Версiя для друку Обговорити в форумi

11 липня – день вшанування Святої рівноапостольної княгині Ольги.

Про дату її народження достеменно не знаємо. Відомо, що вона стала дружиною Київського князя Ігоря. Після його вбивства племенами древлян у 945 році, Ольга бере на себе керівництво державою при трирічному синові Святославові. Ввійшла в історію як творець державного та культурного життя в Київській Русі, мудрий правитель. Її постать сповита легендами.

У 954 році княгиня Ольга відвідала Царгород, де її з пошаною прийняв імператор Костянтин VII Багрянородний. Княгиня була вражена  величчю й красою християнських храмів стародавнього Константинополя, вишуканістю архітектури, благоустроєм міста. Невдовзі й сама прийняла Таїнство Хрещення, яке над нею звершив патріарх Феофілакт, а хресним батьком був сам імператор.

Після повернення на Русь Ольга починає будувати храми. Не скажемо, що перші, бо такі вже були у Києві і належали вони візантійським купцям, але це означало активізацію поширення серед русичів нової релігії – християнства.

Княгиня Ольга спочила у Бозі 969 року. З часом її останки були перенесені Святим рівноапостольним князем Володимиром Великим (онуком величної княгині) у Десятинну церкву в Києві.

Українці шанують її як «зорю християнства», новонавернених у вірі, покровительку вдів. Княгиню Ольгу вважають взірцем милосердя і справедливості, оскільки вона допомагала добрим, була щедрою для бідних, але карала злих.

Свято Ольги – це не тільки свято іменинниць, а й для всіх українців. На її честь збудовано багато храмів. Її свято не тільки релігійне, а й народне!

ЧЕРЕЗ ПРЯСЛО ДИВИТЬСЯ…

13 липня – свято Степана Саваїта.

Він молодим хлопцем (у десятирічному віці) вступив до монастиря Святого Сави, був побожним ченцем, аскетом, давав братам розумні духовні поради та настанови, зцілював молитвами хворих. Помер 794 року. Бог дарував йому 80 літ.

За фенологічним календарем, цей день вважався верхівкою (маківкою) літа, бо воно вже через прясло дивиться на осінь. (Прясло – частина огорожі від стовпа до стовпа).

Цієї пори на селян чекає зажнивна робота, а дехто вже проливає на жнивах сім потів.

У народі кажуть:

-Як літо прийшло, так і піде.

-Літо у червоному жупані, а осінь в золотому; весна у зеленому, а зима білу шубу одягає.

-Чекав дощу у травні, а він випав на жнива.

-Павук на жнива павутину снує (та ще й колесом) – буде сухий день.

-Павуки поховалися – неодмінно чекай дощу.

-Веселка простягла з півночі на південь – чекай дощу; зі сходу на захід – на добру погоду.

-Після тривалих літніх дощів враз з’явилася вечірня веселка – довготривала негода невдовзі закінчиться.

Сміло йди на жнива, коли вранці з вуликів вилетіло багато бджіл.

У народі кажуть…

КРАСА ЛІТА

Назву липня часто асоціюють з цвітінням липи. Але це не так. Липа, як правило, відцвітає у червні, принаймні, на більшості терен України. А от лико (довгі тоненькі смужки молодої кори) заготовляють з неї у липні. Потім зі сировини плетуть кошики для збирання ягід, грибів. Крім того, якщо липа рясно цвіла, то наприкінці липня можна брати липовий мед.

-Липень – найспекотніший місяць року, краса літа, його переполовинення.

-У липні годі затінку шукати.

-У липні не до прохолоди (йдеться про важку селянську працю).

-У липні горлиця невгамовно туркоче – на суху погоду; горобці купаються у калюжах – перед дощем.

-Зорі тихі перед ясною теплою погодою; мерехтять – буде вітер, можливий дощ, або й гроза.

-Місяць ховається в тумані – перед негодою.

-Грозовий липень – мокрий вересень.

-Липнева спека – січневі морози.

-Липень – маківка літа, втоми не знає.

-У липні тільки ледар жениться, а сверблячка заміж іде.

-До сходу сонця пройдеш три покоси – не будеш ходити босий.

-Якщо жито швидко зібрати, то взимку буде що жувати.

-Не хвалися травою, а хвалися сіном.

-У липні за бджілкою підеш – до меду дійдеш.

-У липня жнива проспиш – взимку біля чужого борщу з ложкою постоїш.

НА ЗОРІ

Рибальство здавна було одним з основних занять українців. Багатші селяни, землевласники для цього навіть облаштовували приватні ставки, у яких розводили рибу. Але в даному разі не йдеться про промислове розведення риби, її вилов на продаж, а про відпочинок з вудкою у руках на лоні природи. І не так уже й важливо, чи спіймав ти чи не спіймав (повернутися додому з уловом, звісно, краще), головне, що помилувався довкіллям. Корисно і для здоров’я!

У заповзятливих рибалок побутують свої приказки та прислів’я (інколи вони доволі дошкульні), а ще прогностичні прикмети:

- Хто влітку рибу ловить, а на жнива не йде – той взимку буде голодним.

- Влітку ходиш з вудкою, а взимку з простягнутою рукою.

- Ніхто не видів з рибака багача.

- Маєш, жінко, рибака-бідака.

- Риба шукає, де глибше, а людина, де краще.

- На мілководді мілка (дрібна) риба.

- Любить котик господаря, який йому рибку приносить.

- Риба – не м'ясо, але і вона харч.

-  Як без риби, так і рак риба.

- Рибак дощу не боїться.

- Рибак рибака бачить здалека.

- Хороший рибак по клюванню мусить знати, як ту рибку звати.

- Або рибку  з’їсти, або на дно сісти.

- З рибою і борщ смачніший.

- Добра риба на чужому блюді.

- Нема риби смачнішої над линину, нема м'яса смачнішого над свинину.

- Маленьку рибку відпусти, а більшу у відро клади.

- Вночі добре клюють сом і лящ, а іншу рибу краще ловити вранці на зорі.

- Восени активно полює щука – на холодну зиму.

- Риба вистрибує з води – доброго улову не буде, на дощ.

- Риба грається вночі, підстрибує над водою – буде гроза.

- Після дощу на рибалку іди, а перед дощем риба не клює.

- Коли риба добре ловиться, то хліб не родить.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 12.07.2024 > Тема "Душі криниця"