Версiя для друку Обговорити в форумi

24 вересня в київській книгарні "Сенс" відбулася презентація книжки воєнного документаліста і письменника Мирослава Лаюка "Списки". Це збірка репортажів і есеїв про втрати під час війни, тобто про те, що і чому для людини є цінним. Тут зібрано свідчення й рефлексії про затоплений Херсон і зруйнований Покровськ, обстріляний київський "Охматдит" і харківський Держпром.

Видання ілюстроване світлинами автора. Мирослав Лаюк, демонструючи фото на великому екрані, розповів про роботу над книгою. Наприклад, на світлині спокійна жінка з Великого Бурлука сидить біля портрета вбитого сина. Її син був пожежником. Він кинувся гасити пожежу, спричинену шахедом. В цей час прилетів другий шахед... Материнське горе вилилося в фразу: "Якби був Бог, то мій син був би живий".

Мирослав Лаюк запитав її, чи лікує час, і отримав таку відповідь: "Ні, мене вилікує тільки смерть".

У розмовах з воїнами, яких війна перетворила на калік, Лаюк цікавився, яка їхня втрата найбільша? Люди не називали втрату власних рук-ніг, зору, обличчя. Найбільша втрата на війні - це загибель друга, побратима, часу, який людина змогла б використати для нормального життя.

Також значною втратою є культура, яку знищують російські загарбники. Наприклад, більшість носіїв мов азовських греків - румейської та урумської - залишилися під окупацією. Ці мови можуть зникнути.

Зворушливим був маленький відеосюжет. Мирослав Лаюк брав участь у порятунку людей, які постраждали від повені, спричиненої підривом російськими загарбниками греблі Каховської ГЕС. На весь екран великий простір води, в якому пливе маленький котик. На наступних кадрах показано куди він пливе - до човна з людьми. Кіт розуміє, що там його чекає порятунок. І, дійсно, люди рятують бідолашну тваринку.

Такий оптимістичний сюжет вселяє надію на краще майбутнє.

Анатолій Зборовський

На фото з презентації - перший ліворуч Мирослав Лаюк

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 26.09.2025 > Тема "Резонанс"