Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗА ҐРАТАМИ
Мільйони наших співвітчизників кидали в тюрми царські, польські (в Західній Україні) і радянські репресивні органи - за "неблагонадійність", політичні погляди, за сфабрикованими справами.
Шахи і шашки у в'язниці - цієї теми в українському письменстві вперше торкнувся Володимир Винниченко (1880 - 1951) в дуже насиченому психологічними колізіями оповіданні "Щось більше за нас".
Багато життєвих випробувань випало на долю письменника Івана Багряного (справжнє прізвище - Лозов'ягін; 1906 - 1963): арешт у 1932-му, втеча з Далекого Сходу, де відбував заслання, по Другій світовій війні - еміґрація. У вигнанні був засновником і генеральним секретарем Української революційно-демократичної партії.
Пережите в харківських енкаведистських катівнях згодом лягло в основу роману "Сад Гетсиманський". Але й за ґратами люди не втрачали гідності. Створювалися різні курси, вивчалися мови. "Цілими днями, - розповідається в романі, - грали в шахи, зробивши їх з "пластмаси", а дошку - накресливши на підлозі цвяхом. Таких шахістів у камері було багато, і це давало змогу улаштовувати навіть турніри. Крім шахів, шашок та доміно, в камері була ще низка інших, спеціально тюремних ігор, вигаданих самими в'язнями".
В Німеччині шаховим партнером Івана Багряного був знаний політичний діяч та історик гри Юрій Семенко, який подав згадки про це в першому томі своєї книжки "Тички" (розділ "Розмови з І. Багряним за шахівницею", с. 251 - 255).
Чимало дотичного до шахів та шашок можна відшукати у спогадах і листуванні колишніх в'язнів.
Так, дослідника визвольних змагань Зиновія Книша польські жандарми арештували, коли він догравав шахову партію, і кинули до львівської в'язниці "Бригідки". Про це він оповів у мемуарі "Перед походом на Схід".
Письменник Михайло Масютко (1919 - 2001) був безпідставно ув'язнений 1937 року, вдруге заарештований 1965-го у Феодосії, пройшов через колимські та інші табори. Наступний спогад з книги "В полоні зла".
" - Чи не граєте ви в шахи? - запитав Николаєнко.
- Граю, але поганенько.
- Я теж не дуже здатний гравець, давайте попросим шахи.
- Просіть.
Николаєнко встав з ліжка, підійшов до дверей і почав стукати в круглу шибочку вічка. За дверима зашаруділо, відчинилося віконце-"кормушка".
- Дайте нам шахи, - сказав Николаєнко, не чекаючи, доки до нього обізветься наглядач.
- Шахів нема.
- Тоді дайте шашки.
- Нема й шашок.
- Тоді дайте доміно.
- Нема й доміна. Все роздано по камерах.
Віконце зачинилося, а Николаєнко повернувся до свого ліжка, висловлюючи своє незадоволення брутальними виразами.
- Доміно ми можемо зробити самі, - сказав я йому.
- Як?
- З хліба. Цей хліб для таких речей добре надається. Як засохне - все одно, що камінь.
Я пригадав собі, як колись у часи мого першого ув'язнення у Лук'янівській в'язниці нарком української міліції [Новицький] виліплював з такого хліба шахові фігурки. Це були чудові фігурки, він до цього був великий мастак, як справжній
скульптор".
Письменник Микола Василенко, 1943-го вивезений фашистами на примусові роботи до Німеччини, 1947-го - репресований комуністичним режимом (відбув вісім років ув'язнення на вугільних копальнях у Комі АРСР):
"У Заполяр'ї (50-ті роки) з гливкого гулагівського хліба ми ліпили шахові фігури, сушили в духовці груби й довгими полярними вечорами грали в шахи. Умова була така: гравець, який вигравав партію, мав право з'їсти одну з фігур. На її місце клали папірець з малюнком спожитої фігури. Фігури були міцно засушені й несмачні, але ми були голодні й поїдали їх із великим апетитом, гучно хрумкаючи. Так робили навмисно, щоб чули всі присутні в бараці й заздрили переможникові. В'язні, які лежали на нарах, піднімали голови й доброзичливо усміхалися. Грали доти, допоки на шахівниці не залишалося жодної їстівної фігури. Наступного дня знову ліпили фігури. Давно це було - 50 років тому, але й досі згадується". (З листа від 18.VI 2002 р.).
Нам відоме лише одне шахове змагання, дозволене табірною адміністрацією. Це так званий великий соловецький турнір, проведений у червні 1936 року. Його ініціювала група колишніх першокатегорників за підтримки бібліотеки, якою завідував Г. Котляревський, в минулому заступник начальника політвідділу Чорноморського флоту. Бажаючих грати було більше п'ятдесяти, тому спочатку пройшли відбіркові змагання. До фіналу потрапили шістнадцять переможців, серед них Олександр Грушевський (1877 - 1943) - історик і літературознавець, брат Михайла Грушевського, академік Матвій Яворський (1885 - 1937?), кримськотатарський громадський і партійний діяч Ісмаїл Фірдевс (справжнє прізвище - Керімджанов; 1888 - 1937). Доля Яворського показова: представник офіційної науки, автор підручників з історії України в марксистському дусі, він не втратив мужності визнати хибність своїх концепцій, а в одній з анкет про партійну приналежність зазначив: "мав нещастя належати до найжалюгіднішої у світі комуністичної партії і вважаю це за свій великий злочин".

Ліна Костенко
ГАМБІТ СТЕЙНІЦА
Буває розум - як горіння горна,
як спалах дня, як пінисте вино.
А в нього розум - як повільні жорна,
що довго перемелюють зерно.

Він не любив азарту, ані риску
раптових геніальних озарінь.
І не було захопленого блиску
в його очах, - а тільки думи тінь.

Напружено, спохмурено і сумно
в руках тримав перипетії гри.
І витримці запеклій важкодума
здавались найблискучіші майстри.

І в результаті досвіду, і вміння,
і перемог, що дивували світ,
На нього опустилось озаріння -
він винайшов, він сотворив гамбіт.

Актор не вірить так в своє признання,
ханжа не вірить в боже битіє,
Дикун не вірить в силу заклинання,
як Стейніц, вірив в дітище своє!

Воно для нього - вимріяна казка,
вершина мислі і душі політ...

В житті найпершу Стейніцу поразку
приніс його улюблений гамбіт.
(Зб. "Мандрівки серця", 1961).

"РАЗ - ФІГУРКА, ДВА - ФІГУРКА..."
В останні свої роки автор романів "Канал", "Далекі села" та "Ватерлінія" Іван Григурко (1942 - 1982) жив у Миколаєві. Він часто відвідував сквер біля готелю "Україна", де збиралися аматори шахів. Про ці Григуркові відвідини розповів у нарисі "Глибока течія" письменник Віталій Карпенко.
"Любив спостерігати за двобоєм на шахівницях, ловити гострі репліки. Він і сам захоплювався цією грою, здається, мав досить високий спортивний розряд, принаймні грав пристойно. Бувало, займав чергу "на виліт" і ставав за шахівницю.
Грали там, як правило, "на інтерес", і той "інтерес" дорівнював трьом карбованцям. Іван приставав на ці умови, бо для нього вся насолода була в азарті гри. Коли програвав, з легкою душею віддавав троячку, коли вигравав, грошей не брав.
Траплялося, що Іван днями пропадав у скверику. Друзі помітили цю його слабину, і вона стала мішенню для місцевих дотепників. Здається, Дмитро Кремінь якось "вистрілив" експромтом:
Раз - фігурка, два - фігурка,
Ось і творчий день Григурка.
Іван тільки добродушно посміхався у відповідь".

З БЛАГОСЛОВЕННЯМ ПАТРІАРХА
Надзвичайно цікавою сторінкою в літопису змагань українських шахістів у США є філадельфійський турнір, проведений 25 - 27 листопада 1982 року на відзначення 90-ліття Блаженнішого Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Йосифа Сліпого. Змагання пройшло з благословенства, надісланого на ім'я головного організатора турніру о. Мар'яна Процика.
Слава Ісусу Христу!
Ватикан, дня 18 жовтня 1982
Всечесний Отче і Високоповажані Панове!
Вітаю Ваш похвальний почин організації при нашій Філії Українського Католицького Університету в Філядельфії шахматного гуртка та його діяльности. Хоч того рода діяльність може зачислятися до розвагової активности, але в цій прастарій грі криється на першому пляні важна для людини праця ума і його логічна бистрота, яка захоплює і полонює активні інтелекти. На міжнародному полі ця гра має своє місце, і не всім народам дано мати свої успіхи в ньому. Благословлю Ваш почин і радітиму, коли збере він велике число нашої молоді й інтеліґенції.
Благословення Господнє на Вас!
Йосиф, Патріярх і Кардинал.
Змагання у Філадельфії пройшло за участю найсильніших в той час українських шахістів у Сполучених Штатах Америки - Степана Стойка, який і посів перше місце, Степана Попеля, Ореста Поповича, Лева Блонаровича, Мар'яна Процика і Сидора Новаківського.
1985 року в упорядкуванні о. М. Процика як видання Філії Українського Католицького Університету імені Климента Папи вийшов турнірний збірник з усіма партіями.

З ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ЦАРИНИ
А тепер пригадаємо кілька творів світового письменства, в яких приділено увагу і шахам. Насамперед це "Декамерон" Джованні Боккаччо (1313 - 1375), блискуче відтворений у нашій мові Миколою Лукашем (1919 - 1988). Одним з ілюстраторів новел у Лукашевському перекладі був видатний український графік Георгій Малаков (1928 - 1979). Особливо вдався митцеві естамп "Шахи", в основі якого любовна історія мадонни Беатріче й Анікіно, переказана в сьомій новелі сьомого дня "Декамерона". Естамп входить до створеної Г. Малаковим серії "Середньовічні сюжети". Про неї та сам малюнок розповів у журналі "64-Шахматное обозрение" брат художника Д. Малаков.
"Всю серію вирішено в оригінальній манері: закомпонований у контури геральдичного щита малюнок невимушено оповідає про життя далекого середньовіччя Західної Європи. Художник приязно посміюється над перипетіями пригод і побуту минулої епохи, втім, близькими й нашим дням, позаяк у них закладені все ті ж одвічні людські радощі і печалі, мудрість і простота, словом, життя.
...Двоє за шаховим столиком вельми далекі від гри на чорно-білих полях. Це тільки чоловік красуні, анічогісінько не підозрюючи, серйозно задумався над позицією, що постала на шахівниці. Головна ж гра відбувається під столом, де так палко сплелися ноги захоплених одне одним, а не шахами. Заглибившись у варіанти ходів, чоловік легковажної красуні не помічає іншої гри та ключа від спальні, що його передає під столиком невірна дружина".
Джованні Боккаччо першим в європейській літературі подав опис шахової партії (роман "Філокопо"), фінал якої відтворив знаний італійський проблеміст д-р Адріано Кікко. В позиції на діаграмі Філокопо бачить, що може заматувати чорного короля - 1. Kg7 (в часи Боккаччо грали за правилами шатранджу, тому слон не міг побити коня, бо ходив і бив через одне поле по діагоналі, при цьому перестрибував через свої і чужі фігури). Однак, аби вдовольнити шахове честолюбство управителя і заручитись його підтримкою у своїх амурних справах, Філокопо зумисне зробив програшний хід: 1. Тf1 d2х.
До кращих здобутків польського письменства доби Ренесансу належить поема Яна Кохановського (1530 - 1584) "Шахи". Вона оповідає про те, що польські рицарі Федор і Божуй, домагаючись руки дочки данського короля, готові стати на смертельний поєдинок. Але монарх запропонував їм вирішити спір за шахівницею.
Першого дня запекла боротьба не завершилась. А наступного ранку перед дограванням партії присутні зауважили, що тура у Федора, який грав чорними і якому загрожував мат за один хід, стоїть зовсім інакше.
"Справу з'ясував
воїн із дозору:
Королівна в зал
у вечірню пору
Входила удвох
з жінкою старою
Й повернула вбік
бивні над турою".
В такий спосіб вона натякнула Федорові, що треба пожертвувати цю фігуру. Зрозумівши суть підказки, її обранець звернувся до короля:
"Як би не було,
я даю вам слово
Мат за три ходи дати
- і готово!"
За описом перебігу партії заключну позицію реставрував 1856 року історик польських шахів М. Дзедушицький, а пізніше московський гросмейстер Ю. Авербах довів, що вона являє собою варіацію східної ман-
суби, відомої в шаховій літературі під назвою "Мат Діларам". Герой твору Яна Кохановського завершив двобій наступним чином: 1... Ta1+ 2. Kp:a1 b2+ 3. Kpb1 c2x.
Українською мовою поему "Шахи" переклав Петро Тимочко, талановитий літератор, переслідуваний, як і Микола Лукаш, комуністичним режимом.
А ось початок одного з розділів "Північної одіссеї" класика американської  літератури Джека Лондона (1876 - 1916).
"Якось увечері Мелмют Кід і Прінс узялися розв'язувати шахові задачі з відірваного аркушика якогось старого журналу. Кід саме повернувся зі своїх володінь на Бонанзі й відпочивав, готуючись до полювання на лосів. Прінс теж перебував на річках та в подорожах майже цілу зиму і тепер прагнув хоч один тиждень порозкошувати в теплій хатині.
- Затулися чорним конем і нападай на короля. Ні, так не вийде. Дивись, далі треба...
- Нащо посувати пішака на дві клітини? Його можна збити, бо ж тура тут нічого не вдіє.
- Стривай! З цього боку не захищено...
- Ні, тут захищено! Ходи! Побачиш, що вийде.
Задача була цікава. В двері хтось постукав уже вдруге, і аж тоді Мелмют Кід сказав: "Заходьте!"
Під час "золотої лихоманки" Джек Лондон вирушив 1897 року на Аляску. Зима застала письменника і трьох його попутників за сімдесят дві милі від Доусона, і вони перебули її в покинутій хатині на березі Юкону. Тут у них зупинялися золотошукачі, які стали прототипами Мелмюта Кіда, Стенлі Прінса та інших персонажів оповідань Д. Лондона. "Північну одіссею" переклала Ольга Косач-Кривинюк (1877 - 1945), сестра Лесі Українки.
Між іншим: 1901 року газета "Chicago Tribune" вмістила нотатку з Клондайку про відкриття в Доусоні, де було вже 200 тисяч жителів, шахового клубу.

ПАТРІОТ
Герой Радянського Союзу, учасник ювілейного параду Перемоги. Заступник голови Всеукраїнської організації ветеранів, почесний член екіпажу корвета "Вінниця" ВМС України. І - колишній голова Севастопольської шахової федерації. Мова про віце-адмірала у відставці Володимира Пилипенка.
Зі статті голови севастопольської "Просвіти" Миколи Гука у "Кримській світлиці" від 25.02 2000 р.:
"Якось, ще 1992 року, ветерани Чорноморського флоту принесли Володимиру Степановичу свою заяву, де ратували за виведення з Севастополя ВМС України і відновлення Радянського Союзу. "Подпиши, Владимир Степанович, все адмиралы подписали!"
Він не підписав. Відклав того папірця, сказав чітко і ясно: "Я українець. ВМС - це мій флот, а Україна - моя Батьківщина". Між Володимиром Пилипенком і його колишніми колегами виросла стіна відчуження. А після того, як він офіційно заявив, що ветерани Української повстанської армії боролися за незалежну Україну і їм мають надати всі почесті учасників Другої світової війни, в проімперських та комуністичних газетках почалося відкрите гоніння на адмірала: "Продался бандеровцам!", "Убрать бюст Пилипенко с Аллеи героев"... Великодержавні чорноморці перестали запрошувати на свята, з ним не стали вітатися. Мовляв, кайся, Володимире Степановичу!
Не покаявся! Як жив, так і живе - гордо й відкрито, з твердими переконаннями, з твердою життєвою позицією українського патріота. [...] За ним ідуть тисячі й тисячі севастопольців, за ним - український флот, за ним - Україна. Україна, яку боронив у 1941-му, яку визволяв у 1944-му, яку й нині відстоює!"

ВОЛОДИМИР - ПРОТИ ГРОСМЕЙСТЕРА, ВІТАЛІЙ - ПРОТИ КОМП'ЮТЕРА
18 жовтня 2002 року в ігровій зоні Інтернету відбувся поєдинок з двох партій між Володимиром Кличком і наймолодшим в історії шахів гросмейстером, уродженцем Сімферополя Сергієм Карякіним. Розвага тривала недовго - дуже багато дозволив прославлений боксер своєму суперникові на шаховому рингу.
Сергій КАРЯКІН - Володимир КЛИЧКО. 1.e4 d6 2. d4 Kpd7 3. Kf3 b6 4. Kc3 Kc6 5. d5 Ka5 6. Cb5+. Чорні здалися.
Сергій КАРЯКІН - Володимир КЛИЧКО. 1.e4 d6 2. d4 b6 3. c4 Ca6 4. b4 g6 5. f4 Cg7 6. Kf3 c5 7. Cb2 Фd7 8. b5 Cb7 9. Kbd2 Фg4 10. g3 a6 11. a4 Kf6 12. d5 Tg8 13. Tb1, і білі по-джентльменському запропонували нічию.
А Віталій Кличко того дня зіграв у матчі, організованому фірмою "Chess Base", з комп'ютером "Deep Fritz", який теж вважається у шаховому світі знаменитістю.
"Deep Fritz" - Віталій КЛИЧКО. 1. e4 e5 2. Kf3 d6 3. d4 Kc6 4. Cb5 Cd7 5. O-O Kf6 6. Te1 a6 7. C:c6 C:c6 8. c4 C:e4 9. Kc3 d5 10. de. Чорні здалися.
Віталій КЛИЧКО - "Deep Fritz" 1. d4 Kf6 2. Kc3 d5 3. e3 Cf5 4. Cb5+ c6 5. Ce2 e6 6. Kf3 Cd6 7. O-O Kbd7 8. Cd3 Ke4 9. b3 K:c3 10. Фd2 Ke4 11. Фd1 Cg4 12. c4 Фf6 13. Cb2 Фh6 14. Te1 C:f3 15. Ф:f3 Ф:h2+ 16. Kpf1 Kd2+ 17. Kpe2 K:f3 18. gf Cg3 19. Tf1 h5 20. e4 de 21. C:e4 Kf6. У зв'язку з технічними проблемами команда комп'ютера запропонувала нічию.
Не будемо прискіпливими до рівня гри гросмейстерів боксу, зрештою, кожному - своє.
Під час гри брати Клички перебували в гамбурзькому офісі "Chess Base", Сергій Карякін - в шаховому клубі Краматорська, а "Deep Fritz" посилав ходи з Бахрейну.

ЯК ОБРОБЛЯЮТЬ МІЗКИ ШАХІСТІВ
У роки протистояння наддержав радянських шахістів готували до матчу, як солдатів до атомної війни. Їм допомагало КДБ, для них працювали провідні науково-дослідні інститути і лабораторії СРСР. Деякі результати їхньої роботи використав Валерій КРИЛОВ  при розробці методики з психофізіологічної реабілітації гросмейстерів. Двадцять років він працював з Анатолієм Карповим, чотири роки готував Володимира Крамника. Кореспондентові "Новой газеты" Роману ШЛЕЙНОВУ він розповів:
- Перед зустріччю між Карповим і Фішером 1975 року постало питання про наукове забезпечення цього матчу. І зокрема, не дивуйтесь, питання про якість сну. Це був один з головних пунктів. Для відновлення нервової системи ліпше від спокійного сну поки що нічого не винайдено.
Як добре і якісно спати за тривалої стресової ситуації? Це питання цікавило багатьох, але в шахах серйозно ніхто до теми не підходив. Не мали можливостей, в тім числі матеріальних. У нас же створили цілу лабораторію в НДІ фізичної культури, що мала займатися і цією проблемою. Але шахи - дуже індивідуальний вид спорту. Гросмейстери нікого до себе не підпускають. Не хотіли, щоб хтось знав про стан їхнього здоров'я. Вони добре заробляли, а конкуренція в ті роки була найгостріша.
1975 року я почав працювати з Карповим. Уряд і керівництво спорткомітету поставили стратегічне завдання. Для них було важливо взяти гору в боротьбі ідеологій. Треба обіграти Фішера - найрозумнішого американця. Потім Корчного - зрадника батьківщини. Зрозуміло, залучили необхідні наукові сили і розробки, методики і апаратуру. Власне, те, що я знаю і умію, - це не тільки моя заслуга. Я використав результати роботи сотень учених. Узагальнював, систематизував, перевіряв на практиці. На перемогу в шаховому матчі працював, наприклад, Інститут медико-біологічних проблем, котрий, як відомо, обслуговував космонавтику. Лабораторія проблем харчування. Лабораторія біоритмів і комплексного обстеження...
- Тобто гросмейстера готували, як космонавта...
- І повинні були готувати. На матчах світової першості кожна партія вимагає максимальної мобілізації. Це робота в умовах постійного стресу. Хто збереже здатність ефективно приймати рішення до самого кінця матчу, той і виграє, - за інших рівних, а іноді й нерівних умов.
Є такий науковий термін - "психологічна надійність". Без неї в шахах, на рівні гросмейстера, нічого не досягнеш.
Я двадцять років працював з Карповим, і в процесі безлімітних матчів виникала проблема збереження ваги. За такої нервової обстановки пропадає апетит. Людина балансує на межі божевілля. Гросмейстер такого класу має виходити до шахівниці з чистою незашлакованою кров'ю, в оптимальному нервовому збудженні і обов'язково голодним, як мисливський собака.
- Як ви оцінюєте працю ваших опонентів, тих фахівців, які стояли за Фішером, Корчним, Каспаровим?
- На жаль, з ними ніхто серйозно не працював. Звичайно, є теоретики, які знають, наприклад,  методику експрес-діагностики психофізичного стану на основі квазістійкого потенціалу головного мозку. І можуть визначити психофізичний стан шахіста. Але вони поки що не уміють використовувати цього на практиці. Може, незабаром навчаться...
З Фішером професіонали не працювали. Корчной на противагу нашим серйозним методикам намагався протиставити сектантів з "Анандо Марго" на Філіппінах. Вони заходили до зали в оранжевих балахонах і медитували. Могли б там провалитися крізь землю, і шахісти б не звернули на це уваги.
Навіть у Каспарова в Лондоні 1986 року тренером з фізичної підготовки був викладач фізкультури однієї з бакинських шкіл. Для гросмейстера такого рівня це несерйозно.
- А Корчной на Філіппінах боявся психолога Карпова, який сидів у залі і пильно дивився на шахістів?
- Ні, не боявся, хоч про це писали всі газети. Просто Корчной використав цього психолога як громовідвід. І відсилав до нього всіх кореспондентів, які запитували: "Ну чому ж сьогодні ви знову програли?". Корчной казав: "Бачите, в третьому ряду сидить демон - це ж найкращий парапсихолог Радянського Союзу, який працює з космонавтами! Він вже взагалі не дає мені грати...".
Насправді ж під час матчу шахіст може помітити когось у залі, тільки якщо дуже захоче, якщо у нього виграшна позиція і можна трохи розслабитись. І то він навряд чи дозволить це собі. Втрачати концентрацію неприпустимо.
- Навіщо ж Корчной запрошував сектантів?
- А на всякий випадок... Раптом опонент виявиться нервовим.
- Якщо з противниками Карпова ніхто серйозно не працював, охарактеризуйте їх. Почнемо з Фішера...
- Перед матчем було наказано зібрати про нього всю кореспонденцію в усіх країнах, де були акредитовані різні радянські організації - посольства, Аерофлот, торгові представництва. Ми одержали кілька підшивок статей про Фішера. Хороших і поганих.
- А ви збирали інформацію про кожного суперника?
- Ні. Тільки про Фішера. Щоб виконати таку роботу, треба витратити багато грошей і використати великі зв'язки. Загалом, це було можливе тільки в радянський час.
- А як відносно ідеологічно важливого Корчного?
- Корчной вдавався до різних скандалів здебільшого з особистих міркувань, щоб налаштувати себе на гру. Саме цими скандалами він досягав необхідного тонусу. Це мало хто розумів. Але в нього був такий метод. Він дійшов до нього емпірично.
- Як себе показав Каспаров?
- Каспаров поводився дуже коректно. І під час і після матчу, навіть програвши його. Він молодець. Даремно пишуть, що закінчилася ера Каспарова. Це спорт. І Каспаров - гідний боєць.
- А як би ви охарактеризували Крамника?
- Володя - дуже благодатний матеріал. Він дав мені можливість проявити себе. Такого мені не вдавалося навіть з Карповим. Втім, про нюанси не говоритиму, щоб не розкривати професійної таємниці.
- Секрети були і в радянських спецслужб, що обслуговували деякі шахові  матчі...
- Наскільки я знаю, вони працювали тільки в Багіо. Ми жили на віллі. Заздалегідь було відомо, що ми орендуємо саме її. Поряд була американська військова база. Там можна було зробити все, що завгодно. Наші спецслужби забезпечували спокійну роботу, слідкували за тим, щоб не було прослуховування, візуального спостереження.
Про нюанси роботи нам не говорили. Це їхня справа. Навіть якби щось знайшли, повідомляти про це безглуздо і навіть шкідливо. Навіщо нервувати... Вони - фахівці високого класу, працювали мовчки і впевнено. От і все.
- Зараз ФСБ не "обслуговує" матчі?
- Та кому це потрібно? Якій країні? Після матчу з Корчним ідеологічне протистояння завершилося. Зараз ніхто не платить шахістам дармових грошей. Гросмейстери, наймаючи тренерів і охорону, платять зі своєї кишені.

ВІТАЛІЙ ЖУК - ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СПОРТУ
Міжнародному арбітрові, майстрові спорту з шашок Віталію Макаровичу ЖУКУ присвоєне звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту Автономної Республіки Крим. Це гідна відзнака праці Віталія Макаровича на посаді директора республіканського шахово-шашкового клубу в Сімферополі, а також на організаторській і тренерській ниві.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2002 > Тема ""КримСПОРТ""