Версiя для друку Обговорити в форумi

"Всіляка держава є певним об'єднанням, а будь яке об'єднання утворюється для певного щастя" (Арістотель)

Наша Конституція – це право Українського народу на вільне, безпечне існування, розвиток та пам'ять про боротьбу за нашу Свободу.

Американські військові присягають підтримувати і захищати Конституцію. Здавалось би, чому саме такий порядок встановлено для армії та флоту США? Відповідь полягає в тому, що в американській традиції сама Конституція і є уособленням того, що було здобуто в боротьбі за незалежність цієї країни. Свобода, права і обов'язки, право на захист, поділ гілок влади, аби не допустити тиранії, і одне з ключових – прагнення до щастя.

Саме за принципи, викладені у Конституції США, сьогодні готовий боротись американський солдат, матрос, офіцер і пересічний громадянин. Це саме той факт, що робить і Конституцію, і народ країни єдиними і неподільними.

Я часто задумувався над тим, а чому ж в тексті Військової присяги України використано термін "додержуватися Конституції" практично в кінці самого тексту, а перед цим перелічено і виконання військового обов'язку, і захист суверенітету і територіальної цілісності – тобто засади, які закладені в Основному Законі держави. То ж чому просто не присягати Конституції і народу, як в США?

Однак, текст присяги викладений саме в такому змісті, мабуть, недаремно. Адже в сучасній українській історії, свідком якої є і я, було сформовано дещо особливе ставлення до Конституції. І давайте визнаємо, не завжди це було безпідставно.

На жаль, потрібно констатувати, що нашу Конституцію дуже часто намагались змінити в угоду окремих політиків при владі. Виключно аби забезпечити собі якомога більші повноваження, що призводило до нехтування позицією законодавчої влади, контролю над судовою владою, обмежувало свободу слова і як наслідок – призводило до того, що люди втрачали віру в себе та значимість Конституції, як у фундамент основоположних процесів в державі.

Як наслідок, порушення суспільного договору, яким і є Конституція, призводило до революцій. Революція Гідності, зокрема, стала реалізацією права народу на повстання. Це природнє право, яке лягло в основу правових традицій багатьох країн світу.

З початком російської агресії в лютому 2014 року, люди стали на захист своєї свободи, власного вільного вибору, захисту територіальної цілісності. Тобто саме на захист своєї Конституції.

Мабуть, недаремно термін захисту Конституції в багатьох випадках використовується як синонім до захисту держави.

В боротьбі за нашу свободу відбувається переосмислення самого значення Конституції. Основний документ держави має бути позбавлений усього, що розділяє Конституцію окремо, а народ країни окремо.

У XX та й у XXI столітті українці жили періодами, коли формально права існували не лише папері, але фактично не діяли. Радянська система мала конституції, які декларували свободу слова, свободу совісті та право народів на самовизначення. Водночас мільйони людей стали жертвами репресій, Голодомору та політичного терору. Саме так ця система функціонувала в радянські часи і зрештою продемонструвала свою тотальну нежиттєздатність.

Натомість країни сталої демократії, які від початку ототожнювали права і обов'язки, верховенство права, суверенітет та захист територіальної цілісності із Конституцією, продовжують існувати. Звісно, з певними викликами та кризами, які, можливо, є і зараз.

Сьогодні український народ заслуговує на те, щоб Конституція стала для нас саме уособленням нашої боротьби та її результатом. Бо ціна вже заплачена надто велика. І тоді питання про те, чи можливий мир з порушенням територіальної цілісності, з кулуарним ухваленням рішень десь, замість обговорень у парламенті, уряді та з консультаціями із суспільством через забезпечення реальної свободи слова, права на самооборону, захист прав у незалежному суді, відпадуть самі собою.

Українці через кривавий досвід вже здобули моральне право бути справжніми громадянами, у яких є не лише обов'язки, а й свої права. Українська навіть не традиція, а особлива риса – боротися за власну свободу, права, вольності, як відомо, є тривалою та насиченою.

Ще у 1710 році була створена Конституція Пилипа Орлика — один із найцікавіших політико-правових документів Європи свого часу. Вона обмежувала владу гетьмана, визначала права козацької спільноти та закладала принципи поділу влади задовго до того, як ці ідеї стали загальноприйнятими на континенті.

Проте історія України показує, що написати Конституцію і навіть декілька разів її змінити, недостатньо. Її потрібно захистити. А щоб захистити, потрібно мати силу.

Виникає питання: а хто ж має захищати Конституцію у відповідальний момент і в чому сила її захисту, якщо вона фактично відділена від її власного народу? Відповідь нам дає видатний діяч, автор Конституції УНР 1921 року Отто Ейхельман. "Проєкт розраховано на політичну і громадську самодіяльність народу, на його чуття моральної і політичної відповідальності і на свідомість того, що все в державі залежить од його самого", – йшлось в публікації газети "Воля" 1921 року.

Отже, сила, ключ до захисту нашої Конституції не лише у кількості ракет та танків, а саме у готовності народу її захищати. Коли основою боротьби є саме прагнення до свободи та гідного життя у цій свободі, то і питання обов'язку із захисту країни та Конституції буде сприйматися інакше. Не як примус, а як єдино вірний обраний шлях, шлях збереження цих цінностей для своїх дітей і своєї країни.

Проєкт Отто Ейхельмана звертав особливу увагу на свободу індивіда, гарантії його прав і свобод. Крізь десятиліття його настанови виявились перевіреними і нашою війною. Адже саме інноваційність, креатив, неймовірно сильний порив волі дали можливість реалізувати цей потенціал для захисту держави. Бо нав'язаною ворогом тактикою державу було не врятувати, і неможливо врятувати сьогодні.

Як у минулому Головнокомандувач ЗСУ, я завжди сприяв і підтримував такі прагнення, розуміючи, що війна трансформується і перемагатиме той, хто буде на крок попереду через впровадження нових технологій, бо це не тільки перемога, а й збереження тисяч життів українців, які щоразу відроджуються в муках. А отже наше майбутнє – лише сильна, а значить безпечна, справедлива і високотехнологічна країна, яка має не лише власну історію, а й важко виборене майбутнє.

За технологіями, як відомо, стоять люди. Саме тому для України надзвичайно важливо не розгубити наш досвід і зберегти потенціал. Для цього вже сьогодні потрібно приділяти увагу точним наукам, математиці, фізиці, інженерній справі. Саме це – основа технологій, які і будуть визначати основи світового порядку вже в найближчому майбутньому. І саме це ніколи не залишить Україну на самоті на розсуд олігархів.

Маємо чітко усвідомити, що фронт проходить не лише по лінії бойового зіткнення. Він проходить між двома уявленнями про майбутнє. Хтось все ще намагається старими політичними технологіями через нові можливості повернути нас назад і побудувати власне майбутнє.

Історія знає багато прикладів народів, які втрачали свободу через переконання, що держава існуватиме сама собою. Але вже сьогодні українці заплатили надто високу ціну, щоб повторювати цю помилку.

І дійсно, Юло Вооглайд правий, коли каже, що уряд неспроможний зберегти суспільство чи культуру, зробити це може лише сам народ, якщо уряд і парламент сприятимуть йому.

Сьогоднішня боротьба українського народу триває за право наших дітей навчатися українською мовою, право громадян обирати владу, право журналістів ставити незручні запитання, право кожного реалізуватись та стати успішним у своїй країні. Країні із рівними можливостями, а не перешкодами і преференціями, до якої завжди буде хотітись повернутись. Усе це лише нам, громадянам України, дає право на наше майбутнє, яке вирішувати будемо тільки ми.

Сила нашої Конституції не в статтях, параграфах, розділах. Справжня сила нашої Конституції в людях. Людях, які не тільки вірять, а й відчувають, що держава – це тільки вони самі. Люди цієї країни. І тільки їхня воля до боротьби за своє обране майбутнє є єдиним визначальним чинником нашої стійкості і збереження Конституції, яку саме сьогодні ми і виборюємо.

Валерій Залужний,

Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві і Північній Ірландії

https://www.pravda.com.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2026 > Тема "З перших уст"