Версiя для друку Обговорити в форумi

25 грудня 2020 року Український інститут національної пам'яті, Представництво Президента в Автономній Республіці Крим, Офіс Генерального прокурора, Центр дослідження безпекового середовища «Прометей» і Міжнародний фонд «Відродження» підписали Меморандум про співпрацю зі створення Інтернет-порталу про перебіг і наслідки російської агресії проти України. Військовики, аналітики, історики, правозахисники, державні службовці, міжнародні партнери – люди різних професій і талантів об’єдналися, щоб фіксувати кожен російський злочин в Україні.

 Так з’явився «Віртуальний музей російської агресії» - унікальний ресурс, де зібрані документи, фото, карти, описи подій, хроніка. Надана експертами та перевірена органами влади інформація наноситься на карту й таймлайн порталу.

 Зараз в Києві, на Хрещатику експонується виставка на банерах «10 років агресії – 10 років спротиву». Вона підготовлена на матеріалах Віртуального музею та розкриває різні аспекти російсько-української війни, що триває вже 10 років.

 Росія готувала напад заздалегідь. Вербувала зрадників у вищих ешелонах української влади задовго до Майдану. За часів Януковича Збройні Сили, Службу безпеки України, інші органи безпекового сектору очолювали і поповнювали (про)російські кадри. Вони слугували опорою владі у боротьбі з власним народом.

 У 2014 році, не очікуючи втечі збанкрутілого президента з Києва, Росія перейшла до сценарію збройної агресії проти України. Наприкінці лютого в Крим із Росії починає прибувати підсилення. 23 лютого російський військовий літак доставив Януковича на авіабазу Чорноморського флоту в Гвардійському. Янукович підписав запрошення російським військам в Україну.

 За допомогою Януковича і не тільки Росія намагалася дезорієнтувати світ і, особливо, людей в Криму, що присягали захищати Україну. Їх переконували, нібито в Києві державний переворот, а нова влада начебто має намір мститися кримчанам. Росія обіцяла мир, дружбу, високий рівень життя. Понад 9 із 13 тисяч українських військовослужбовців у Криму перейшли на бік окупантів. Серед них начальник Генерального штабу ЗСУ Ільїн, командувач ВМС Березовський, командир 36-ї окремої бригади берегової оборони Стороженко.

 А втім, зрадників наздоганяє розплата. Офіцер Ігор Руденко, який у 2014 році залишився служити окупантам, в 2022-му в складі свого підрозділу збройних сил Російської Федерації взяв участь у захопленні Нової Каховки та Баштанки на півдні України. Там 1 березня він здався в полон. Менш ніж за 2 місяці Дніпровський районний суд Києва виніс вирок: 15 років позбавлення волі за дезертирство та державну зраду. Ще менше щастить чиновникам-зрадникам і ватажкам незаконних збройних формувань – їхня загибель часто трапляється за загадкових обставин.

 Для контролю автомобільних трас, що сполучають Крим із Херсонською областю, самопроголошена влада задіяла бійців севастопольського «Беркуту». Щойно повернувшись із Києва, вони розпочали встановлювати блокпости, де проводили незаконні перевірки машин, обшуки, допити і катування людей. Після так званого референдуму беркутівців замінили окупаційні службовці Прикордонної служби ФСБ РФ.

 Жерар Арно, посол Франції після засідання ООН на запитання, чи не фальшивий лист-заклик Януковича ввести російські війська в Україну, відповів: «Документ не фальшивий. Фальшивий – президент».

 Мирні мітинги проти російської окупації відбулися в Сімферополі, Севастополі, Донецьку та інших містах. На мирних активістів нападали (про)російські бойовики. В Донецьку мирну маніфестацію атакував завезений із Росії криміналітет. Сотні молодиків із ножами, битами, пістолетами нападали на мирну акцію. Від ножового поранення помер активіст Дмитро Чернявський.

 Подібні акції відбувались і в 2022 році. У Херсоні проводилися мирні мітинги під українськими прапорами перед озброєними окупантами.

 24 лютого 2022 року в Городні на Чернігівщині люди перекривали шлях російським бронеколонам. Жителька Городні Людмила Скрипко згадує: «Ми стояли перед тими танками: я, дві мої старші доньки, було так страшно, і в той самий момент мені так хотілося на повні груди кричати той гімн, кричати їм: «Геть!» І ми співали. І весь оцей натовп людей, що був, всі співали гімн, і нам вдалося розвернути ту колону. Я розумію, що вони десь поїхали іншою дорогою, але то була така собі МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГА, яка теж давала надію на те, що ми таки переможемо цю навалу».

 Депутати Автономної Республіки Крим 21 та 26 лютого 2014 року збиралися, але сепаратистські рішення не проголосували. Чітку позицію на підтримку України висловив і народ під стінами Верховної Ради АРК.

 Згодом учасник гібридної агресії Гіркін нарікав, що у Сімферополі не мав жодної підтримки серед органів держвлади. 27 лютого його бойовики силою зібрали по місту кримських депутатів, щоб вони вже в захопленій будівлі голосували за так званий «референдум».

 Місцева влада серед перших цілей загарбників, її рішеннями можна маскувати окупацію. Але далеко не всі посадовці стали слухняними знаряддями росіян. Коли законні представники громад не йшли на співпрацю, їх заміщували самозванцями. Маріонеток демонстративно оголошували «народними мерами», «народними губернаторами», а їхню незаконну діяльність «народними республіками».

 Натомість дійсні народні обранці та лідери думок зазнають переслідувань. Це громадські активісти, журналісти, священники, спортсмени, науковці, освітяни, а також неугодні Росії посадовці й очільники громад. Вони першими ставали жертвами погроз, обшуків, викрадень, тортур і страт.

 З початком повномасштабного вторгнення загарбники влаштували жорстокі полювання на місцевих активістів і очільників громад в усіх окупованих населених пунктах Запорізької, Херсонської, Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Луганської, Донецької областей.

 З початком повномасштабного вторгнення Росія скоїла 558 злочинів проти журналістів і медіа в Україні. За даними Інституту масової інформації, росіяни вчинили 13 убивств (усього загинуло 77 працівників медіа під час виконання професійних обов’язків, як учасники бойових дій або внаслідок обстрілів чи від катувань), 30 поранень журналістів, 16 обстрілів телевеж, 42 обстріли журналістів, 16 захоплень та нападів на редакції, 28 вимкнень українського мовлення, трансляцію російської пропаганди, 68 переслідувань журналістів, погроз, залякувань, 61 кіберзлочин, 10 блокувань інтернет-доступу до медіа, 5 юридичних тисків. 234 медіа припинили роботу через війну Росії проти України. Серед жертв російської агресії 10 журналістів закордонних видань і інформаційних агенцій.

 Тим часом невідворотна кара наздоганяє російських злочинців. 6 березня 2022 року заступник командира військової частини 6-ї армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони ЗС РФ, бомбардуючи радіотелевізійну станцію у Харкові, скинув 8 авіаційних бомб ФАБ-500 загальною вагою 2,5 тонни у тротиловому еквіваленті. Українські захисники збили цей літак, і вже за рік український суд засудив льотчика до 12 років ув’язнення.

 Чорноморський флот Росії брав активну участь в окупації Криму. Російські кораблі перекидали із кавказького узбережжя додаткові війська, блокували у бухтах кораблі ВМС України та морських прикордонників, доставляли групи захоплення до бурових платформ на чорноморському шельфі.

 Флагман чорноморського флоту Росії ракетний крейсер «Москва» отримав у свій борт 2 протикорабельні ракети «Нептун» і став музейним експонатом на дні Чорного моря. Морські дрони України регулярно відправляють услід за «Москвою» інші російські кораблі.

 Кримінальні хроніки Росії свідчать про насильство як норму тамтешнього життя. Свої брутальні звички росіяни приносять окуповані ними міста й села України.

 39-річний сімферопольський будівельник, батько трьох дітей Решат Аметов 3 березня 2014 року вийшов сам на центральну площу міста з мовчазним протестом проти окупації Криму. Його викрали і закатували. Посмертно Решату Аметову 18 травня 2017 року присвоєно звання Героя України.

 24 травня 2016 року якісь люди в формі викрали Ервіна Ібрагімова, члена Всесвітнього конгресу кримських татар і регіонального Меджлісу.

 Після визволення міст Бучі та Ізюму тут було виявлено масові поховання цивільних жертв російських окупантів.

 Війна триває, окупант продовжує звірства. Тому достеменну кількість жертв російського насильства поки встановити неможливо.

 За даними уповноваженої Верховної Ради України з питань прав людини (станом на 7 квітня 2021 року) Росія за політичними мотивами переслідувала 133 громадян України, з них 114 перебували за гратами (97 у Росії, 17 у Криму).

 На тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу Росія та керовані нею бойовики утримували в місцях позбавлення волі 376 людей, 45 людей зникли безвісти. Із 2022-го ці цифри різко зростають. Наразі відомо про щонайменше 4200 українців, викрадених російською армією. Хоча в Центрі громадянських свобод припускають, що ця цифра може сягати близько 7000. 91% бранців зазнали тортур і жорстокого поводження.

 У Звіті місії Уповноваженого з прав людини в ООН в червні 2023 року вказувалось: «Росіяни б’ють цивільних заручників, катують електрошокерами, наносять опіки та татуювання, а також залякують, зокрема, зґвалтуванням. Їх не годують належним чином та не надають медичної допомоги. Водночас представників Міжнароднго комітету Червоного Хреста не допускають до заручників».

 На виставці, зокрема, привертають увагу 2 фото командира 1-го батальйону полку «Азов» Олега Мудрака у травні 2022-го, під час виходу в полон, та вже через 3 місяці російського полону. На першому фото людина атлетичної тілобудови, на другому виснажений чоловік. Олег пережив російський теракт в Оленівці, повернувся вкрай виснажений, через 5 місяців після звільнення помер.

 За спроби відстоювати права людини заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял і брати Асан і Азіз Ахтемови отримали у 2022-му відповідно 17, 15 і 13 років.

 Вже 8-й рік у неволі аналітики зі Севастополя Дмитро Штибликов, Олексій Бессарабов і їхній товариш Володимир Дудко.

 За офіційною статистикою, від початку повномасштабного вторгнення і до лютого 2024-го загинуло 522 дітей, були поранені - 1215.

 Відомі імена близько 20 тисяч українських дітей, викрадених Росією. Однак набагато більше подібних випадків приховані окупантом.

 Під виглядом «евакуації» культурних цінностей російськими окупантами викрадено артефакти та колекції майже 40 українських музеїв. За перші два роки повномасштабної війни росіяни понівечили майже 900 пам’яток архітектури, містобудування, історії, монументального та сакрального мистецтва, археології в 17 областях України. Агресор відповідатиме за свої злочини в міжнародних судах.

 Завдана російськими окупантами Україні екологічна шкода оцінюється в 2,2 трильйона гривень.

 В умовах міжнародних санкцій і війни загарбані окупантами підприємства далекі від процвітання. У Криму в 2022-му зупиняється пасажирське авіасполучення. Занепадають порти. Адже Україна веде постійний моніторинг і карає судновласників – порушників санкцій.Ще до повномасштабного вторгнення скорочується виробництво на заводах окупованого Донбасу. Закривається багато вугільних шахт.

 У цій війні міжнародне право та судочинство – на українському боці. Демократичні суспільства та уряди усвідомлюють загрози російської агресії для всього світу. Успішна оборона України має опору в багатьох країнах. Партнери Києва, передусім країни ЄС та G7, підтримують Україну в гуманітарних, військових, політичних й екологічних питаннях.

 У 2014-му окупанти переконували оточених у українських військових містечках не чинити спротиву: «обрати російський мир замість української війни». Російська пропаганда малювала Крим островом спокою, захищеним від урагану, який насувається з Києва. Тепер зрадників, які в 2014 році боялися захищати Україну, змушують гинути за Росію.

 Десять років тому кримчанам не вдалося зберегти єдність України мирними засобами. Однак тепер надію на відновлення територіальної цілісності дає зміцніла українська армія. В її лавах воюють і вірні народу України кримчани. За повернення свого дому.

 Більше про російські злочини та наш спротив можна дізнатися на сайті «Віртуального музею російської агресії».

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2024 > Тема "Бути чи не бути?"