Версiя для друку Обговорити в форумi

У Національному музеї мистецтв Богдана і Варвари Ханенків експонується фотовиставка «Відвага нації». Автори світлин – український воїн Дмитро «Орест» Козацький і американський філантроп і бізнесмен Говард Г. Баффетт.

Козацький – прес-офіцер, учасник оборони Маріуполя та комбінату «Азовсталь». Його світлини, зроблені під час блокади комбінату «Азовсталь», привернули світову увагу, ставши символом боротьби та стійкості українських захисників.

«Азовсталь», де ховалися сотні мирних жителів, захищали українські військові: «Азов», 12-та бригада Національної гвардії, 36-та окрема бригада морської піхоти, прикордонники, поліція, добровольці, а також тероборона Маріуполя. Вони тримали оборону без достатніх запасів води, їжі, медикаментів і боєприпасів, без можливості поховати загиблих. Бійці гарнізону не дозволили ворогу перекинути близько 20 000 військових на інші напрямки, що завадило йому захопити Запоріжжя і вийти на межу Донецької та Запорізької областей, а також виграли час для перегрупування ЗСУ та поставок зброї від наших партнерів.

 На світлинах прес-офіцера Козацького ми бачимо, в яких умовах воювали наші військовики, ми бачимо поранених, але нескорених захисників Батьківщини. Мабуть, символом героїзму оборонців «Азовсталі» може слугувати фото, на якому боєць, поранений у праву руку, пальцями лівої зображує знак перемоги «V».

 Нині Дмитро продовжує свою діяльність фотографа у прес-службі Міністерства оборони України.

 Говард Г. Баффетт – голова та виконавчий директор Фонду Говард Г. Баффетт, фермер, бізнесмен, шериф, фотограф і філантроп. Він присвятив своє життя пошуку рішень деяких з найбільш нерозв’язаних світових проблем, особливо тих, що впливають на світове постачання продовольства та підривають мир і стабільність. Говард відвідав з фотоапаратом 154 країни на шести континентах, документуючи активні конфлікти, місця проживання диких тварин, що перебувають під загрозою зникнення, зустрічаючись з фермерами, ополченцями, біженцями та внутрішньо переміщеними особами. Його затримували, за ним гналися ведмеді, кусали гірський лев і гепард, тримали наведеним на нього пістолет, коли він намагався зрозуміти і сфотографувати досвід одних з найбільш вразливих людей і екосистем на планеті.

 Світлини пана Баффетта виставлялися по всій території США і в Європі. У його творчому доробку також 15 книг про охорону природи, дику природу та людей у надзвичайних умовах. Він є виконавчим продюсером трьох документальних фільмів про природу, відзначених нагородами.

 Пан Баффетт був удостоєний нагород за лідерство та внесок у сільське господарство, охорону природи, філантропію та журналістику, зокрема, отримав найвищі нагороди, що надаються іноземним громадянам урядами Мексики, Колумбії, Сальвадору, Руанди та України за свою роботу в кожній з цих країн.

 Говард Г. Баффетт зазначає: “Починаючи з квітня 2022 року, я 16 разів подорожував Україною, щоб запропонувати гуманітарну підтримку нашого Фонду та засвідчити звірства цього конфлікту за допомогою своїх фотографій. Важливою річчю, яку я дізнався з моїх візитів, є те, що навіть коли «експерти» намагаються охарактеризувати цей      конфлікт як війну на виснаження, час не послабив рішучість українців відновити суверенітет своєї країни, захистити демократію та зберегти буфер безпеки для Європи проти імперіалістичної Росії.

 Хотілося б сказати те ж саме про союзників України в Америці та Європі, які регулярно недооцінювали українців і, відповідно, те, що стоїть на кону для вільного світу. Україна знаходиться на передовій глобального конфлікту, який веде Росія та її авторитарні союзники (Північна Корея, Іран і Китай), що прагнуть підірвати, дестабілізувати і, зрештою, перемогти демократію скрізь, де вона існує. Те, що Україна вистояла проти однієї з найбільших армій світу великою ціною для своєї країни і свого народу, є справжньою історією цієї війни. Українці – герої сучасного вільного світу, і це проявляється щодня, у великих і малих справах – на лінії фронту і в тилу.

 В Україні немає жодної родини, яку б не зачепила ця війна. Травма буде передаватися з покоління в покоління. Ось чому я фотографую. Фотографії – це єдиний відомий мені спосіб показати іншим реальність цього конфлікту, а також шкоду і руйнування, яких коштувала українцям війна Путіна.

 Ці фотографії демонструють мужність, стійкість і відданість людей. Вони показують нелюдськість методів, якими Путін веде цю війну, і воєнні злочини, які скоюють російські військові у своєму прагненні стерти українську ідентичність і державність. Недостатня реакція вільного світу на російську агресію дозволила підняти голову світовим автократам. Ми не виконуємо наш колективний обов’язок захистити свободу і забезпечити перемогу демократії над тиранією. Через події в Україні змінюється глобальний світовий порядок, який забезпечує нашу безпеку з часів Другої світової війни.

 Ця фотовиставка присвячена українцям будь-якого віку і з різних сфер життя, які загинули, просто намагаючись жити або захищаючи свою країну. Це пам'ять про друзів, яких я втратив тут, в Україні, і про тих, чиє життя назавжди змінила війна, якої вони не хотіли і не просили. Це заклик до українського народу не здаватися, не втрачати надії; і це заклик до світу прокинутися, піднятися і боротися, як українці. Слава Україні!»

 Під кожною світлиною вміщено стислий текст.

 Наприклад, під фото зруйнованого будинку в Бородянці на Київщині пан Баффетт пише: «1 та 2 березня 2022 року російська авіація та ракети знищили вісім багатоповерхових житлових будинків, убивши щонайменше 40 цивільних жителів на цій же вулиці. Росіяни здійснили обстріл вночі, бо знали, що люди будуть дома. Під час окупації Бородянки 90% мешканців селища були змушені поїхати. Коли росіяни відступали, вони встановили численні міни та розтяжки з прихованою вибухівкою, щоб завдати шкоди мешканцям, коли ті повертатимуться».

 Такі пастки росіяни, відступаючи, залишали й на інших територіях України. Жертвами цих пасток стають цивільні українці.

 А ось про обстріл міста Краматорська Донецької області: «Залізничний вокзал Краматорська став мішенню потужних обстрілів, зокрема однієї з найбільш смертоносних атак на цивільне населення за весь час повномасштабного вторгнення. 8 квітня 2022 року 63 людини загинуло, в їх числі дев’ятеро дітей, та понад 150 осіб отримали поранення. 27 червня 2023 року чергова атака на ресторан у Краматорську спричинила загибель 13 людей».

 Харків: «25 травня 2024 року будівлю великого будівельного магазину «Епіцентр» зруйнували російські ракети, убивши 19 і поранивши десятки людей. За офіційними джерелами, під час обстрілу в будівлі перебувало понад 200 осіб. З 24 лютого 2024 року слідчі та оперативники Харківської області розпочали 20 046 кримінальних проваджень за воєнні злочини та провели 30 040 оглядів місць скоєння воєнних злочинів».

 Російські солдати використовують заборонену хімічну зброю: «За повідомленням Чорноморського флоту Росії в Telegram, 810-а бригада морської піхоти використовувала аерозольні гранати К-51, що містять газ CS, призначений позбавити людину дієздатності. Газ CS не дозволено застосовувати на війні відповідно до Конвенції ООН про заборону хімічної зброї».

 Потерпають і діти: «За оцінкою українського уряду, 83% дітей, які залишилися в Україні, живуть у постійному страху смерті через війну. За даними останнього опитування міжнародною організацією «Врятуймо дітей», 85% родин засвідчили, що потребують психологічної підтримки. Ця травма буде з українцями, які переживають війну, упродовж цілого життя».

 Говард Г. Баффетт торкається і питання нелюдського поводження з українськими військовиками в російському полоні. Він сфотографував у Києві мітинг рідних українських військовиків, які перебувають у полоні. На одному із фото Олена Віскова. Її син морський піхотинець Андрій Вісков потрапив у полон під час оборони Маріуполя. Росіяни не дозволяють матері поспілкуватися з сином. Але із розповіді військовослужбовця, який перебував у тій групі, що й її Андрій, а потім був звільнений, вона знає, в яких умовах утримують наших солдатів. Над чоловіками знущаються, катують, морять голодом, змушують стояти по 16-18 годин на добу. На тілах багатьох українських солдатів, які повертаються в Україну, є сліди тортур.

 Американський благодійник звертає увагу і на подвиг українських залізничників: «З початку повномасштабного вторгнення «Укрзалізниця» евакуювала із зон конфлікту понад чотири мільйони людей, зокрема, мільйон дітей. Два спеціальні медичні потяги перевезли до безпечних місць дві з половиною тисячі поранених цивільних. Самовіддачу та вірність обов’язку працівників «Укрзалізниці» підкреслює загибель понад 727 залізничників з 2022 року».

 За попередніми оцінками, внаслідок російської агресії, по всій Україні загалом пошкоджено або зруйновано 25 400 кілометрів доріг та 344 мости й мостових переходи. Вартість відновлення оцінюється у понад 36 мільярдів доларів США – і вона зростає щодня.

 Московський агресор завдав великої шкоди сільському господарству України: «Влітку 2022 року російські війська окупували 22% сільськогосподарських угідь України, що знищило 28% озимих і 18% літніх посівів. Хоча частину цієї території було відвойовано, фермерські господарства залишаються полем бою на великій частині країни».

 Пан Баффетт характеризує бойове застосування артилерії: «В грудні 2023 року гаубиці, які зазвичай випускають 100 або й більше снарядів на день, були обмежені до менш ніж 10 снарядів через нормування боєприпасів. За оперативними зведеннями, до кінця 2023 року уздовж лінії фронту Росія могла випускати від 500 до 600 снарядів на день, тоді як Україна – 100 снарядів. Це є показником значного зниження боєздатності порівняно з весною 2023 року, коли Україна випускала до 8 000 снарядів на день».

 Військова служба артилериста небезпечна. Російська артилерія часто відкриває вогонь у відповідь за лічені хвилини після українського залпу. Тому екіпажі гаубиці перебувають в укритті в бліндажі.

 Є ще один негативний чинник: «Одним з найбільших викликів для України є обмеження, які США наклали на запуск американських ракет великої дальності для ураження ліній постачання всередині Росії. Така ситуація ставить Україну в дуже невигідне становище у військовому плані. Росія може вести артилерійський вогонь на вдвічі більшій відстані, розміщуючи свої військові об’єкти поза межами досяжності, звідки вона регулярно здійснює атаки на територію України».

 Зараз США вже скасували ці обмеження.

 Багато десятків тисяч українських військових пройшли підготовку в країнах Європейського Союзу.

 На одному із фото зафіксовано а повернення групи українських спец- призначенців на базу: «Від жовтня 2023 року Сили спеціальних операцій України проводять рейди на східний берег Херсонщини. Східний берег Дніпра залишається окупованим Росією, яка використовує цю позицію для регулярних обстрілів Херсона з мінометів і танків. Місцеві жителі та українські партизани підтримують спецоперації на східному березі, які передбачають невеликі та швидкі диверсійні атаки».

 Захищають Батьківщину і жінки. Станом на грудень 2023 року в Збройних Силах України на різних посадах служать 62 000 жінок, приблизно 5 000 з яких – на передовій.

 Говард Г. Баффетт пише, як дрони змінили хід бойових дій: «Безпілотники стали одним з найважливіших інструментів війни, вони змінили спосіб ведення розвідки для обох сторін. Можна легко, не наражаючи на небезпеку людей, відстежити пересування військ, виявити і навести на ціль артилерію. Атакувати менші цілі за допомогою дронів дешевше, ніж використовувати дорогі ракети. Ще одна перевага полягає в тому, що менші та мобільніші бойові групи можуть завдати ворогу більшої шкоди. Утім, за оцінками українських командирів на передовій, наприкінці 2023 року російські дрони переважали за кількістю у сім разів».

 Пан Баффетт відвідав понад сотню міст і сіл України, переважно на сході та півдні, контактував з багатьма людьми. Американець зробив висновок: «Російська агресія зміцнила українську ідентичність».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2025 > Тема "Ми єсть народ?"