|
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 06.05.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
#19 за 06.05.2005
НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ ПОТРІБНО ВИПРАВЛЯТИ
Микола Йосипович МОСКАЛЕНКО, учасник Великої Вітчизняної війни.
Точка зору
60-річчя Перемоги - це дійсно велике свято з сивиною на скронях та сльозами на очах, як це співається у тій величній пісні про День Перемоги. Цей день буде святкувати увесь український народ і особливо ті, хто здобував цю перемогу: учасники бойових дій, учасники війни.
І дуже прикро, що вояки ОУН-УПА до цього часу не мають статусу учасників визвольної боротьби, яку вони вели як проти фашистів, так і за свободу і незалежність українського народу. Останнє ми здобули, правда, запізно і, мабуть, ще не повною мірою.
Оунівців звинувачують в тому, що вони після війни чинили насилля проти мирного населення, вбивали фахівців, які приїздили на роботу до західних областей. Це неправда! Боротьбу вони вели не проти народу, а проти комуністично-радянських чиновників та карних підрозділів КДБ, гарнізони яких були розміщені в кожному районному центрі чи містечку. Вони боролися за незалежність і свободу до 1952 - 1953 років, поки їх повністю не знищили, а родини не повивозили до Сибіру.
Я так говорю тому, що сам був свідком тих подій.
У 1950 році я закінчив ветеринарний технікум і за власним бажанням поїхав працювати в Івано-Франківську область (тоді Станіславську). Мене призначили фельдшером Рогатинської райветлікарні. Перше негативне і жахливе враження: в кінці вересня 1950 року після проведення в районі кадебістами облави зі знищення оунівців біля райвиконкому було виставлено на показ шістьох вбитих. Поряд було гасло: "Так будет со всеми бандеровцами и теми, кто их поддерживает".
Якщо кадебісти встановлювали родинні зв'язки з оунівцями, то їхні родини виселяли до Сибіру, майно конфісковували, тварин вивозили на скотобазу, і мені доводилося виписувати відповідні ветеринарні свідоцтва.
Спілкуючись з місцевим населенням, я чув від них і сам відчував, що люди, а серед них були і прихильники оунівців, поважно ставились до вчителів, медичних працівників, агрономів, зоотехніків, ветпрацівників. Пам'ятаю такий випадок.
У селі Потік, що за чотири кілометри від м. Рогатина, я проводив щеплення тварин і затримався до сутінків. Місцевий ветсанітар мені говорить: "Ти не ходи до міста, бо хлопці можуть зустріти і будуть неприємності, переночуй у мене, а завтра підемо". Тільки сіли вечеряти, заходять два чоловіки, десь років 30 - 40, привітались і питають, хто я. Господар розповів про мене, що ми робили, чому я затримався. Вони добре поставились до мене, поговорили трохи, потиснули руку мені та господарю і пішли.
Вважаю, що оунівці і вояки УПА вели справедливу боротьбу і проти гітлерівців, і за свободу і незалежність України. Вони заслуговують визнання статусу учасників бойових дій. Це питання потрібно вирішувати, і негайно!
м. Сімферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 06.05.2005 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3056
|
МИ ╢, ДОКИ ╢ НАША Л╤ТЕРАТУРА
Професор Юр╕й Ковал╕в: «ГОЛОВНА ╤ДЕЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ –
«МИ СОТНЕЮ П╤ШЛИ НА НЕБО…»
КРИМ – УКРА╥НА!
