|
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 28.01.2005 > Тема "Резонанс"
#5 за 28.01.2005
ХТО ЗРОДУ УСПІХУ НЕ МАВ...
Лідія Степко, власкор "КС".
Суб'єктивна сутність влади, як вважають фахівці, у координації зусиль для звершення спільно максимальних дій. При цьому, вже зрозуміло, що щастя, як такого, вона, влада, не дає. Звикання настає дуже швидко, а потім насолода змінюється на страх її втратити, трудність утримати та необхідність виконувати купу не завжди приємних обов'язків. Та все ж властолюбство, як природне прагнення людини до самореалізації та самоствердження, здається, незнищенне.
Оркестру потрібен диригент, місту - голова, державі - президент і прем'єр. Місця у кожному з цих крісел на всіх, звичайно, не вистачить. Але осягнути ту аксіому людині, що понад усе прагне влади, буває важко. Справа, здається, навіть не в людській психології, а в людській сутності, котра є даністю природи. І тут вже, як мовиться, не проси у Бога хліба, проси напоумлення, щоб тебе не поглинула заздрість.
Кажуть, абсолютно незаздрісних людей в природі не існує, хоч вони й соромляться цю ваду виявляти. Бо ж це означало б, що рівень можливостей нижче рівня їхніх амбіцій. А оприлюднити таке не кожен зважиться.
Всесвітня історія заздрощів могла б стати цікавою та повчальною. Вже у Старому Заповіті, на зорі богообраного племені, віднаходимо чимало прикладів цього вічного й щирого почуття.
Кожен завжди хоче бути найкращим і кожному нетерпимий чужий успіх. Це нагадує анекдот про те, як Бог запропонував чоловікові виконати будь-яке його бажання, але за умови, що його сусід отримає те ж саме, але вдвічі більше. Якщо, cкажімо, чоловікові - будинок чи табун коней, то сусідові, відповідно - два будинки й два табуни. Чоловік довго мучився, аж зубами скреготав, поки, нарешті, не попросив:
"А забери у мене одне око..."
Про жіночу заздрість - то взагалі окрема розмова. Завітала днями до Севастополя "про-агресивна" соціалістка пані Вітренко. Так після того візиту вже можна було б змінювати назву її партії на Партію агресивних соціалістів. Чого тільки севастопольці від неї не наслухалися. Каже, що затямила, що на виборах перемагає той, хто більше кричить. І вже як дісталася до центрального майдану міста, то відвела душу по повній програмі, "добрих" слів вистачило всім. Спершу новообраному Президентові, котрий, з її слів, попхався до Росії, аби підлеститись до протестного електорату. Ну, а вже потім і найбільше епітетів отримала пані Тимошенко. До неї у лідерки прогресивних соціалістів особлива симпатія. Бо це ж саме вона, "интерпольная мадам", керувала колись енергосистемою країни, а зараз, бачте, у Севастополі газу не вистачає. А все тому, що треба вміти боротися, повчала п. Вітренко городян на майбутнє: "Надо было действовать решительнее. Перекрывать трассы, прекращать отгрузку продуктов в Западную Украину. Прекратить отчисления в госбюджет. Вот что нужно было делать. Но мы научимся! Научимся таким методам работы!"
Пані Вітренко не довіряє Верховному Судові України і готова об`єднатися з ким завгодно, аби тільки проти чинної відтепер влади. А ще вона за союз України з Росією та Білоруссю, на що мітингуючі не заперечували. Після Севастополя зі схожими сентенціями опозиційна пані відбула до Харкова.
Отже, якщо вважати за благо душевний спокій та безмежну свободу у вчинках, то до влади ніби й прагнути не варто. Так ні ж, прагнуть! І найбільше, здається, ті, про кого мовиться у Е. Дікінсон: "успіх всього миліший тим, хто зроду успіху не мав...". Придивіться, хто тепер посеред нас найенергійніше працює ліктями і горлом, виборюючи собі місце під оранжевим сонечком.
Одним словом, феномен влади...
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 28.01.2005 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2860
|
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
МАР╤УПОЛЬЦ╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ Р╤ДНОГО М╤СТА В СТОЛИЦ╤
В╤ЙНА В ЯДЕРН╤Й ЗОН╤
