Версiя для друку Обговорити в форумi

Музей Івана Гончара в Києві започаткував новий виставковий проєкт «Авангард. Витоки», який реалізується в межах фестивалю «AVANT-GARDE KYIV FEST 2025”. Це намір показати, як українське народне мистецтво впливало на формування нових мистецьких течій авангардизму, що виникли наприкінці ХІХ – початку ХХ століть, і були скеровані на руйнування традиційних художніх законів і форм заради створення нових. Заплановано серію виставок, кожну з яких буде присвячено одному з видів народного мистецтва, що виявився у творчості відомих українських художників-авангардистів.

 Українське народне мистецтво завжди було і залишається невичерпним джерелом натхнення для професійних митців. Його мотиви, символи та ритми візерунка зберігають архетипи світогляду українців, уособлюють гармонію земного й небесного, поєднання повсякденного й вічного. Цей код, зашифрований у народних рукотворних речах, відчутно вплинув на формування творчих пошуків художників-авангардистів початку ХХ століття, які зверталися до традицій не як до минулого, а як до джерела нових ідей, де візуальна простота поєднується з глибоким символізмом. Першу виставку “Український тканий рушник» серії «Авангард. Витоки» присвячено всесвітньо відомому українському художнику-новатору Казимирові Малевичу – одному із засновників супрематизму та кубофутуризму. В «Автобіографічних записках» К. Малевич писав: «Усі мистецтва майстрів-селян, вивісочників та іконописців були для нас правильними, і всю цю установку вільної емоційної творчості ми ставили навіть в основу сезаннізму, кубізму та футуризму». Народжений у Києві та вихований у середовищі української культури, він відчув силу народної образності ще з дитинства: у розписах хат, у вишивках і рушниках, у кольоровій естетиці народних ікон. Ці образи стали основою для його мистецького експерименту. В ранніх «селянських циклах» Малевич створює узагальнені образи селян, сповнені ритміки та символізму, що перегукуються з композиційними рішеннями тканих рушників, розмаїто представлених на виставці. Червоні, чорні та білі смуги, які домінують у народному ткацтві, він перетворив у знакові поєднання кольорів, що згодом стали основою супрематизму. Геометричні орнаменти рушників, що символізували порядок світу, в його творчості набули вигляду «чистих форм», здатних передавати космічний і духовний вимір мистецтва. Художник зазначав: «Вся моя творчість була подібна до ткача, який тче дивовижну фактуру чистої тканини, з тією лише різницею, що я цій чистій мальовничій тканині надавав форму, що випливає з емоційної потреби та якостей мальовничих, але не інших».

 На виставці експонується близько сотні тканих рушників з фондів Музею Івана Гончара, виготовлених селянами в ХІХ – першій половині ХХ століть на Київщині, Чернігівщині, Житомирщині, Полтавщині, Сумщині та інших областях України. Більшість із них виконані в традиційних кольорах – червоному, чорному й білому, що чергуються у різній ритміці та ширині смуг. Також представлено ткані рушники, оздоблені геометричними та рослинними орнаментами.

 Особливу увагу привертають зразки рушників, віднайдені Іваном Гончарем у селах Чорнобильського району ще до аварії на ЧАЕС у 1960 – 1970-х роках, які є не лише мистецькими артефактами, а й пам’ятками зниклого культурного середовища.

 Народне мистецтво стало живильним грунтом для творчих пошуків митця. Народні тканини та авангардні полотна перегукуються між собою мовою форми й кольору, доводячи, що глибинна традиція може стати основою для найсміливіших мистецьких інновацій.

 На виставці також представлено цитати із спогадів Малевича, де він свідчить про вплив на нього української народної культури.

 Виставка є свідченням того, що Казимир Малевич – не тільки постать європейського масштабу, а й митець глибоко вкорінений у народну культуру України.

 Кураторами виставки виступили Петро Гончар, Олександра Сторчак і Тетяна Пошивайло.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 31.10.2025 > Тема "Душі криниця"