Версiя для друку Обговорити в форумi

Російська пропаганда вже п’ятий рік «успішно захоплює» крихітне село на Запоріжжі площею вісім квадратних кілометрів…

Коли так звана «сво» іде настільки «за планом», що битва за одне невелике село триває довше, ніж облога Карфагена, виникає закономірне питання: що це за місце? За понад 1500 днів безперервних штурмів окупаційні війська досягли приблизно одного результату – просунулися на кілька обгорілих кущів ліворуч від сільської околиці.

Мала Токмачка, крихітна точка на карті Пологівського району Запорізької області, давно перестала бути просто лінією фронту. Тепер це місце, де одночасно відбуваються три різні війни: тактична – за висоти й вулиці; інформаційна – між пропагандою і реальністю; і символічна – між тим, якою армія себе вважає, і тим, якою вона є насправді.

ЩО ЦЕ ЗА МІСЦЕ

До повномасштабного вторгнення Мала Токмачка була відносно великим і заможним південним українським селом з населенням близько трьох тисяч осіб. Тут працювали переробні підприємства, звичайна соціальна інфраструктура й одна з найбільших у регіоні пенітенціарних установ.

Сьогодні в селі залишається менше ста цивільних – переважно люди похилого віку, які не змогли або не захотіли евакуюватися. Більшість інфраструктури зруйнована: 11 червня 2022 року снаряди спалили будівлю сільської ради, 18 липня того ж року значних руйнувань зазнала колонія. Кожна вціліла підвальна кімната – укриття.

Окрема деталь, яку варто знати: назва «Мала Токмачка» безпосередньо походить від гідроніма – річки Малої Токмачки, яка тече поруч і впадає у Кінську на сході від поселення. Сама ж річка отримала назву від великого регіону Токмак. Лінгвісти та історики пропонують кілька версій походження цього топоніма. За однією з них, назва має глибоке тюркське коріння: кримськотатарське слово «toqmaq» перекладається як «молот, палиця» – знаряддя для товчення зерна. В Букварі 1691 року Каріона Істоміна слово вживається у значенні «товкачка». В українській «токмачити» – товкти, невпинно бити.

Збіг символічний. Але залишимо його без оцінок.

Традиція спротиву тут теж не нова: в роки Визвольних змагань 1917–1921 у селі діяв повстанський загін близько 400 осіб під командуванням отамана Якова Іщенка – у складі 4-го повстанського полку імені Батька Махна.

ЧОМУ ЙОГО ТАК ВАЖКО ВЗЯТИ

Щоб зрозуміти, чому армія окупантів, що має перевагу в живій силі, роками не може взяти вісім квадратних кілометрів, достатньо подивитися на карту. Від Малої Токмачки до Оріхова – менше двох кілометрів. Від Оріхова до Запоріжжя – близько 37. Просування тут відкривало б прямий шлях до посилення тиску на місто, а далі – ширші оперативні можливості.

Але чиста географія – лише частина відповіді. Вирішальну роль відіграє рельєф: село оточене панівними висотами, і хто їх контролює – контролює ситуацію. Колишня колонія з бетонними корпусами, товстими стінами та підземними комунікаціями перетворилася на природну фортецю всередині населеного пункту.

На початку березня 2022 року Мала Токмачка короткочасно потрапила під окупацію. Уже в травні того ж року її звільнили. Відтоді лінія фронту стабілізувалася за 1,5-2 кілометри від села.

Зараз тут стоїть 118-та окрема механізована бригада – у складі 10-го армійського корпусу, під командуванням полковника Олега Дмитришина. Пресофіцер бригади з позивним «Фейк» називає своїх «кіборгами Малої Токмачки», проводячи паралель із захисниками Донецького аеропорту. За словами оператора дронів «Марса», навіть коли в несприятливу для польотів погоду росіянам вдається зайти на східні околиці, наступного ж дня все знищується безпілотниками і зачищається штурмовиками. Він каже, що робота на цій ділянці доведена до автоматизму. Схоже, що й у ворога – теж, але з протилежним результатом.

Найбільший штурм відбувся 20 жовтня 2025 року: ворожі підрозділи 71-го мотострілецького полку атакували з боку Вербового та Новопрокопівки – до двох мотострілецьких рот із підтримкою близько 26 одиниць бронетехніки, включно з танками, БМП, БТР і «Тиграми». Результат: 21 знищена машина, понад 30 убитих. Загальні ж втрати у спробах захопити Малу Токмачку давно перевалили за дві тисячі осіб.

ЯК ЦІЛЕ МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ ВОРОГА ПОТРАПИЛО У ВЛАСНУ ПАСТКУ

В інформаційному вимірі ця ділянка фронту набула окремого, майже комічного значення.

Протягом майже року так звані воєнкори та офіційні ресурси Міноборони РФ регулярно звітували про «успіхи» на Оріхівському напрямку. Блогер «Обманутий росіянин» зібрав ці зведення разом і виявив просту закономірність: одні й ті ж «захоплення» – східної частини, потім південної, потім південно-східних околиць – повторювалися з абсурдною регулярністю, майже щотижня.

Апогеєм цього циклу стала заява міністра оборони РФ Белоусова в листопаді 2025 року: він урочисто оголосив про «повне звільнення» Малої Токмачки, назвавши це «значним кроком у досягненні цілей СВО». Речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин відповів лаконічно: ні за минулу, ні за позаминулу добу жодних ворожих штурмових дій, які б могли свідчити про захоплення населеного пункту, зафіксовано не було. За кілька днів самі ж російські джерела знову писали про «важкі бої» – мимоволі дезавуювавши власного міністра.

Інтернет відреагував так, як і має реагувати на абсурд. Мережею пішли сотні мемів – «Хто володіє Малою Токмачкою – той володіє світом». Дійшло до того, що в деяких російських вишах студентам стали погрожували відрахуванням за публічні жарти про це село. Факт промовистий сам по собі: маленький населений пункт на Запоріжжі став настільки чутливою темою для системи, що та почала реагувати на сатиру дисциплінарними інструментами. Навіть частина російських коментаторів визнала це місце «найвідомішим тупиком на фронті», що для армії, яка декларувала стратегічну операцію на кілька тижнів, є досить красномовним визнанням.

МАЛА ТОКМАЧКА НА ШКАЛІ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ

Щоб оцінити масштаб того, що відбувається, варто покласти цифри поруч із відомими прецедентами.

Станом на травень 2026 року оборона Малої Токмачки триває понад 1500 днів. Карфаген – місто з населенням близько 700 тисяч, із потужними мурами і флотом – тримався проти Риму близько 1100 днів. Мала Токмачка перевершила його вже на 400. Велика облога Гібралтару (1779–1783), найтриваліша в історії британської армії, тривала 1320 днів – теж менше. Облога Ла-Рошелі часів Рішельє – близько 430: для захисників цього напрямку це приблизно чверть пройденого шляху.

Навіть деякі з тих, хто пише на боці ворога, це помітили. Роспропагандист Вершинін написав: «Мала Токмачка – це щось на кшталт Трої чи, якщо брати часи ближче, Вердену».

Армія, яка планувала «взяти Київ за три дні», вже п’ятий рік не може взяти квадрат у вісім кілометрів. Мабуть, це і є найточніший короткий опис реального стану справ.

Мала Токмачка стала справжнім цвинтарем ілюзій для тих, хто розраховував на легку прогулянку українськими степами. Маленький український молот і далі методично «товкмачить» російську військову машину, доводячи світові просту істину: розмір імперії нічого не вартий, коли вона стикається з нацією, яка вирішила вистояти за будь-яку ціну.

Мирослав Ліскович

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2026 > Тема "Бути чи не бути?"