Версiя для друку Обговорити в форумi

6 грудня. Сьома ранку. День Збройних Сил України. День сильних. День сміливих. День незламних. Чоловіків і жінок. Воїнів. Героїв.

Усіх, хто продовжує боронити державу. І всіх, хто віддав своє життя, аби не віддати України. І саме зараз я йду до Стіни їхньої пам’яті. Багато хто знає, де це, багато хто був там. Ну а тим, хто поки не був, варто сходити. Побачити обличчя наших героїв. Зазирнути їм в очі. І просто помовчати. Та в цій тиші подумати. Пригадати. Усвідомити. Порівняти цей ранок і ранок 651 день тому. Як було гучно. І чимало кому було страшно. Але страх програв. І тепер про нас почули всі. Як було важко тоді і як не соромно тепер.

Згадати, що могли втратити й що зберегли. Знаючи, завдяки кому саме. Заради чого саме. Знаючи, що саме всі ми захищаємо. Захищаємо ми своє. Захищаємо наше.

І сьогодні більшість із нас мають змогу жити й працювати у своїх містах. Ходити по наших вулицях. Не Кірова, до речі, а Грушевського. Так. Уже майже два роки тут блокпости, тут укріплення. Їжаки. Але наші їжаки, не чужі шакали.

Ті, хто наївно вірив, що може бути інакше. Що вистачить трьох днів, що буде по-їхньому. Але в нас є ті, хто довів і доводить: буде по-нашому. Доводить щоденно. Ті, хто б’ється за нашу свободу. На передовій, в окопах, танках, літаках. У всіх родах наших військ, у всіх наших бригадах. На нашому сході, нашому півдні, нашій півночі. По всій нашій Україні. Хто дає бій на фронті й боронить наші мирні регіони.

І зараз я йду по столиці нашої прекрасної держави, а не чиєїсь губернії у складі чиєїсь імперії. Від Офісу Президента України йду, а не чужого гауляйтера. Попереду у нас – Європейська площа, де наші синьо-жовті прапори, а не триколори. Попереду – Володимирська гірка. На честь нашого великого князя, а не їхнього дрібного царка.

І такі миті навіюють чимало думок, робиш чимало висновків. Пригадуєш, що в нас позаду, і знаєш, що у нас попереду. Позаду – щоденна боротьба за тимчасово окуповані території. Попереду – їх визволення. А як інакше? Це наші землі, це наші люди. Хіба є альтернатива? Ні. Позаду – дев’ять років і 651 день війни. Попереду – перемога. А як інакше? Хіба може бути альтернатива? Всі ми знаємо: ні.

І поруч ось бачимо прекрасний стадіон «Динамо». І колись сюди та на всі стадіони в Україні повернуться вболівальники. Тисячі з яких зараз у лавах ЗСУ. Б’ються за наше. Як усі, хто не дозволив окупанту пройтися тут парадом. І тому поруч – пам’ятники нашим. Нашому Чорноволу. Нашому Лобановському… Пам’ятники нашим видатним діячам.

І на вулиці трішки холодно, але тепло на душі. І слизько, але знаю: дійдемо. В усіх сенсах. Бо знаю, що йдемо насправді разом. Було важко, але ми вистояли. Зараз непросто, але ми рухаємося. Хоч би як було складно – дійдемо. До наших кордонів, до наших людей. До нашого миру. Миру справедливого. Миру вільного. Всупереч усьому. Разом із вами. І завдяки вам, нашому народу, нашим Збройним Силам України.

Я вітаю всіх вас із професійним святом.

Сьогодні тільки одне слово – «молодці». Тільки одна емоція – вдячність. І тільки одне побажання – перемогти. Командири, будь ласка, бережіть своїх солдатів. Бережіть себе, будьте собою. Я вітаю вас з Днем Збройних Сил України!

І пам’ятаймо: до тих, хто поводився добре, прийде Святий Миколай Чудотворець. До тих, хто поводився нікчемно, прийдуть ЗСУ. Творці справедливості.

Ну що ж… Я майже на місці, за декілька хвилин буде Стіна пам’яті. Стіна пам’яті про наших героїв. Впевнений: для кожного з нас вона буде нагадуванням і служитиме стіною для нашого духу. Стіною, яку не подолають і не проб’ють страх, зневіра, розпач, розбрат, думки опустити руки. Ми міцні. Ми – стіна. Ми стоїмо.

Щоб захистити нашу землю. Щоб захистити наших людей. Щоб здобути перемогу. Слава всім нашим воїнам, слава нашим Збройним Силам!

Слава Україні!

ПРЕЗИДЕНТ ВРУЧИВ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ З НАГОДИ ДНЯ ЗСУ

Президент Володимир Зеленський привітав військовослужбовців із Днем Збройних Сил України, вручив державні нагороди, бойові прапори, стрічки почесної відзнаки та присвоїв почесні найменування військовим з'єднанням.

«Сьогодні для всіх нас особливий день, особливе свято особливих людей – хоробрих і загартованих воїнів. Найсильніших синів і доньок України, які боронять Батьківщину на суші, у повітрі, на воді, на всіх напрямках, усіма силами. Все це ви, наші Збройні Сили України», – наголосив Президент у виступі.

Глава держави зазначив, що для нього велика честь особисто нагороджувати найкращих захисників і захисниць України.

«Бачити ваші очі, бачити ваш погляд. Це те, що дуже промовисто розповідає про війну без будь-яких зайвих слів. Розповідає про наших бійців, про їхній досвід, про біль, про відвагу, про побратимів, яких забрала війна. Очі, які бачать війну, бачать зло, поранення, смерть, але не відводять погляду. Дають відсіч, тримають оборону, б’ються заради України», – сказав Володимир Зеленський.

Президент акцентував, що наші захисники воюють за те, щоб в очах українців ніколи не панував відчай, щоб Україна вистояла в боротьбі проти загарбника, щоб звільнити наших людей із російської окупації та полону.

«Ми всі пишаємося вами. Вся Україна вдячна вам! І наша держава зробить абсолютно все, щоб усі покоління українського народу завжди пам’ятали й шанували кожне життя кожного воїна, кожного героя, яке було віддане на полі бою заради України, нашої свободи, нашого майбутнього», – зазначив він.

Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх героїв, які загинули за свободу й незалежність України.

Володимир Зеленський побажав військовим міцності й перемоги та вручив державні нагороди. Зокрема, Президент передав орден «Золота Зірка» матері полеглого Героя України, старшого солдата Сергія Божка, який захищав територіальну цілісність нашої держави з 2018 року. У травні 2022-го на Донеччині під час атаки з боку російських окупантів Сергій Божко прикривав і забезпечував оборону позиції ЗСУ, знищив багато ворожої техніки та особового складу противника, але сам зазнав смертельних поранень.

Також орден «Золота Зірка» отримала від Глави держави дружина старшого лейтенанта Андрія Дробіленка, який був удостоєний звання Героя України посмертно. У жовтні 2022 року група під командуванням Андрія Дробіленка утримувала оборонний рубіж у районі Новоселівського на Луганщині, який ворог намагався захопити за підтримки важкої техніки та артилерії. Українським військовим вдалося утримати позиції, але Андрій Дробіленко був смертельно поранений.

Президент передав орден і дружині молодшого сержанта Вадима Лисенкова, полеглого Героя України. У 2022 році він брав участь у диверсійно-розвідувальних операціях, допомагав виявляти та знищувати ворога, захоплювати зброю й полонених. Торік у жовтні брав участь у штурмі ворожих позицій на Херсонщині, у листопаді в Бахмуті – у захопленні ворожих позицій та евакуації поранених українських бійців. Вадим Лисенков героїчно загинув під час щільного ворожого обстрілу.

Володимир Зеленський вручив орден «Золота Зірка» Герою України, старшому лейтенанту Андрію Докторенку, який із липня 2022 року виконує бойові завдання на Донеччині та Луганщині. Взвод під його командуванням неодноразово відбивав штурми ворога та звільняв території. 

Орден із рук Глави держави отримав бойовий медик, молодший сержант Богдан Магаляс, який бере участь у відсічі російській агресії на Херсонщині та Запоріжжі. Богдан Магаляс під щільним вогнем противника здійснював евакуацію поранених військовослужбовців із поля бою й надавав їм першу медичну допомогу. Під час евакуації медик особисто неодноразово вступав у перестрілку з ворогом. У грудні 2022 року Богдан Магаляс зазнав контузії та легкого осколкового поранення, але відмовився від госпіталізації і продовжив виконувати завдання пліч-о-пліч зі своїми побратимами.

Володимир Зеленський також вручив відзнаки Президента «Хрест бойових заслуг» солдату Василю Абрамюку, майору Кирилу Вересу та льотчику, капітану Анатолію Курносову.

З метою відзначення високого професіоналізму, бойових заслуг, мужності та відваги особового складу військових частин Президент вручив бойові прапори 63-й окремій механізованій бригаді Командування Сухопутних військ ЗСУ, 38-й окремій бригаді морської піхоти Командування Військово-Морських сил ЗСУ, 14-му зенітному ракетному полку Командування Повітряних сил ЗСУ.

Крім того, відзнаку Президента України «За мужність та відвагу» отримали: 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ ЗСУ, 164-та радіотехнічна Слобідська бригада Повітряних сил ЗСУ та 91-й окремий Охтирський полк підтримки Сухопутних військ ЗСУ.

Глава держави також присвоїв почесні найменування. Так, 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Командування Сухопутних військ ЗСУ присвоєно почесне найменування «Едельвейс», 145-му окремому ремонтно-відновлювальному полку Командування Сил логістики ЗСУ – почесне найменування «Миколаївський».

Присвоєно військові звання бригадного генерала начальнику штабу, заступнику командувача Повітряного командування «Схід» Повітряних сил ЗСУ Вадиму Лабунцю, заступнику командувача Повітряного командування «Захід» Повітряних сил ЗСУ Сергію Рябку, начальнику Інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України Анатолію Салію та іншим.

У церемонії нагородження, що відбулася в Маріїнському палаці, також узяли участь: Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, начальник Генерального штабу Сергій Шаптала, секретар РНБО Олексій Данілов, перший заступник міністра оборони Олександр Павлюк, заступник керівника Офісу Президента Роман Машовець.

https://www.president.gov.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2023 > Тема "З перших уст"