцького кафедрального собору УПЦ КП,
інспектор з питань місійної діяльності Луцько-Волинського єпархіального управління.

19 січня (6 січня за старим стилем) православна церква відзначає свято Хрещення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або, як воно ще називається, свято Богоявлення Господнього. Про історію торжества розповідає нам Євангеліє устами святого апостола і євангеліста Матвія:
"Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: "Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!" Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: "Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!"
Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а поживою для нього були акриди (рослини пустелі, що мають дуже довге коріння, щоб дістатися до води. Інша версія - їстівний вид сарани. - Авт.) та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані хрестились від нього, і визнавали гріхи свої...
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: "Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?" А Ісус відповів і сказав йому: "Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду". Тоді допустив він Його. І охрестившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось Небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із Неба: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!" (Євангеліє від Матвія, 3 розділ, 1-17 вірші).
Слово "хрещення" грецькою мовою звучить як "баптисма" і означає "занурюю" або "повне занурення". Обряд обмивання з метою духовного оновлення, очищення, переродження прийшов з глибини віків, і був відомий задовго до Івана Хрестителя. Зміна імені на знак зміни володаря також практикувалася у старозавітні часи, про що маємо підтвердження і в Біблії. Так у Другій книзі Паралипоменон (Хроніки) згадується історія Ел'якима, сина царя Йосії, якого перейменував фараон Нехо на Єгоякима і поставив царем замість брата його в 609 році до Різдва Христового. За часів Римської імперії патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду, і після цього давав нове ім'я. Даний ритуал символізував те, що віднині ця людина - його раб, а минуле життя її ніби змивається, повністю стирається. Рабовласник давав рабу також і нове ім'я на знак повної приналежності собі.
Починаючи від Івана Хрестителя, Предтечі Господнього, традиція повного занурення у воду набуває нового змісту. Як читаємо в Євангелії, Іванове хрещення було очищаючим хрещенням покаяння - зануренням у віру, яка чинна страхом Божим, в духовну річку підзаконного вчення, що веде до Христа. Іванова проповідь вела людей до покаяння. Люди визнавали гріхи свої, а обряд занурення у воду був символом, зовнішньою емблемою цього духовного очищення, омивання гріхів: як фізична вода змиває з нас бруд тілесний, так і сльози покаяння змивають з душі бруд гріха...
Без сумніву, Господу нашому Ісусу Христу не було потреби в каятті, адже Він був безгрішним Богом. Не було у Нього потреби також і хреститися духовно, занурюватись у Слово, бо й Він Сам був носієм вчення, і не просто носієм, але був Богом Словом! Він приніс на землю оновлене Слово, Новий Заповіт, який підняв старозавітне відкриття на найвищий щабель - щабель любові. Він Сам був Предвічним Логосом - Богом Словом, Словом, що стало плоттю. Про це свідчить нам і Євангеліє від Івана, яке починається словами: "Споконвіку було Слово, а Слова в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця..." І славу цю було явлено на землі саме в цей великий день - день, коли відкрилося людям Божество в усій повноті Пресвятої Тройці. Тому й свято це називається ще Богоявленням: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий злинув на Нього у вигляді голуба, і з Неба чувся голос Бога Отця.
Не було потреби Господу в Івановім хрещенні покори та страху, бо Він ніс людству Новий Заповіт, суть якого - хрещення смиренням та любов'ю. Заповіт повного занурення у полум'яну вселенську енергію добра, життя, любові. Заповіт занурення в благодать Святого Духа...
А поки що Господь, "в подобі грішного тіла", смиренно хреститься у Івана, щоб "виповнилася вся правда", щоб показати нам правдивий шлях. Щоб пам'ятали ми, що "коли хто не родиться з води (покаяння і самозречення. - Авт.) й Духа (смирення та любові. - Авт.), той не може ввійти в Царство Боже". І, вийшовши з води, стоїть Христос перед нами, і Дух Святий спочиває на Ньому, і чується голос Отця Небесного: "Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав!.."
Тропар (основна пісня ) свята: "Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, - тоді об'явилося поклоніння Тройці. Бо голос Отця про Тебе свідчив, улюбленим Сином Тебе називаючи. І Дух у вигляді голубиному ці слова стверджував. Слава Тобі, Христе Боже, що з'явився і світ просвітив".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 13.01.2006 > Тема "Душі криниця"