Версiя для друку Обговорити в форумi

В Мистецькому Арсеналі в Києві експонується виставка «Співіснування з темрявою».

 З жовтня 2022 року Росія розпочала систематичні обстріли об’єктів критичної інфраструктури нашої Батьківщини, що призвели до перебоїв із постачанням електроенергії, води газу та зв’язку. Внаслідок обстрілів було запроваджено віялові відключення електроенергії. Міста й села періодично занурювалися в темряву.

 Тактика енергетичного терору мала спричинити злам ментальної інфраструктури країни – підірвати віру у власну силу та можливість перемогти й довіру до влади.

 Реагуючи на відключення, держава відкрила в кожній області «пункти незламності», а наші громадяни закуповували павербанки, акумулятори та генератори. Застосовані засоби низової організації інфраструктури, що злились у звук генераторів і запах бензину уподібнили українські міста до міст Сирії, Палестини, Лівану, Кенії, Афганістану, Південної Африки. Крихку інфраструктуру українці підтримували спільними зусиллями, передаючи одне одному імпульси ланцюгами дротів і подовжувачів. У квартирах і кав’ярнях формувалися альтернативні «пункти незламності» - точки тяжіння для блукальців у блекаутах.

 Мистецтво, що ставило собі за мету рефлексувати суспільні зміни, саме занурилось у темряву, де мусило перевигадати себе як спосіб організації незалежного життєвого світу. Коли придатні для існування площі скорочуються до «пунктів незламності», актуалізується мрія художника Федора Тетянича про автономний життєвий простір, біотехносферу, що може протистояти космічному холоду. З чіткої інженерної конструкції вона переосмислюється як певна соціальна організація. Кав’ярні, сусіди, друзі чи офіси, що підключили генератор і старлінк (чи ще якось розв’язали питання комунікацій), створюють утопічні інфраструктурні вузли. Під’єднання до «нескінченного тіла» комунікацій стало неминучою долею і для об’єктів мистецтва. Саме оприявненню їх стратегій, залежностей, слабкостей у способах співіснування з темрявою в часи тотальної невідомості й присвячено виставку.

 Новостворена саморобна інфраструктура приватних «пунктів незламності – біотехносфер» - розповсюдилась неконтрольованими потоками дротів. Блукаючи маршрутом вздовж них, можна було спостерігати за розмаїттям людської діяльності. Десь поміж обіймів проводів із генераторами та павербанками виднілись і окремі художні об’єкти, котрі ніби зібралися гронами довкола емануючих джерел світла чи енергії. Проте яким має бути мистецтво, щоб не зникнути в темряві? Ця екзистенцій на напруга вкотре підкреслила важливість довколишньої інфраструктури та етики солідарності.

 Щоб не кричати в темряву свої запитання про сенс нових страждань, митці та мисткині відповідають винаходом світла всередині самих себе й навколишньої спільноти.

 На виставці експонуються біотехносфера, різноманітні інсталяції, перформанс і живопис.

 Автори виставки стверджують, що взаємодіючи один з одним, ми змінюємося самі та змінюємо навколишнє середовище.

 Виставку «Співіснування з темрявою» створено в партнерстві з громадською організацією «Спільнота Мистецького Арсеналу» в межах реалізації проекту, профінансованого урядами Великої Британії, Канади, США, Фінляндії, Швеції і Швейцарії.

 Але, на мою думку, виставку краще було б назвати не «Співіснування з темрявою», а «Боротьба з темрявою». Із Москви на нас насувається морок в переносному і прямому значенні цього слова. На виставці недогарки свічок і сучасні прилади свідчать, що Україна минулої зими з честю витримала змагання з темрявою. І як би нас не лякала московська агентура, ми витримаємо і цю зиму. Мороку нас не здолати.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2023 > Тема "Бути чи не бути?"