Версiя для друку Обговорити в форумi

Що поєднує та ріднить Володимира Бистрякова, Нонну Мордюкову, Євгена Паперного, Махмуда Есамбаєва, Людмилу Зикіну та Ольгу Матешко?.. Це питання скоріш риторичне, хоча ще десять-п'ятнадцять років тому знайшлися б розумники, котрі співвіднесли б саме їхні імена з не менш знаним за радянські часи у Криму та Україні Новоандріївським сільським Будинком культури, на сцені якого вони виступали. А ще залишили у культпрацівників та мешканців Новоандріївки приємні спогади й документально засвідчили свою присутність артисти гуртів "Стожари", "Вєраси", державного ансамблю пісні і танцю "Подолянка", заслуженої хорової капели "Трембіта", актори київського драматичного театру ім. І. Франка (і цей перелік можна продовжувати безконечно). На фоні сучасних негараздів книга відгуків про перебування "зірок" є свідченням зацікавленого ставлення до культури і культурних запитів сільчан. Перегорнемо ж сторінки історії...

Колись тут у повну силу працював колгосп ім. Жданова. Оскільки господарство було багатогалузеве - процвітало виноградарство, тваринництво, хліборобство, функціонувало тепличне господарство, то чи варто дивуватися, що колгосп був мільйонером. А коли на місці власного термоджерела було побудовано лазню, від бажаючих приїхати, побачити, відпочити, а головне, відчути на собі чудодійні терапевтичні властивості джерела (а водночас дати селянам концерт чи продемонструвати нову кінострічку) не було відбою. Тому Будинок культури проектувався та зводився з розмахом, щоб задовольнити усі бажання. Приймалися гості не тільки з колишнього Союзу, - з дальнього зарубіжжя також.
Славився Будинок культури і своїми аматорами. Чи не найкращою візиткою Новоандріївки стали створені тут у 1986 році Ольгою Миколаївною Бердишевою камерний  та фольклорний ансамблі. Свого часу колективи дуже багато виступали у різноманітних куточках Криму. Оскільки господарство було прибутковим, воно могло собі дозволити, щоб учасники творчого колективу об'їздили з концертами всю країну. Однак це була приємна праця і сприймалася як відпочинок.    
 Зараз сільський Будинок культури працює в інших умовах і надії його колективу не зовсім райдужні. Від колишнього достатку залишилися хіба що прекрасний зал та ентузіазм тих, хто  працює тут багато років і намагається зберегти традиції закладу культури, його славу.
- За борги ще п'ять років тому у нас відключили опалення. Добре, що хоч сільська Рада нас забезпечує світлом. І зараз ми на балансі сільськогосподарського виробничого кооперативу - агрофірми "Родина", - розповідає директор Будинку культури Ірина Іванівна Білоусенко. - Оскільки тепла нема і не буде, вже переїжджаємо на "зимові квартири" - у найтепліші куточки цього приміщення.
 1 травня минулого року Новоандріївський Будинок культури відзначав своє 15-річчя. Незважаючи на всі негаразди, його колектив намагається не тільки зберегти надбане, а й зробити усе можливе, щоб його праця була очікуваною, жаданою в усіх куточках Криму.
-  У Будинку культури є духовий оркестр, - продовжує Ірина Іванівна, - дитячий вокальний ансамбль, танцювальний колектив, котрий входить до складу дитячого театру, дитячий драматичний колектив, дитячий гурток декоративно-прикладної творчості, драматична трупа дорослих артистів. У нас працює єдиний в районі гурток комп'ютерної творчості. Відкритий народний музей. Хоровий колектив "Райдуга" (на фото) - наша гордість. Не можна сказати, що він суто фольклорного спрямування, у його репертуарі є пісні і сучасних українських авторів. Серед учасників хорового колективу - бухгалтери, начальник відділу кадрів, медсестра, агрономи, працівники Будинку культури... Традиційно готуємо різноманітні програми до новорічних свят, Різдва, Дня людей похилого віку. Куди б нас не запрошували, приїжджаємо з власним фольклорним павільйоном - зі своєю хатою, тином, снопами, граблями... Будинок культури згуртував навколо себе близько 150 учасників багатьох колективів. Окрім них, є і любительські об'єднання - дитячі музичний клуб "Ліра", клуб вихідного дня "Сонечко", для дорослих - "Діалог", "Метроном".
У 2001 році брали участь в V Міжнародному фестивалі "Пісні над Булганаком" (він проводиться раз у два роки, а раніше був щороку). Заключний концерт фестивалю відбувся на базі нашого Будинку культури. Приймали кримчан з інших регіонів, гостей з Франції, Грузії, творчі колективи з країн СНД.  В першу неділю червня традиційно в Алушті проводиться фестиваль "Народні витоки". 10 вересня цього року брали участь у відкритті Міжнародного телекінофоруму "Разом" (до речі, я власноруч підносила чарочку почесним гостям), демонстрували фольклорну програму "Сільський ярмарок" за мотивами творів М. Гоголя, котра з незмінним успіхом сприймається глядачами на багатьох заходах. З попередньою нашою програмою - "Господиня запрошує на свято" виступали на Всеукраїнському огляді народної творчості в Києві. Прозвучали пісні "Очерет тріщить", "Закувала зозуленька", "Горщик каші", інші твори. Нещодавно з "Віночком українських пісень" ми виступали в Судаку на святі Дня міста. Традиційно приїхали з концертом в Сімферополь на осінній ярмарок. Нас всюди очікують з радістю, однак справа в тому, що зараз кудись виїхати дуже проблематично, навіть до сусідів...
У тому, що наші програми запам'ятовуються, не залишаються поза увагою, - заслуга наших прекрасних педагогів - режисера багатьох концертів Віри Олександрівни Синиговець, хормейстера Ольги Миколаївни Галиченкової, акомпаніатора Валерії Анатоліївни Костильової, звукооператора Володимира Михайловича Іллєнка та інших.
- Наші концерти дуже люблять, - додає художній керівник Будинку культури, режисер Віра Олександрівна Синиговець, - та й для односільчан готуємо програми, щоб люди відчули одне одного... Так,
1 жовтня до Дня людини похилого віку організували програму "Посидимо по-доброму". Намагалися, щоб наші ветерани, пенсіонери хоча б на деякий час забули про негаразди, життєві труднощі, з якими вони стикаються щодня, щоб відпочивала душа. Нещодавно підготували свято для працівників народного господарства.
Не багато у Криму знайдеться Будинків культури, в яких так бережливо ставилися б до історії свого села. Музеїв в Новоандріївці аж чотири, вони займають чотири зали. Етнографічний музей заснувала Тетяна Архипівна Малашина, котра свого часу обійшла всі подвір'я, збираючи предмети народного побуту (є рогачі, гребені, ступа, прядка, горщики,  твори декоративно-ужиткового мистецтва). Тому екскурсанти, розглядаючи експонати, наче опиняються у сільській хаті з її вишитими рушниками, ткацьким станком, домотканими речами, справжньою дитячою колискою, котру колись кріпили до стелі, лавками та давніми, першими фотознімками. 9 травня цьому музею виповнилося п'ятнадцять років. Зараз ним завідує Наталя Олексіївна Іваненко.
- Тут ми не лише знайомимо наших дітей з минулим рідного краю, а й проводимо роботу за інтересами, - розповідає Наталя Олексіївна. - Тому діти, котрі займаються в різноманітних гуртках, намагаються зробити щось своїми руками і для нашого музею. В інших залах - кімната інтернаціональної дружби, музей трудової слави колгоспу, котрий знайомить з історією села, починаючи з давніх часів (колись воно мало назву Кашик-Дегермен - "ковшовий млин") і до сьогодні.
 Люблять свою справу працівники сільського осередку духовності.
- Я тут працюю вже 16 років, була свідком усіх метаморфоз, - зауважила директор Будинку культури Ірина Іванівна Білоусенко. - Коли колгосп був мільйонером, він сам утримував наш заклад, а з 1992 року всі працівники культури почали залежати від місцевого бюджету. Ми живемо тільки на зарплату, а люди у нас пропрацювали по 20 - 30 років, щонайменше - п'ять. Окрім побутових, назріли й кадрові проблеми. Пішла на пенсію керівник дитячого та підліткового танцювального колективу, немає керівника оркестру народних інструментів. Саме приміщення не ремонтувалося з моменту відкриття... 
- Мікрофони та колонки нам подарували минулого року на ювілей, - продовжила розмову хормейстер Ольга Миколаївна Галиченкова. - Однак вся інша наша апаратура вже технічно застаріла, це все вчорашній день. А щоб готуватися до конкурсів, оглядів колективів народної творчості, ми повинні бути не тільки професійно підготовленими, а й технічно забезпеченими. Справжній же скарб - це наші талановиті люди, вони - запорука майбутніх перемог.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2002 > Тема "Крим - наш дім"