Версiя для друку Обговорити в форумi

У вестибюлі станції Київського метрополітену «Театральна» експонується виставка «Сучасне військо крізь призму минулого». Виставку підготував Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України за підтримки Українського інституту національної пам'яті.

 Виставка розповідає про українські військові формування, які боролися за незалежність України у ХХ-ХХІ ст. Початком нового українського війська стали українські січові стрільці (УСС). У вересні 1914 року вони склали військову присягу: перший раз на вірність Австро-Угорщині, а другий - Україні. Подальші події показали, що саме остання присяга стала моральним імперативом для українського війська новітньої доби. За час свого існування українським січовим стрільцям вдалося стати добре вишколеним українським військовим формуванням з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською мовою та термінологією.

 Одним із символів УСС став головний убір – «мазепинка». Її, базуючись на козацьких традиціях, розробив поручник Левко Лепкий. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формуваннях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року «мазепинка» є офіційним головним убором Збройних Сил України.

 Українські січові стрільці, крім війни, проводили культурно-освітню роботу. Зокрема, їхньою заслугою є поява десятків пісень, що швидко поширювалися в народі. Безумовно, першість має «Ой, у лузі червона калина». Пісні стала гімном не лише УСС, а й нинішньої російсько-української війни. Її актуальну мету – визвольний бій проти російських агресорів поетично передає мотив-метафора «визволяти українців з московських кайдан».

 Поруч з чоловіками служили й жінки. Загалом відомі імена 34 жінок в УСС.

 Процес українського державотворення, що розпочався в березні 1917 року з організації Української Центральної Ради (УЦР) в Києві, знайшов відгук у серцях українців – солдатів і офіцерів армії Російської імперії, що почала розпадатися. Формування українського війська відбувалося двома шляхами. Перший – створення нових українських військових частин за ініціативою самих солдатів-українців (таким чином виникли 1-й Український полк ім. Б. Хмельницького, 2-й Український полк ім. П. Полуботка, Гайдамацький кіш Слобідської України та ін.). Другий шлях – українізація існуючих корпусів, дивізій, полків та підрозділів російської армії (так було сформовано, зокрема, 1-й Український корпус на чолі з генералом Павлом Скоропадським). Колишні солдати австро-угорської армії та легіону УСС також визнали владу УЦР – з них було сформовано Курінь січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця.

 Найчисленнішим родом військ Дієвої армії Української Народної Республіки була піхота. Українська піхота була краща в наступі, ніж в обороні, бо постійно потерпала від браку набоїв. Ворожі позиції часто здобувала атакою на багнети.

 Артилерія, за свідченням сучасників, була найкращою частиною українського війська. Часто випереджала піхоту в наступі, знищуючи ворога з гармат, а у відступі часто була останньою, стримуючи ворожий натиск.

 Татарське населення ставилося зі співчуттям і доброзичливо до українського війська й виявляло це головним чином тим, що з охотою і цілком добровільно надавало інформацію про рух і розташування більшовиків.

 Понад 100 тисяч вояків, які пройшли через Українську Повстанську Армію, боролися за незалежну Україну.

 УПА діяла на Волині й Поліссі, Галичині й Поділлі, Київщині та Черкащині, Закарпатті та Буковині, окремі рейди здійснювала до Чернігівщини та Сумщини, ведучи боротьбу на два фронти – проти Німеччини та СРСР. Завдяки широкій підтримці населення УПА тривалий час чинила опір окупантам без жодної зовнішньої підтримки при повній перевазі обох ворогів у чисельності й озброєнні.

 Масову участь у визвольному русі взяли молоді українські жінки.

 Крім українців, в УПА служили також азербайджанці, грузини, узбеки, євреї та інші.

 Популярним серед повстанців був гімн ОУН «Зродились ми великої години». Нещодавно ця пісня стала маршем сучасної української армії.

 УПА мала власну систему нагород для вояків і цивільного населення – Золотий, Срібний та Бронзовий Хрест Бойової Заслуги. Проєкт цих нагород вийшов з-під пензля відомого графіка Ніла Хасевича. Зараз ці нагороди лягли в основу Концепції нагородної системи Головнокомандувача ЗСУ.

 Збройні Сили України пройшли тернистий шлях від формування своїх основ на базі угруповання колишньої радянської армії в Україні через кардинальне реформування до побудови боєздатного війська, що героїчно захищає державу від іноземного вторгнення.

 Україна відзначає День ЗСУ 6 грудня. У цей день у 1991 році були ухвалені Закони України «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України». У цей же день було затверджено текст військової присяги. Першим її склав тогочасний Міністр оборони України Костянтин Морозов. Близько 980 тисяч військовослужбовців присягнули на вірність Україні.

 На базі Чорноморського флоту розпочалося формування Військово-Морських Сил України. У 1992 році був спущений на воду фрегат «Гетьман Сагайдачний», що став флагманом ВМС України. Вже на цьому етапі дійшло до силового протистояння з російськими моряками. 21 липня 1992 року російські моряки безуспішно спробували захопити сторожовий корабель СКР-112, що підняв український прапор. Під час переходу корабля до Одеси його переслідували кораблі російського флоту, застосовуючи попереджувальний артилерійський вогонь.

 Серйозну реорганізацію пройшла система підготовки кадрів для ЗСУ. Фахівців різних рівнів стали готувати Національний університет оборони України, Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військова академія в Одесі. Провідною тенденцією в формуванні ЗСУ було поступове скорочення числа строковиків і збільшення частки військовослужбовців за контрактом.

 Незважаючи на важке матеріальне становище в ЗСУ народилася уніформа з власною символікою на ґудзиках, пряжках, емблемами на головні убори, унікальні нарукавні емблеми, знаки на техніку і прапори військових частин. У 1995 році був затверджений орден Богдана Хмельницького для нагородження передусім військовослужбовців, а також відзнака Президента України «За мужність», що невдовзі стала орденом.

 Розбудова ЗСУ здійснюється з огляду на стратегічну мету – досягнення повноправного членства України в НАТО. У 1994 році Україна приєдналася до програми військового співробітництва «партнерство заради миру». ЗСУ взяли участь у кількох десятках навчань, як в Україні, так і за кордоном. У 2008 році Україна подала офіційну заяву щодо приєднання до Плану дій з членства в НАТО, а на початку жовтня 2022 року Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу отримав заявку на пришвидшений вступ України до НАТО.

 Військовослужбовці ЗСУ не лише захищають Батьківщину від російського агресора, а й виконують миротворчі завдання в найгарячіших точках світу.

 15 липня Україна відзначає День українських миротворців. Саме в цей день у 1992 році Україна вперше скерувала свої сили в зону бойових дій. Для захисту цивільного населення до Боснії і Герцоговіни був відправлений 240-й окремий спеціальний батальйон, що діяв у рамках сил ООН з охорони.

 Україна є єдиною країною серед держав-партнерів НАТО, яка брала участь в усіх основних миротворчих операціях та Місіях Альянсу, а також у багатьох інших під проводом ООН та ОБСЄ.

 У більш ніж 30 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки взяли участь понад 45 тисяч українських військовослужбовців.

 Участь ЗСУ в миротворчих операціях є українським внеском у зміцнення системи колективної безпеки у світі. Російське вторгнення в Україну випробовує цю систему на міцність. Тому світ не має іншого вибору як стати на захист України проти агресора.

 27 лютого 2014 року російські диверсанти захопили приміщення парламенту Кримської автономії, а кримське угруповання ЗСУ стало об’єктом нападів солдатів із розміщених на півострові російських військових баз. Так розпочалася російська агресія, що невдовзі поширилася на Донбас. У відповідь на ці дії Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення привести ЗСУ в повну боєготовність.

 14 квітня розпочалася Антитерористична операція зі звільнення захопленої підконтрольними Росії бойовиками території Донецької та Луганської областей України.

 До 1 травня 2014 року було мобілізовано понад 35 тисяч осіб – чоловіки та жінки йшли на військову службу добровільно. В Україні була відновлена Національна гвардія, розпочато формування підрозділів територіальної оборони.

 До вересня 2014 року сили АТО не лише не дозволили росіянам і їхнім найманцям повністю окупувати Донецьку та Луганську області, а й визволили понад дві третини загарбаних територій. Успішними операціями сил АТО стало зайняття Донецького аеропорту, визволення міст Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Артемівськ (нині Бахмут).

 У боях з регулярними підрозділами російської армії відзначилися, зокрема, бійці 95-ї окремої аеромобільної бригади під командуванням полковника Михайла Забродського. У липні–серпні 2014 року вони пройшли ворожими тилами понад 400 кілометрів від Слов’янська до Маріуполя і назад, дозволивши вийти з ворожого оточення 3 тисячам осіб з понад 250 одиницями техніки.

 За час проведення АТО чисельність Збройних Сил України значно збільшилася – на лютий 2016 року вона досягла 275 тисяч осіб.

 24 лютого 2022 року розпочалася героїчна оборона України від російського повномасштабного вторгнення. Різні за віком, статтю і родом занять громадяни України стали на захист Батьківщини. Чисельність ЗСУ збільшилася завдяки масовому напливу добровольців до 700 тисяч осіб, в тому числі понад 110 тисяч осіб записалися до лав Сил територіальної оборони. Крім того, в захисті України взяли участь формування територіальних громад. Українське військо за своєю чисельністю потрапило в першу десятку армій світу. У складі ЗСУ служать понад 40 тисяч жінок, 5 тисяч з них безпосередньо виконують бойові завдання. На успішні дії ЗСУ суттєво вплинула висока мотивація бійців, винахідливість командирів і децентралізація в ухваленні рішень. Крім того, після 24 лютого набув системного характеру процес передачі до українського війська іноземної зброї й техніки.

 Вже наприкінці березня 2022 року розпочалося визволення України від російських окупантів, які мусили залишити території Київської, Сумської та Чернігівської областей. У вересні 2022 року розпочалося визволення Сходу та Півдня України. Наприкінці вересня було здійснено блискучу операцію з оточення численного російського угруповання в місті Лиман Донецької області. Нині триває тиск на ворога на Херсонському та Запорізькому напрямках.

 Попереду – Донеччина, Луганщина та Крим.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 29.12.2023 > Тема ""Білі плями" історії"