Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАГОРОДА ДЛЯ ТИХ, ХТО Ц╤НУ╢ Р╤ДНЕ СЛОВО
«Обличчя Незалежност╕» – в╕дзнака для тих, хто виборював ╕ продовжу╓ виборювати...


ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
У жовтн╕ в╕дзнача╓ться 140 рок╕в в╕домому пол╕тичному д╕ячев╕ час╕в визвольних змагань та...


Ярослав Грицак: ВИХ╤Д ╤З «РУССКОГО МИРА» БУДЕ ДЛЯ НАС ПЕРЕМОГОЮ
«Це не к╕нець, це нав╕ть не початок к╕нця, але, можливо, це к╕нець початку»…


СПОМИН ПРО ╤ЛОВАЙСЬКУ ТРАГЕД╤Ю ╤ РУСЛАНА ГАНУЩАКА
У Ки╓в╕ в╕дбувся показ ╕ обговорення документального ф╕льму Руслана Ганущака «Два дн╕ в...


У ЛЬВОВ╤ ПОПРОЩАЛИСЯ З АНДР╤╢М ПАРУБ╤╢М
Тисяч╕ людей прийшли провести Андр╕я Паруб╕я в останню путь…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2023 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 13.10.2023
КОЗАК-МР╤ЙНИК З ПЛЕТЕНОГО ТАШЛИКА

15 жовтня в╕дзнача╓ться 130 рок╕в славетному нащадку традиц╕й ╕ звича╖в укра╖нського козацтва полковнику Арм╕╖ УНР Андр╕ю Долуду, який все сво╓ життя присвятив об’╓днанню укра╖нц╕в заради визволення Укра╖ни в╕д рос╕йського поневолення, а також дв╕ч╕, в 1918-1921 та в 1942-1944 роках, з╕ збро╓ю в руках боровся за ╖╖ незалежн╕сть.

Андр╕й народився 15 жовтня 1893 року в родин╕ нащадк╕в запорожц╕в Данила ╕ Мар╕╖ Долуд╕в в сел╕ Плетений Ташлик Херсонсько╖ губерн╕╖ (тепер Новоукра╖нський район К╕ровоградсько╖ област╕). Село було засноване козаками п╕сля того, як рос╕йська цариця Катерина ╤╤ зруйнувала Запор╕зьку С╕ч. Нащадки запорожц╕в ревно збер╕гали козацьк╕ традиц╕╖ ╕ звича╖. Хлопець добре запам’ятав легенду про «Меч ╢дност╕», де мова йде про те, що запорожц╕, п╕сля руйнування С╕ч╕ роз’╖хались в р╕зн╕ кра╖. Одн╕ на Кубань, друг╕ за Дунай, значна частина подалась в Галичину. Але настане час, коли вони зберуться разом, то козацьк╕ ковал╕-характерники попри вс╕ляк╕ перепони викують з козацьких шабель Меч ╢дност╕. Тод╕ вогонь в╕д меча зася╓ так яскраво, що вогонь з нього запалить ус╕ козацьк╕ серця. ╤ тод╕ п╕дн╕муться козаки, воскресять Укра╖ну ╕ в╕дновиться давня козацька мати – С╕ч. Почувши цю легенду, Андр╕йко присягнув присвятити сво╓ життя пошуку Меча ╢дност╕.

 В 1904 роц╕ батьки в╕ддали хлопця на навчання до новостворено╖ Олександр╕йсько╖ г╕мназ╕╖, де Андр╕й навчався разом з майбутн╕м академ╕ком Укра╖нсько╖ В╕льно╖ Академ╕╖ наук Дмитром Чижевським. Дмитро створив нелегальний укра╖нський гурток, активним учасником якого був ╕ Андр╕й Долуд. П╕сля зак╕нчення в 1911 роц╕ г╕мназ╕╖ юнак продовжив навчання в Олександр╕йськ╕й учительськ╕й сем╕нар╕╖ ╕ наступного року в╕н орган╕зував вшанування роковин Тараса Григоровича Шевченка на могил╕ Кобзаря в Канев╕. Вс╕ учасники були заарештован╕ пол╕ц╕╓ю й виключен╕ з сем╕нар╕╖. Тод╕ Андр╕й Долуд вступа╓ на юридичний факультет Ки╖вського ун╕верситету святого Володимира, п╕сля зак╕нчення якого призива╓ться до рос╕йського в╕йська, зак╕нчу╓ школу прапорщик╕в ╕ потрапля╓ на П╕вденно-Зах╕дний фронт, де бере участь в боях п╕д Тернополем. Останн╓ звання у рос╕йськ╕й арм╕╖ — поручник. В деяких джерелах стверджу╓ться, що Андр╕й Долуд зак╕нчив Одеське п╕хотне училище, але його пр╕звище в╕дсутн╓ серед випускник╕в 1913-1916 рок╕в.

 В 1917 роц╕ на III Всеукра╖нському в╕йськовому з'╖зд╕ був обраний до складу Всеукра╖нсько╖ ради в╕йськових депутат╕в, перебував у розпорядженн╕ В╕йськового м╕н╕стра Центрально╖ Ради. На початку листопада 1918 року сформував в Одес╕ заг╕н ╕мен╕ ╤вана Богуна, на чол╕ якого вирушив до Львова на допомогу Зах╕дноукра╖нськ╕й Народн╕й Республ╕ц╕. Брав участь в боях за Льв╕в, був командиром куреня в 6-й бригад╕ УГА, до складу яко╖ влився його заг╕н. З к╕нця 1918-го командував Ян╕вською (другою) бригадою УГА, яка в╕дзначилась в боях з польськими частинами на п╕дступах до Львова, у Вовчух╕вськ╕й операц╕╖ та Чортк╕всько╖ офензиви (наступу).

 П╕сля переходу УГА через Збруч вступив до Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР. З к╕нця серпня 1919 р. — командир 1-го Гайсинського п╕шого полку ╕м. С. Петлюри. Учасник Першого Зимового походу. За участь у Зимовому поход╕ нагороджений орденом Зал╕зного Хреста. З 22 травня 1920 року — начальник 5-╖ Херсонсько╖ стр╕лецько╖ див╕з╕╖ Арм╕╖ УНР. В 1921 роц╕ перебував у склад╕ ╕нтерновано╖ Арм╕╖ УНР, командир кулеметно╖ див╕з╕╖ у табор╕ Ланцут. 1 жовтня 1922 року ем╕грував з дружиною до Бразил╕╖.

 Коли розпочалася Друга св╕това в╕йна, Андр╕й Долуд поверта╓ться в ╢вропу, щоб в╕дновити боротьбу за визволення Укра╖ни в╕д московського поневолення. В 1942 роц╕ в╕н очолював Укра╖нське визвольне в╕йсько, що формувалося у склад╕ сухопутних сил н╕мецько╖ арм╕╖ (Вермахту). З 1943 року очолював т. зв. Запор╕зький заг╕н (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у склад╕ Вермахту. Пам’ятаючи легенду про Меч ╢дност╕, в 1944 роц╕ робить спроби об’╓днання кубанських козак╕в, ста╓ членом Козацького штабу генерала Андр╕я Шкуро. Але об’╓днанню козак╕в чинив спротив генерал А. Власов. Московськ╕ пропагандисти трактують перемовини Долуда з Власовим як сп╕вроб╕тництво. Н╕мецьке командування в╕дправля╓ козак╕в подал╕ в╕д фронту, в Югослав╕ю. Наприк╕нц╕ в╕йни Андр╕й Долуд разом з╕ сво╖м загоном пробива╓ться через л╕н╕ю фронту до американц╕в ╕ склада╓ зброю, п╕сля чого поверта╓ться до Бразил╕╖. Разом з ним в╕дправляються в П╕вденну Америку близько семи тисяч укра╖нських вояк╕в. Тут в╕н орган╕зову╓ укра╖нське козацтво, бере активну участь у житт╕ укра╖нсько╖ громади. В 1957 роц╕ Андр╕я Долуда обирають Генеральним суддею Укра╖нського в╕льного козацтва. За в╕ддан╕сть справ╕ зв╕льнення Укра╖ни нагороджений Галицьким Хрестом — пам'ятною в╕йськовою в╕дзнакою для вояк╕в УГА, орденом Симона Петлюри та Во╓нним хрестом за участь у Визвольних Змаганнях, а ще присво╓но звання генерал-хорунжого.

 6 вересня 1976 року на 85 роц╕ життя перестало битися серце полум’яного укра╖нця, Андр╕й Данилович в╕дправився у в╕чний пох╕д. Поховали його в бразильському м╕ст╕ Курит╕ба. Все сво╓ життя в╕н залишився в╕рним козацьк╕й легенд╕, кував Меч ╢дност╕ укра╖нц╕в. ╤ хоча за свого життя йому та його побратимам не вдалося вт╕лити свою мр╕ю, ╖х боротьба не була марною. Вогонь, запалений ними у серцях людей, не погас. Укра╖на воскресла ╕ Меч ╢дност╕ об’╓днав укра╖нц╕в, як╕ сьогодн╕ у кривав╕й боротьб╕ з одв╕чним ворогом в╕дстоюють незалежн╕сть сво╓╖ держави.

Василь Вельможко,

кра╓знавець

Одеса

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2023 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25529

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков