"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2024 > Тема "Резонанс"
#27 за 05.07.2024
ПОДВИГ УКРА╥НСЬКИХ ЗАЛ╤ЗНИЧНИК╤В
18 червня в Центральному зал╕зничному вокзал╕ м╕ста Ки╓ва в╕дбулася презентац╕я документально╖ книги Мар╕чки Паплаускайте “Потяг прибува╓ за розкладом. ╤стор╕╖ людей ╕ зал╕зниц╕”. Авторка про╖хала 8 тисяч к╕лометр╕в в╕д Львова ╕ Ужгорода на заход╕ та Сум на п╕вноч╕ до Кременчука на сход╕ й Херсона на п╕вдн╕ та записала 40 ╕нтерв’ю (це б╕льше, н╕ж 80 годин в╕деозапис╕в). Насл╕дком став портрет Укрзал╕зниц╕ в час в╕дбиття повномасштабного рос╕йського вторгнення.
Мар╕чка Паплаускайте присвятила свою книгу “В╕дважним прац╕вницям херсонського вокзалу, а ще — тисячам пров╕дниць ╕ пров╕дник╕в, машин╕ст╕в, силовик╕в, вагонник╕в, ╕нженер╕в, диспетчер╕в, начальник╕в станц╕й, вокзал╕в ╕ д╕льниць. Ус╕м тим, хто зробив цю ╕стор╕ю реальн╕стю.
Укрзал╕зниця дос╕ ╓ найб╕льшою в Укра╖н╕ компан╕╓ю за к╕льк╕стю прац╕вник╕в — на сьогодн╕ ╖х понад дв╕ст╕ тисяч.
Укрзал╕зниця — це 21 тисяча к╕лометр╕в кол╕й, майже 1500 станц╕й, понад 100 вокзал╕в, сотня зал╕зничних пере╖зд╕в.
10 тисяч зал╕зничник╕в воюють у лавах ЗСУ. Хтось в арм╕╖ ще з 2014-го, хтось моб╕л╕зувався з початком повномасштабного вторгнення. Решта — хто не взяв у руки зброю, допомагають арм╕╖ в ╕нший спос╕б.
В╕д початку повномасштабного вторгнення станом на березень 2024 року загинуло 606 зал╕зничник╕в. 462 во╖ни зал╕зниця втратила на фронт╕, 121 загинув в╕д обстр╕л╕в ╕ бомбардувань Рос╕╓ю цив╕льних об’╓кт╕в, 23 були вбит╕, коли виконували профес╕йн╕ обов’язки.
Окремий розд╕л книги присвячено загиблим зал╕зничникам. К╕лькома рядками показано трагед╕ю людських житт╕в.
Роман Семененко п╕шов працювати на зал╕зницю, як батько та брат, у них династ╕йна родина. Керував теплопотягом у Полог╕вському локомотивному депо. Коли рос╕яни окупували Пологи Запор╕зько╖ област╕, Роман в╕дправив дружину й доньку в безпечне м╕сце, сам переховувався в м╕ст╕. Долучився до спротиву: разом з ╕ншими м╕стянами влаштовував окупантам диверс╕╖. Рос╕яни вистежили Романа, арештували й катували його, вимагаючи видати сво╖х. За мовчання чолов╕к отримав смертельну кулю.
Наталя Баб╕чева прийшла на зал╕зницю 21-р╕чною. Працювала пров╕дницею в одному вагон╕ з чолов╕ком. Разом вивозили пасажир╕в ╕з Харкова, Краматорська, Костянтин╕вки. Потяг ╖хав до Лиману, мав забрати зв╕дти пасажир╕в, коли з л╕така на нього впала бомба. Вагони засипало склом. Наталю зачепило уламком. Швидка до не╖ не встигла.
Валер╕й Буга╓вський керував автомоб╕льним краном на Авд╕╖вському завод╕ Донецько╖ зал╕зниц╕. Коли завод зупинився, Валер╕й лишився в м╕ст╕. Допомагав гасити пожеж╕ в будинках п╕сля обстр╕л╕в, годував домашн╕х тварин, яких залишили господар╕, привозив сус╕дам хл╕б, ви╖хджаючи в м╕сто велосипедом. З одн╕╓╖ тако╖ по╖здки його не дочекалася 98-р╕чна мати.
Олександр Булат влучно стр╕ляв — працював в охорон╕ особливо важливих об’╓кт╕в у Херсонському загон╕ во╓н╕зовано╖ охорони зал╕зниц╕. Коли почалося повномасштабне вторгнення, його моб╕л╕зували. У травн╕ мав святкувати першу р╕чницю подружнього життя. У ц╕ дн╕ дружина його поховала. В╕н помер в╕д осколкового поранення.
Василь Попадич познайомився з дружиною у вагон╕ — в першому сп╕льному рейс╕ до С╕мферополя. Народили дочку й сина. З початком в╕йни обо╓ працювали в евакуац╕╖. Ракета поц╕лила в ╖хн╕й по╖зд на станц╕╖ Чаплине. Потяг згор╕в. Дружина вижила, хоч мала перелом тазово╖ к╕стки та хребта. Василь загинув.
Ольга Очкас ╕ В╕тал╕й Юшко разом жили, разом працювали на зал╕зниц╕, разом волонтерили у “Пункт╕ незланост╕” в м╕ст╕ Ор╕х╕в Запор╕зько╖ област╕. Рос╕яни скидали на м╕сто КАБи. Одна з бомб впала на школу, де д╕яв пункт об╕гр╕ву для цив╕льних. Ольга й В╕тал╕й загинули п╕д завалами разом.
Олена М╕хе╓нко була пров╕дницею електрички. Електричка вивозила людей ╕з Черн╕гова в Ки╖в. Коли м╕сто оточили рос╕яни, зал╕зничне сполучення м╕ж м╕стами призупинили, Олена залишилася в Черн╕гов╕. За два тижн╕ спробувала ви╖хати авт╕вкою. Дорогою машину розстр╕ляли рос╕яни.
Коли снаряд влучив у вокзал у Волновас╕, зайнялася пожежа. Начальниця станц╕╖ Олена Брусенко намагалася загасити ╖╖ сама. К╕лька тижн╕в ╖╖ т╕ло лежало на вокзал╕, пока окупанти не поховали ж╕нку у братськ╕й могил╕.
Телефон╕стка ╤рина Упнер в╕ддала зал╕зниц╕ 43 роки. Рос╕йський снаряд упав б╕ля п╕д’╖зду ╖╖ будинку в Лиман╕. Ж╕нка загинула на м╕сц╕.
Паплаускайте розпов╕да╓ про зм╕ни в орган╕зац╕╖ роботи зал╕зниц╕, викликан╕ повномасштабною в╕йною: “Кер╕вництво в╕дмовилося в╕д традиц╕йно╖ системи передач╕ вказ╕вок. Ран╕ше таке видалося б немислимим — у мирний час ус╕ р╕шення згори ф╕ксуються наказами: ╓ наказ, цей наказ розшифрову╓ться телеграмою, з ц╕╓ю телеграмою вс╕ мають ознайомитися та ╖╖ виконувати. Але в╕йна — не час для бюрократ╕╖. Наказом вважа╓ться все, що голова правл╕ння, директор чи його заступники надсилають п╕длеглим у месенджерах або кажуть телефоном. Згори одразу дають вказ╕вку спов╕льнити по╖зди та брати у вагони б╕льше людей, ан╕ж передбачено нормативами. ╤ те, й ╕нше — порушення правил мирного часу. Але що пов╕льн╕ше йде потяг, то менше шанс╕в травмувати пасажир╕в у раз╕ диверс╕╖. Уже на ранок другого дня вир╕шують везти пасажир╕в без квитк╕в. З першого дня в╕йни Укрзал╕зниця стала головною артер╕╓ю з порятунку мирних мешканц╕в. У переповнених вагонах з╕ сходу, п╕вдня та центру кра╖ни, що потерпали в╕д обстр╕л╕в, наступу чи окупац╕╖, вдалося вивезти понад чотири м╕льйони людей, ╕з них - понад м╕льйон д╕тей. А ще — 115 тисяч собак, кот╕в, рибок, папуг, ховрах╕в ╕з хом’яками, мишей, ласок ╕ ╕нших домашн╕х улюбленц╕в. Ус╕х зал╕зниця везла без квитк╕в, грошей за порятунок не брала. За приблизними п╕драхунками, така к╕льк╕сть пасажир╕в коштувала зал╕зниц╕ близько двох м╕льярд╕в гривень. Пров╕дник╕в, як╕ тижнями й м╕сяцями жили у вагонах, допомагаючи ╕ншим ви╖хати, було приблизно в╕с╕м тисяч. А ще ╓ чергов╕ на станц╕ях, прац╕вники вокзал╕в, ремонтники, машин╕сти, диспетчери. З 200 тисяч прац╕вник╕в Укрзал╕зниц╕ принаймн╕ половина так чи ╕накше долучалася до евакуац╕╖”.
Укрзал╕зниця налагодила сп╕впрацю з благод╕йною орган╕зац╕╓ю “М╕жнародна центральна кухня”, що готу╓ й розда╓ на вокзалах по вс╕й кра╖н╕ в перш╕ ж тижн╕ щодня по 250 тисяч порц╕й гарячих об╕д╕в.
На зах╕д по╖зди ╖хали з пасажирами, на сх╕д поверталися з тим, що мало допомогти кра╖н╕ вистояти, а людям — вижити. Медикаменти, харч╕, спорядження для в╕йськових. Зал╕зниця везла ц╕ вантаж╕ безкоштовно ╕ спершу в╕дчинила для них двер╕ порожн╕х пасажирських вагон╕в, а згодом налагодила перевезення у вантажних по╖здах та поштових контейнерах.
Зал╕зниця евакуювала рухомий склад. Скаж╕мо, у депо в Мел╕топол╕ стояв майже весь парк ╕з трьох десятк╕в локомотив╕в, як╕ Укра╖на купила 2017 року в США. Ус╕, кр╕м одного, який ремонтували, вдалося вивезти до того, як рос╕йськ╕ в╕йська ув╕йшли в м╕сто — це сталося вже 26 лютого, тобто буквально на трет╕й день.
Найважче, коли доводилося обирати: в╕дправити по╖зди по людей, наприклад, до Мар╕уполя, який з перших дн╕в оточив ворог, чи зберегти локомотиви, вагони й прац╕вник╕в, як╕ можуть вивезти ще б╕льше людей з ╕нших м╕ст. Коли запитували у в╕йськових, чи безпечно ╖хати, т╕ найчаст╕ше в╕дпов╕дали, що небезпечно всюди.
Рос╕йськ╕ в╕йська обстр╕люють ╕нфраструктуру — б’ють по кол╕ях, мостах, вокзалах, станц╕ях. Зал╕зниця мусить швидко все ремонтувати.
Зал╕зниця мусить тримати економ╕ку. Вантажн╕ перевезення не зупинилися в один момент, але впали втрич╕.
Зал╕зниця забезпечу╓ аграр╕╖в пальним ╕ добривами, щоб врятувати пос╕вну.
П╕д обстр╕лами та п╕д час блекаут╕в без зм╕ни та в╕дпочинку в перш╕ м╕сяц╕ в╕йни працювали майже 7 тисяч машин╕ст╕в ╕ понад 4 тисяч╕ ╖хн╕х пом╕чник╕в.
Коли почалося повномасштабне рос╕йське вторгнення, оф╕ц╕йний телеграм-канал Укрзал╕зниц╕ мав лише тридцять тисяч п╕дписник╕в. Вже за три м╕сяц╕ ╖х стало чотириста тисяч. М╕льйони людей хот╕ли знати, якими по╖здами можуть ви╖хати з небезпеки, ╕ зал╕зниця публ╕кувала оновлений розклад щодня.
Семеро людей, як╕ в╕дпов╕дали за комун╕кац╕╖, говорили з пасажирам всюди: через оф╕ц╕йний сайт, спов╕щення на вокзалах, контакт-центр, еф╕ри на телебаченн╕. Але найкраще спрацювали соцмереж╕ — пов╕домлення на стор╕нц╕ у фейсбуц╕, канал╕ в телеграм╕ та на щойно запущеному у вайбер╕ мали в окрем╕ дн╕ 5-м╕льйонн╕ охоплення.
Кол╕йники заходять на визволен╕ територ╕╖ першими п╕сля Збройних Сил. Ремонтують кол╕╖, стр╕лочн╕ переводи, контактну мережу, в╕дновлюють станц╕╖, аби деокупован╕ територ╕╖ й люди там знову були близько — на в╕дстан╕ одн╕╓╖ по╖здки.
Уже за тиждень п╕сля того, як укра╖нська арм╕я визволила в╕д окупант╕в Херсон, зал╕зниця в╕дправила туди перший потяг ╕з пасажирами й в╕дновила регулярн╕ сполучення. У Херсон привезли десятки терм╕нал╕в Starlink. ╥х встановили на вокзал╕ разом ╕з генераторами. Змучен╕ окупац╕╓ю люди сходились на вокзал, що став фортецею, заряджали телефони, об╕ймалися на радощах ╕ ловили мережу, аби нарешт╕ почути р╕дн╕ голоси. Спостер╕гаючи за тим, що д╕ялося на вокзал╕ в Херсон╕, зал╕зничники придумали дещо нове — створити потяг, який м╕г би при╖здити у щойно визволен╕ м╕ста чи села ╕ привозити з собою не лише електрику, зв’язок ╕ воду, а й гарячу ╖жу.
Мар╕чка Паплаускайте розпов╕да╓ про оборону Сум на приклад╕ життя Артема Кисельова, начальника станц╕╖ Товарна в цьом м╕ст╕.
В╕д Сум до Рос╕╖ 20 к╕лометр╕в коротким шляхом.
Рос╕яни ╖здили в магазини Сум по м’ясо, вибиралися до Укра╖ни на риболовлю на р╕чку Сейм.
В Сумах не було антимайдан╕в. Нечисленн╕ пророс╕йськ╕ актив╕сти нав╕ть не намагалися.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення у Сумах лишалася укра╖нська влада, два десятки пол╕цейських, судова охорона, рятувальники, комунальники, недоукомплектована тероборона й сотн╕ м╕стян, готових взяти до рук зброю. В╕йськов╕ ж в╕д╕йшли дал╕ в╕д Сум, щоб тримати оборону на ширш╕й д╕лянц╕.
Коли на гарячу л╕н╕ю обласно╖ адм╕н╕страц╕╖ телефонували охоч╕ стати до оборони, ╖м в╕дпов╕дали приблизно так: “Ма╓те знайомих в╕йськових? Когось ╕з тероборони? Колишн╕х АТОвц╕в? ╤д╕ть до них, якщо вони вас знають, в╕зьмуть до себе”.
Так стих╕йно сформувася з десяток добровольчих загон╕в та к╕лька центр╕в спротиву.
Ц╕каво, що в штаб оборони зателефонували й представники крим╕нального св╕ту. Сказали, що в них ╓ добре озбро╓н╕ люди, ╕ вони готов╕ захищати м╕сто. У штаб╕ оборони перем╕шали ╖х з формуванням судово╖ охорони. Н╕ одним, н╕ ╕ншим це не сподобалося, але перед рос╕йською навалою стояли пл╕ч-о-пл╕ч.
Мар╕чка Паплаускайте пише: “Кожного я питала: як так вийшло, що зал╕зниц╕ вдалося у час в╕йни не лише вистояти, а й перетворитися на улюбений бренд, якому дов╕ряють м╕льйони? Найчаст╕ше в╕дпов╕дь звучала приблизно так: зал╕зничники в╕дчули себе героями, бо справд╕ стали ними у перш╕ м╕сяц╕ велико╖ в╕йни, а дал╕ просто захот╕ли ними лишатися.
╤ я вдячна кожн╕й ╕ кожному з тисяч пров╕дниць та пров╕дник╕в, машин╕ст╕в, кол╕йник╕в, шляховик╕в, вагонник╕в, ╕нженер╕в, диспетчер╕в, начльник╕в ╕ начальниць станц╕й, вокзал╕в, д╕льниць ╕ окремих зал╕зниць, менеджер╕в ╕ кер╕вник╕в — ус╕м, хто виконував свою, а часто ╕ не свою роботу, не питаючи “Чому я?” Без вас феномену Укрзал╕зниц╕ не сталося б”.
Анатол╕й Зборовський
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2024 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=26175
|