Версiя для друку Обговорити в форумi

3 лютого в просторі PEN Ukraine відбулвся презентація фотокниги Сергія Коровайного “Донбас, край пекла та любові”.

Автор родом із Харцизька. Він любить свій рідний край — Донбас і відображає його красу на своїх фото, й водночас трагедію. Бабуся, яка втратила свою родину внаслідок російської агресії плаче: “Це я повинна була загинути”.

 Сергій Коровайний розповідає: “У 2014 році українське військо зупинило російський наступ, і Донбас, який вдалося захистити, отримав шанс на мир і життя. Бізнеси відкривалися, інвестори приходили, люди одружувалися, народжували дітей. Маріуполь - порт і центр металургії на Азовському морі — приймав найбільші сучасні артфестивалі країни, а у прифронтовому Торецьку слухали діджей-сети. Шахти та заводи не зупинялися, а залізниці надійно з’єднували схід із рештою України та з усією Європою.

 У 2022-му Росія вдарила в зранене серце Донбасу знову. Її війська котилися вперед, перемелюючи цілі міста, містечка й села разом із їхніми людьми.

 Після російської різанини у Бучі та Ізюмі я не можу слухати російської музики, - навіть тієї, що виростила мене. Не можу читати книжок, які колись формували. Я більше не спілкуюся з більшістю родичів і однокласників — знаю, багато хто з них обрав Росію.

 Місця, які Росія окупувала 2014 року, ще тримаються. Але міста, що стали полем бою з 2022-го, російська армія здебільшого стирає з лиця землі. Український схід знову став епіцентром бойових дій. Для своїх звірств Росія використовує гарне слівце — “визволення”. Масові поховання й руїни заводів у Маріуполі, стерті з лиця землі міста й села Донеччини та Луганщини — скам’янілі свідки російського злочину.

 Росія визволяла й продовжує визволяти Донбас від життя”.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2026 > Тема "Бути чи не бути?"