Версiя для друку Обговорити в форумi

Минуло 90 років від дня народження відомого українського лірика, поета-сурмача Андрія Самійловича Малишка. Андрій Самійлович прожив на Божому світі тільки 57 років, але встиг зробити дуже багато. Залишив нам велику духовну спадщину: балади, поеми, сонети, переклади...
З дитячих літ всім нам глибоко врізалися в серце його безсмертні рядки: "я сорочку знайду вишиванку", "вчителько моя, зоре світова", "одна стежина в отчім краю", "рідна мати моя, ти ночей не доспала", "знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б'є", "ми підем, де трави похилі"... А. Малишко удостоєний найвищих державних нагород за поему "Прометей" та збірки "За синім морем", "Дорога під яворами", "Далекі орбіти".

Народився поет 14 листопада 1912 р. в селищі Обухові на Київщині в родині шевця. Вірші почав писати ще в ранньому віці. Побудником цього були народна пісня, музикальна обдарованість Малишка. Він грав на гармонії, бував музBкою на весіллях. Мав також ще один дар, який впливав на його поезію. Це ораторський хист, що виник із природженого замилування театром. Ще хлопчиком брав участь у шкільному драмгуртку, пішки ходив з Обухова на київські вистави, а в зрілому віці так володів магією усного слова, що нікого з українських літераторів того часу не можна було поставити в ораторському вмінні врівень з ним.
В 1927 р. А. Малишко закінчив семирічку. Вчився у київському медтехнікумі. У 1932 р. закінчив Київський інститут народної освіти. Перший вірш написав у 1930 р.
1939 р. А. Малишко побував у Галичині: Дрогобич, Львів, Коломия... В роки Другої світової війни працював у фронтових газетах, брав безпосередню участь у боях. Його вірші та нариси здобували широку популярність серед воїнів. Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 р., будучи ще зовсім молодим... В одному із своїх віршів поет писав:
Якби я сто років
прожив на світі
Між друзів своїх,
як дзвінких солов'їв,
Я взяв би з хмарини
ясної блакиті
І в колос пшеничний її заплів.
З'єднав би в єдине
долини і скелі
І жив би в роботі
у різний час,
Хороші міста і сумні пустелі
Збратав, як Вітчизна навчає нас.
Поезії А. Малишка глибоко хвилюють читача, викликають безліч асоціацій, збуджують думку, кличуть до величного, красивого, людяного. Такі твори не можуть застаріти, бо вони насичені високими ідеями, втілені в найдосконаліші художні образи. А. Малишко оволодів висотами майстерності. Його творчість відзначається тема-тичним та жанровим багатством. Поет писав про минуле України, про любов до Вітчизни, до отчого дому ("Запорожці", "Партизанська пісня","3 першою травою веду я розмову", "Бусел"):
Не смійтесь,
я теж на бусла схожий
Такою ж любов'ю
до отчого дому.
Багато творів присвятив поет своїй матері Ївзі Базилисі ("Мати", "Мамо, я хочу поговорити з вами", "Мати моя, мати дорога", "Одвикли плакать очі матері"). Сам Максим Рильський плакав, коли слухав "Рушничка":
І летів біля матері голуб сивий,
І сидів Максим Рильський,
як завжди, красивий.
Чимало віршів присвячено темі кохання. Свої чуття поет виливає в глибокоемоційних рядках: "ти знов мені наснишся, як і вчора", "я люблю твої очі у мрії", "підійми моє серце з печалі", "я тебе вимріяв, ніжну й жагучу", "люби мене, згадуй ночами", "я забув, що плачуть з поцілунку", "юнь моя ромашкова, юність яворова"...
В деяких творах відчуваються мінорні ноти, але радості в них все ж таки більше ("І не подумай, що забув..."):
І не подумай,
що забув про тебе
(ожина в полі, поїзди, і сміх)
І знов пливе низьке
спокійне небо
Над сивуватим кольором доріг.
Бери ж подруг і вийди несамітня,
Щоб день розквіт
і гомін слів живих,
Щоб я відчув
гарячий подих квітня
У вересневих ночах грозових!
Саме цей "гарячий подих квітня" притаманний усій поезії
А. Малишка:
І шумить земля мені привітом:
- Хліба? Їж.
Води схотів? Попий! -
Так іду з народом
теплим світом
Радісний і вічно молодий!
Вищезгадані теми поет розробляє у таких жанрах, як закличний вірш, пісня, балада, сюжетний філософський та інтимно-ліричний вірш, поема, нарис тощо. Поет виявив себе майстром у кожнім жанрі, вніс у розвиток цих жанрів багато нового, свіжого, свого.
Поезія А. Малишка пізнавальна і повчальна: "не відцурайся в слові простоти", "вогонь не гаситься вогнем", "як посадить яблуню кожна людина - заваляться війни й важні фронти"... Поет вишукує щонайнесподіваніші порівняння: "дві коси, як дві надії милі", "дівчина, як спіла вишня ніччю грозовою"... Рими у Малишка щонайоригінальніші: "коня - оченя - допобачення", "отецька - простецька", "нам - ім'ям", "обидчик - витче", "зваба - не змогла-бо".
До поезії А. Малишко молиться, як до Бога ("Пензель поета", "Так живуть на цій землі поети", "Пиши, як кажуть, хлопче, із натури", "Не грайся нею безпричинно", "Радію я, коли знаходжу слово"...):
Знайду те слово -
радий, мов дитя,
І сяє ніч, і рожевіє туча
І вже я сам,
немов бджола летюча,
Обмазаний у кольори життя.
А. Малишко відомий також як талановитий перекладач з російської та білоруської літератури (твори Пушкіна, Ісаковського, Янки Купали, Кулєшова, Прокоф'єва...):
Почуй мій спів, хорошая,
Почуй мій клич, прекрасная,
Зоре моя вечірняя,
Любов моя незгасная.

Іду, іду по вулиці,А місяць в небі міниться,
Ой міниться - проміниться,
Що мила з милим стрінеться.

Іще не скоро молодість
Із нами розпрощається.
Кохай, поки кохається,
Стрічай, поки стрічається.
Цими чарівними рядками український читач насолоджується теж завдяки Андрієві Малишку.
"Київський вальс" А. Малишка (музика П. Майбороди ) лунає нині далеко за межами України. А "Пісня про рушник" стала улюбленою в народі. Твори А. Ма-лишка перекладені на англійську, російську, білоруську, корейську, молдавську, якутську, чеську та інші мови світу. Через усю творчість поета проходить незгасна, всеперемагаюча любов до Вітчизни та її невтомних трудівників.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2002 > Тема "Душі криниця"