Версiя для друку Обговорити в форумi

У народному календарі українців інколи зустрічаються дні (і це конкретно визначені дати) з доволі дивними назвами. Але за ними – багатовікове спостереження на природою і кліматичними змінами.

Наприклад, 18 травня – День світлячка. Краще було б сказати – Ніч світлячка. Адже вони нічні комахи, верхні крильця-панцери яких містять фосфор. Тому вони світяться у темряві ночі, а особливо, коли повний місяць і багато ясних зірок на небі. Літають, мерехтять, наче іскринки, що відірвалися від багаття. Але самого багаття ніде не видно, ніхто не розпалював його.

Справді, жучки-світлячки починають активно літати у другій половині травня. Оселяються у затишних і відносно екологічно чистих місцях. Для помешкання рій обирає здебільшого дупла дерев. Тому найчастіше їх можна побачити у лісі, далеко від насичених авто магістралей. За стійкої сприятливої погоди ці комахи сновигають у темряві аж до вересня.

Наодні прикмети:

-Уночі літає багато світлячків – наступний день буде сухим, без дощу.

-Чим більше світлячків літає – тим більша посуха у році.

-Якщо у звичному місці (де ви часто зустрічали цих комах) не бачите світлячків – очікуйте дощу.

-Суха ніч зі світлячками, а ранок ураз став вологим (раптово випала роса і довго не спадає) – на грозу.

ВИБІЛЮВАТИ ПОЛОТНО

20 травня – свято мученика Талалея, 18-річного юнака, який загинув за Христову віру 284 року. Його мужній вчинок і жертовність в ім’я Господа вважається прикладом стійкості і непохитності юних християн.

Згідно народної традиції (та й з прагматичних розрахунків), з цього дня вважалося доцільним вимочувати і вибілювати на берегах чистих водойм під лагідним сонцем лляне чи конопляне полотно, сувої яких господині наткали довгими зимовими вечорами. До такої нескладної праці (але це лише на перший погляд), як правило, залучали дітей. Тут головне – бути пильним, стежити, щоб на полотні не наслідили гуси чи качки, а ще кілька разів протягом дня згортати його, змочувати у воді і знову розстеляти. Тим часом дорослі булий зайняті роботою у полі чи на городі.

Народні прикмети:

-Якщо вранці цього дня випала рясна роса, а потім встановилася тепла погода, яскраво світить сонце – до раннього врожаю городини.

-Дощі – городина буде швидко рости, але якщо не встановиться суха погода – буде гинути.

БОЛОТЯНИЙ

Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З першими морозами він засинає, міцно спить протягом усієї пізньої осені, зими, ранньої холодної весни. Отож, чекає своєї пори, коли відступить мороз, розмерзнеться болото і вдарить перший грім, а за ним поллє рясний дощ. Тому день його вшанування не був конкретно визначеним у народному календарі українців.

Болотяний – хитрий та підступний дідусь. У давні часи його «задобрювали». Робили це насамперед на Поліссі (зокрема, на Волині), де багато торф’яних боліт. Це його улюблене місце. Аби не спричинив лиха, його «пригощали» скибками хліба, посипаними сіллю, які просто кидали у болото.

Боїться Болотяний хреста, свяченої води.

Вважали, що він доводиться братом Водяному, але брудний, неохайний, ніколи не вмивається, не любить чистої джерельної води, приятелює тільки з жабами та п’явками, ненавидить людей, так і хоче затягти їх в болото, втопити.

Болотяний в народній уяві один, але ця істота водночас скрізь і всюди, де є непрохідні болота. Побутує і така маловідома етнографічна версія: дружиною Болотяному доводиться Кікимора. Принаймні, так стверджували у північних етнографічних регіонах України. Але більшість науковців говорять, що образ Кікимори не є українським, а запозиченим. Або: Болотяний і Кікимора – це одна і та сама істота, без означення статі.

Місця боліт, де гинули люди, зникали безвісти, намагалися оминати десятою дорогою. Тут остерігалися заготовляти торф на паливо чи для підживлення грунту, не збирали ягід журавлини, знахарі не ходили за цілющими травами, чудодійним корінням…

У народі кажуть:

-Не йди до Болотяного, бо назавжди залишишся у болоті!

-Болотяний у болоті вправно за ноги хапає і не відпускає.

-У кожному болоті свій Болотяний.

-Не лізь у болото, бо Болотяний затягне!

-Подалі від болота і води, то не буде біди!

Цілком прагматичні застереження: ідучи на болото, майте зі собою довгу та міцну палицю; одному краще на болото не йти; не забрідай у «чуже» болото; не знаючи броду, не лізь у воду (те ж і про болото). Звісно, Болотяний – плід народної уяви, у нього не варто вірити, але варто дотримуватися цих застережень!

У народі кажуть…

ВЕСНЯНІ ГРОЗИ

-Травневі грози – зерна повні вози.

-Травневі грози, то не морози.

-Добре, коли травень прославився грозами, а не морозами.

-Перші ластівки прилітають з грозами.

-Захід сонця чистий – дощу не буде; червоний – на дощ.

-Західні вітри у травні – гніздо дощів.

-Перший грім у травні при північному вітрові – на холодне літо; як дме східний вітер – на сухе; західний – мокре; південний – тепле.

-Рясна роса – на рясний день.

-Багряні зорі – на вітер.

-Хмари пливуть високо – день буде гарним.

-Кульбаба стуляє свою кульку – ознака негоди, що насувається.

-Якщо зірочник не розтуляє свої квіти зранку і тримає їх зімкнутими – чекай на опади.

-Навколо квітів акації кружляє багато комах – на дощову погоду.

-Гуска ховає голову під крило – невдовзі похолодає.

-Обложний дощ зранку – на весь день.

-Квіти сильніше пахнуть перед дощем.

-Заспівав соловейко – вода починає спадати.

-Замовк соловейко – ячмінь колоситься.

-Листя на дубі розвивається – починається сильне клювання щуки.

-Рано квітне горобина – на ранню осінь; пізно – на пізню.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2024 > Тема "Душі криниця"