Версiя для друку Обговорити в форумi

Третя неділя Великого посту зветься Хрестопоклінною (цього року вона припадає на 15 березня), бо у церквах виносять Хрест для поклоніння і цілування вірянами. Весь тиждень називають Хрестопоклінним, а середу – Середопістям, бо минає перша половина Великого посту, час наближає нас до Великодня.

За давньою українською народною традицією, у середу пекли пісні коржі у вигляді хрестів. Їх їли усією родиною, давали худобі. Один кожр-хрест залишали до весняної сівби, зберігали у мішку з посівним зерном. Перед початком сівби його розламували «по раменах», які закопували по чотирьох кутках поля. Це мало сприяти доброму врожаю.

Народні прикмети:

-Яка погода на Середопістя – таким видасться Великдень.

-На Середопістя скресає крига («щука розбиває хвостом лід») – на теплий Великдень.

-Стоять міцні морози – не буде ранньої весняної сівби.

-Падає дощ – земля добре вродить.

Якщо хтось у ніч на Середопістя зачув грім, то вважав, що це «піст розколовся навпіл».

ВЕСНЯНКА ВІВСЯНКИ

17 березня – свято преподобного Олексія, чоловіка Божого.

На Теплого Олекси (так називають у народі цей день) пасічники оглядали вулики, перевіряли, чи добре перезимували бджоли. Раділи, коли бджоли починали вилітати з вуликів, бо тоді варто очікувати щедрого медозбору.

Селянам вельми кортіло почути першу весняну пісню вівсянки. А співає вона: «Кидай сани, бери віз...». Якщо почули веснянку вівсянки, то через два тижні можна починати сівбу. Не заспівала пташка – сівба буде пізньою.

Народні прикмети:

-Грім на Теплого Олекси – на грозове літо.

-На Теплого Олекси крига скресає і води прибуває – очікуй повені.

-Тепло на Теплого Олекси і розпускається верба – буде тепла весна.

-До Теплого Олекси не розцвіли підсніжники і проліски – на холодну весну.

-На Олекси з гір вода – із зимівлі риба рухається.

-На Теплого Олекси мороз – ще наберешся лиха від холоду.

Перед Теплим Олексою припиняли рибалити, адже риба йде на нерест.

У день Теплого Олекси варили кашу з вівса (вівсянку). Звісно, на честь пташки вівсянки. Щоправда, такої традиції дотримувалися не в усіх етнорегіонах України. Найбільш поширеною вона була на південних землях. Кашу їли пісною, бо триває Великий піст.

У народі кажуть...

СРІБНА ПІДКОВА

-У березні місяць, наче срібна підкова, буде відлига; а якщо підкова розпечена на вогні – буде похолодання.

-Ще дерева голі, а весною пахне (відпар від землі).

-Березень кволий – пізня весна. (Про холод у березні).

-При холодній погоді у березні зарано брати до рук лопату.

-Часто змінюється колір неба – зміниться погода, буде нестійкою.

-У березні і тепло, і холодно.

-Прилетіла плиска – скресне крига.

-Березень забрів у воду, а йти за ним – шукати броду...

-Мало у березні засіяти зерно. Потрібно, щоб воно виросло, апотім зібрати й очистити від полови.

-Мороз не минає – зима не відступає.

-Бобри  спорудили високі греблі – весною буде повінь.

-У березні потічки течуть від ріки до ріки.

-Весняні потічки й заплави єднають.

-Тоді весна красна, коли сонце красне.

-Весною птицям не спиться: і співати співають, і пару шукають, і гніздечка будують.

-Лелеки, які щойно повернулися з вирію, клекочуть – сніг накликають.

-Березень забрів і воду привів...

-Весні веселяться, співають, але й орати і сіяти не забувають.

-Прийди, весно, прийди, красна! – заспіває душа ясна (чиста).

-Якби не весна – не зраділа б душа.

-Немає клопотів зимою, то набереться їх весною.

-Каже весна: «До плуга пора!».

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2026 > Тема "Душі криниця"