Версiя для друку Обговорити в форумi

18 січня в Києві, в Малій галереї Мистецького Арсеналу було відкрито фотовиставку Михайла Палінчака «Висвітлення».

 Це висвітлення засобами фотографії злочинів московських загарбників і незламності України. Висвітлювати означає пояснювати в деталях, фокусувати увагу на тому, що відбувається тут і тепер в Україні.

 Багато фото Михайло Палінчак зробив на визволеній території. Після звільнення Ізюма на Харківщині в лісі неподалік від міста виявили масове поховання, в якому було понад 440 могил. За даними українських слідчих, там знайшли 447 тіл цивільних осіб (215 чоловіків, 194 жінок, 5 дітей), 22 тіла військовослужбовців і 11 тіл, стать яких не була встановлена. Більшість загиблих мали ознаки насильницької смерті, а 30 сліди катувань та страти: мотузки на шиї, зв’язані руки, зламані кінцівки й ампутовані статеві органи. Всі тіла ексгумували для подальшої ідентифікації, встановлення обставин смерті та перепоховання.

 На іншому фото підвал початкової школи в селі Ягідному на Чернігівщині. 28 днів російські окупанти тримали тут більш як 300 місцевих без світла, опалення, свіжого повітря та нормальних умов. Від нестачі кисню люди непритомніли й навіть гинули. Імена загиблих від рук росіян, а також тих, хто помер через важкі умови, фіксували на стінах приміщення. Ув’язнені вели календар на дверях, де, зокрема, написано: «31 – наші прийшли».

 Український письменник Володимир Вакуленко списав у щоденнику 36 сторінок протягом перших 26 днів повномасштабної війни. Володимира вбили під час окупації села Капитолівка Харківської області та поховали без імені під хрестом 319 в ізюмському масовому похованні.

 На фото подзьобані кулями сходи в Бучі. Тут окупанти розстрілювали людей.

 Офіційна статистика говорить, що через катівні, які після визволення виявили в Херсоні, пройшли понад 300 містян. Хтось залишався там на кілька днів, а хтось провів місяці. Там постійно відбувалися побиття, фізичні та психологічні тортури. Криміналісти збирали усні свідчення, а також вилучили із цих приміщень велику кількість доказів застосування тортур. Мотузки для підвішування, протигази для задушення, динамомашина для генерації електрики – це лише деякі з них. Людину могли заарештувати й помістити в таку камеру за будь-які дії, що не сподобалися російським військовим, достатньо було навіть зображення українського прапора на телефоні. Часто полон і тортури використовували як спосіб схилити людину до колабораціонізму. Коли росіяни залишали Херсон, то кількох людей, яких утримували в цих кімнатах, забрали з собою на лівий берег Дніпра.

 До повномасштабного вторгнення Херсонський художній музей мав одну з найбагатших колекцій в Україні – понад 14 тисяч творів мистецтва. Щонайменше 10 тисяч із них росіяни незаконно вивезли під час відходу з Херсону. Історичні цінності, замотані в ганчір’я, вивозили до Криму.

 Ще на одному фото кімнати в адміністративній будівлі Чорнобильської атомної електростанції, де з 24 лютого 2022 року частину нацгвардійців утримували в заручниках. 31 березня 2022 року, залишаючи Чорнобильську АЕС, російські військові забрали з собою 169 нацгвардійців. За словами працівників станції, перед відходом окупанти розграбували ЧАЕС і викрали речі, які здавалися їм цінними, наприклад чайники, кавоварки, комп’ютери та 200 розкладних ліжок.

 Проте й визволені території зазнають російських обстрілів. Наприклад, внаслідок тільки одного російського ракетного удару по місту Ізюм загинуло щонайменше 44 особи.

 Український народ чинить опір московським окупантам. В Дніпропетровській області при дорозі, що веде на схід України, 26 лютого 2022 року запрацювало волонтерське кафе. В ньому щодня безкоштовно годують тисячі солдатів, медиків, волонтерів і журналістів, які зупиняються тут по дорозі на передову або на зворотному шляху. Три зміни волонтерів працюють у режимі 24/7.

 У Києві 65-літня пенсіонерка та волонтерка організації «Лента за лентою» Ірина щодня в приміщенні публічної міської бібліотеки плете маскувальні сітки для потреб української армії, а маленька дівчинка у вишиванці пише відому коротку характеристику Путіна на підбитій російській бронемашині в час святкування Дня Незалежності України.

 В римо-католицькому костелі святого Миколая в Києві працює хаб гуманітарної допомоги для українців.

 Волонтерка Марія збирає на руїнах Будинку культури в селі Ягідному цеглу, яку можна використати повторно.

 Татуювання з контуром України на грудях жінки, яка переїхала із Запоріжжя до Ужгорода внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

 А молодь і підлітки Київщини проходять військовий вишкіл. Вони готуються захищати Батьківщину зі зброєю в руках.

 Війна триває. Україна бореться за свою свободу.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2024 > Тема "Бути чи не бути?"