Версiя для друку Обговорити в форумi

20 листопада в Національному музеї літератури України в Києві відбулося святкування 105-річчя журналу «Жінка». Це найстаріше друковане українське періодичне видання.

Головна редакторка журналу Тамара Маркелова розповіла стислу історію цього засобу масової інформації. Свого часу наклад «Жінки» зріс від 15 тисяч до 2 мільйонів 220 тисяч примірників. Щодня редакція отримувала по тисячі листів. Сьогодні про таку популярність можна лише мріяти.

Тамара Маркелова очолила редакцію у воєнний 2022 рік. Тоді багато паперових видань припинили свою діяльність, або цілком перейшли в онлайн. Але «Жінка» втрималася в паперовому варіанті. Минулого року журнал останнім із українських ЗМІ був роздержавлений. Проте втримався на плаву. Хоча ліквідація поштових відділень Укрпошти по селах і подорожання її послуг завдали відчутного удару по передплаті.

 Тамара Маркелова розповідає: «Коли у 1920-х роках з’явився перший номер, українська жінка тільки починала виборювати право бути видимою й почутою. «Жінка» стала тією сценою, де вона вперше могла говорити власним голосом. І цей голос звучав крізь десятиліття – попри війни, репресії, заборони, ідеологічні тиски.

 В радянську добу журналу довелося між рецептами, викройками та соціалістичними змаганнями зберігати те, що було неможливо відібрати: мову, культурну пам'ять, родинні цінності, людську гідність. «Жінка» тих років – це трохи зашифрований щоденник української духовності, мудрого жіноцтва, що вміло вистояти.

 Жінка сьогодні – це рятівниця: медикиня, захисниця, волонтерка. Мати, що вивозить дітей з-під обстрілів. Дружина, яка щохвилини чекає повідомлення від коханого. Бабуся, що плете маскувальні сітки. Викладачка, що читає лекцію зі сховища. Переселенка, що починає життя наново.

 І наш журнал фіксує цю нову історію, що твориться зараз, з непохитною вірою у Перемогу».

 Нині редакція «Жінки» отримує по 3-5-10 листів щотижня з різних областей України.

 Ювілейне святкування теж засвідчило популярність журналу. Музейна актова зала була переповнена. Люди навіть стояли, бо не всім вистачило сидячих місць. Урочистості зібрали киян та гостей з усіх куточків України. «Жінку» привітали генерал армії, колишній керівник Служби зовнішньої розвідки України, голова ГО «Народні збори України» (Віче») Микола Маломуж, Леокадія Герасименко від Спілки жінок України та ГО «Рада жінок Києва», начальниця відділу освіти, охорони здоров’я, культури та спорту Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області Ярослава Журавель, делегація представників Львівщини та заступниця генерального директора національного музею літератури України Тамара Сидоренко.

 Присутні були в захваті від мистецьких привітань народних артистів України Людмили Ларікової та Віталія Юхименка, заслуженої артистки України Камалії, заслуженого артиста естрадного мистецтва Олександра Кравцова, співака Олександра Ткаченка, барда із Одеси Анатолія Себова (зокрема, він чудово виконав український переклад відомої пісні «Ах, Одеса – перлина біля моря»), письменниць Ірини Вазерцевої із Конотопа та Анни Григорович із Черкас, тріо бандуристок «Пава» і дуету «Мелодія».

 На завершення свята, коли серед учасників відзначення ювілею проводили розіграш трьох річних передплат «Жінки» на наступний рік, пролунала сирена повітряної тривоги. Війна триває. Українське українськомовне періодичне видання – це теж воїн у нашій боротьбі за незалежність і існування української нації.

 Журнал «Жінка» не має спонсорів. Тримається за рахунок передплати і продажу вроздріб. Журнал цікавий не тільки жінкам, але й чоловікам. Варто передплатити.

Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2025 > Тема "Душі криниця"