Версiя для друку Обговорити в форумi

ВІРА

Роки вимальовують долю на скронях.
Ой, буде ще снігу - всього на збереш.
Я серце Вкраїни тримаю в долонях.
Воно мене гріє і я його теж.
А мимо ідуть вороги й воріженьки,
Бездушні перевертні, зайди чужі.
Одні словоблудять слюняво до неньки,
А інші по закутках точать ножі.
Які ми добренькі в тенетах омани.
Сьогодні у нас (дожились козаки!)
На трьох українців один росіянин,
А буде, можливо, іще й навпаки,
Якщо ми покірно дозволимо й далі
Нас гнати в слов'янську кошару одну.
Не хочу чужі я носити сандалі
І мати не рідну країну-страну.
Не хочу! У мене найкраща є мати,
Колиска калинова аж до Карпат,
І сам я візьму в своє серце за брата
Того, хто не мот і не інтерохват,
Хто любить свободу, хоч босий і голий,
У кого є Бог, Батьківщини земля,
Хто бити поклони не піде ніколи
До Білого дому, під стіни Кремля.
У мене є Київ, моя Україна,
Мої українці, їх слово святе.
О, доле моя, в найтихішу годину
Дай сили молитися, вірити в те,
Що ми, згуртувавшись, від батька до синаНе зрадимо предків своїх-козаків
І нас не поставить ніхто на коліна
Сьогодні, і завтра, й повіки - віків.
Володимир Сіренко.
24 листопада 2004 року.
м. Дніпродзержинськ.

ХТО ТИ, УКРАЇНО?
"Хто ти, Україно?" -
 запитаю нишком
В серця і у того,
 хто за ним стоїть.
Може, ти Тараса
 захалявна книжка,
Чи арійська бронза
 в снах тисячоліть.
Може, ти чорнозем -
 прах і дух народу,
Що вростає зроду
 в тінь твоїх калин,
Чи хрестоподібне
 видиво Голгофи,
Розпростерте смертно
звідси - до колим.
"Хто ти, Україно?"
 Вже й питать боюся.
Страхітлива правда
 звісна нам обом:
Перехід підземний.
 Згорблена бабуся
Продає нажите
 каторжним трудом.
На полях вселенських
 догорають ватри.
Далечінь нащадкам
 заступає мгар.
Перехрестя вічне:
 варто чи не варто?
Хто ти, Україно,
 кара а чи дар?
Сергій СУРМАЧ.
с. Олександрівка Красногвардійського району АРК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 17.12.2004 > Тема "Душі криниця"