Горинь теж "сидів", але "не там", "не за те" і "не так"...
КС
Заснована в 1992 році Всесвітнім форумом українців у Києві Українська Всесвітня Координаційна Рада, яку очолює колишній багатолітній політв`язень Михайло Горинь, ще у вересні ухвалила рішення про підтримку на нинішніх виборах народного кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. "Ющенко є тією постаттю, яка може у нинішній складній ситуації об`єднати українців і вивести нашу державу із кризи", - сказав Михайло Миколайович під час вересневих відвідин редакції "КС". А для нас, українців, сам Михайло Горинь є постаттю, за якою можна вивіряти свою життєву позицію. (Хоч ще один кандидат в Президенти - Віктор Янукович, так би мовити, двічі "колега" Михайла Гориня, бо був двічі засуджений, але покажіть нам тих батьків, які б хотіли, аби їхня дитина "ліпила" своє життя із зека-президента?) Тому хоча б побіжне знайомство з біографією борця із тоталітарним режимом М. Гориня буде корисним для наших і дорослих, і юних читачів. Отже, народився Михайло Горинь 17 червня 1930 р. у с. Кнісело Жидачівського р-ну Львівської області. Освіта вища. Закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка у 1954 р., відділ логіки й психології, психолог. У 1954 -1961 рр. - учитель і директор шкіл Дрогобицької обл., інспектор районного відділу народної освіти. З 1961 р. - науковий працівник експериментальної науково-практичної лабораторії психології і фізіології праці на заводі автонавантажувачів у м. Львові. З початку 60-х організовує видання й поширення самвидаву. З 08.1965 р. - заарештований. З 04.1966 р. - засуджений за ч.1 ст. 62 КК УРСР на 6 років таборів суворого режиму. Відбував покарання у Мордовії. З 07.1967 р. - за "пропаганду" та поширення самвидаву серед в'язнів засуджений на 3 роки ув'язнення у Володимирськім централі. Звільнений 08.1971 р. Працював машиністом на будівництві хімічного комбінату Рівненської обл. У 1972 - 1977 рр. - кочегар у котельнях м. Львова. Потім психолог на заводі "Кінескоп". Нелегально видає "Бюлетень" Гельсінської групи, опікується сім'ями політв'язнів. У 12.1981 р. заарештований. У 06.1982 року засуджений за ч. 2 ст. 62 ст. 42, 179 ("відмова свідка від надання свідчень" у справі І. Кандиби) КК УРСР до 10 років ув'язнення в таборі особливо суворого режиму і 5 років заслання. З 11.1982 р. - член УГГ. У 11.1986 р. етапований до Львова. З 07.1987 р. - звільнений. З 1988 р. - співзасновник, член редколегії журналу "Український вісник". З 09.1989 р. на Установчому з'їзді Руху обраний головою секретаріату. Один з фундаторів УРП, Міжнаціонального комітету захисту політв'язнів, координаційного комітету національно-визвольних рухів народів СРСР. З 03.1990 р. по 04.1994 р. - народний депутат України 12-го скликання. Голова підкомісії зі зв'язків з українцями, що проживають за межами України, Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин. Входив до Народної ради. З 05.1992 р. по 10.1995 р. - голова УРП, почесний голова УРП з 10.1995 р., член Проводу УРП до 1997 р. З 12.1992 р. - очолював Конгрес національно-демократичних сил. У 1996 р. заснував Центр досліджень проблем громадського суспільства. З 1997 р. - член РХП, був головою редакційної комісії РХП. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ступеня. Напевне, тепер зрозуміло, чому варто йти за Горинем...
ПОКИ МИ ТУТ, УСЕ БУДЕ ГАРАЗД
ПАМ'ЯТНИК ГЕРОЮ
СЛОВО ПРО ГОЛОВНОГО КОЗАЦЬКОГО ПИСАРЯ
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
