Версiя для друку Обговорити в форумi

23 грудня в київській книгарні Readeat відбулася презентація книги Мирослави Макаревич «Хто тримає культурний фронт України».

 Споконвічна війна Росії проти України триває не лише за території, а й за культуру, за розум і душі людей. Отруйна російська культурна експансія тривала століттями, навіть у понад 30-літню добу незалежності України. Тонни рашистського пропагандистського мотлоху поширювалися по всій Україні й після Помаранчевої революції та Революції Гідності. Не випадково письменниця і громадська діячка Оксана Забужко назвала російську літературу (читайте – російську культуру загалом) «маскувальною сіткою» для російських танків.

 Як неодноразово повідомляв Генеральний штаб Збройних Сил України, на тимчасово окупованих територіях московські загарбники знищують українську культурну спадщину, мінують наші заповідники, обстрілюють храми, грабують музеї та бібліотеки, спалюють українську художню літературу й підручники. Так само, як під час Другої світової війни нацисти здійснювали культурний геноцид на окупованих територіях.

 У травні 2022 року нарешті було ухвалено державне рішення щодо актуалізації бібліотечних фондів: розпочався процес вилучення з українських бібліотек мільйонів примірників книжок, які вийшли ще за радянських часів або видрукувані російською мовою. Дещо запізнілі, але важливі кроки в сенсі духовної деокупації.

 І на культурному фронті в нас чимало перемог.

 За більш як рік Великої війни Україна реалізувала понад 2500 мистецьких акцій і проєктів за кордоном на підтримку нашої країни. Українські митці взяли участь у провідних міжнародних виставках; українські національні стенди були представлені на книжкових ярмарках в Болоньї, Лондоні, Варшаві, Франкфурті. На світовому рівні відзначено ювілейні дати відомих українців: 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької та 300-річчя Григорія Сковороди. За час повномасштабної війни в Україні відбулося понад 50 театральних і концертних прем’єр. За даними Українського культурного фонду, після повномасштабного російського вторгнення близько 80% діячів культури та представників креативних індустрій залишилися працювати в Україні. Саме вони є справжніми бійцями нашого культурного фронту, які працюють із внутрішньою та зовнішньою аудиторіями. І важливо фіксувати їхні творчі подвиги під час війни, розповідати сучасникам і прийдешнім поколінням, як вони, попри всі виклики війни, продовжували творити українську багатошарову культуру.

 Наша культура – це і Трипілля, і часи розквіту за Ярослава Мудрого, українське козацьке бароко, доба УНР, а згодом і «Розстріляного Відродження», покоління шістдесятників і сімдесятників й розмаїта творчість за понад 30 років відновлення Незалежності.

 Ще 24 роки тому Ліна Костенко закликала «зафіксувати себе у свідомості людства парадоксом молодої держави з тисячолітньою культурою, що була досі заблокована в силу історичних причин. Бути відкриттям для світу».

 Але стати справжнім відкриттям для світу нам судилося під час нинішньої широкомасштабної війни Росії проти нашої Незалежності – війни, де Україна відстоює демократичні цінності людства занадто високою ціною – ціною життя своїх людей.

 Через біль і травми, завдяки Вірі, Надії і Любові ми переосмислюємо себе. Нарешті більшість із нас усвідомила себе українцями.

 Сучасна українська культура гартується у різноманітній творчості десятків тисяч відомих і невідомих митців.

 Українська культура сьогодні – це портрети українських героїв минувшини і сучасності Марини Соченко, поранені янголи Антона Логова, мольба, що застигла в камені Олександра Животкова, терапевтична поезія Галини Крук і Сергія Жадана, вистраждані правила життя Тараса Прохаська й Василя Шкляра, музика Олександра Родіна та Усеїна Бекірова, народжена у передчутті та під час війни витончена пластика балерини Анастасії Шевченко й балети Раду Поклітару, вишукана майстерність, що йде від серця актрис Наталі Сумської і Римми Зюбіної, слова, написані Гамлетом Зіньківським на стінах незламного Харкова. Цим, а також іншим митцям, усього двадцяти чотирьом, присвячені 24 есеї, що склали книгу Мирослави Макаревич «Хто тримає культурний фронт України». Чому 24? Авторка пояснює: «24 є числом-символом для України: 24 серпня 1991 року – це сакральна дата з відновлення Незалежності, а 24 лютого 2022 року – дата початку великої битви, що приведе українців до Перемоги над імперією зла, на яку остаточно перетворилася Росія». Мирослава Макаревич дотрималася і гендерного балансу: 12 есеїв про видатних сучасників і 12 есеїв про видатних сучасниць.

 Кожний есей містить стислу біографічну довідку про героя, його спогади про початок російського повномасштабного вторгнення, міркування про українську культуру і правила життя.

 Мирослава Макаревич зазначає: «Всі мої герої, для мене як автора це було принципово, живуть і працюють сьогодні в Україні. Так, частина з них час від часу виїжджає, щоб розповісти світові правду про нас. Але щоразу повертається назад. Бо для цих особистостей важливо чути серцебиття рідної землі, відчувати спорідненість своєї долі та долі Батьківщини, яка проходить пекельні випробування».

 Українські митці працюють заради нашої Перемоги.

 Анатолій Зборовський

На презентації: Мирослава Макаревич - друга ліворуч

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 29.12.2023 > Тема "Душі криниця"