Версiя для друку Обговорити в форумi

Як папські «компліменти» імперській Росії вплинуть на католиків в Україні, і що варто зробити Ватикану, аби пом’якшити ситуацію…

Спочатку українське суспільство у це не повірило. Може, фейк? Потім подивилося відео і здригнулося. Все виявилося правдою: по відеозв’язку перед російською католицькою молоддю у Петербурзі виступив Папа Римський Франциск, наступник апостола Петра, вікарій Христа на землі та один з головних п’яти очільників християн світу. На другий (насправді, десятий - ред.) рік кривавої війни, розв’язаної їхньою країною, Понтифік надихав присутніх розмовою про те, що вони нащадки великої «матінки Росії». А ще – вони, мовляв, є спадкоємцями імператора Петра І - того, який фактично знищив РПЦ, заклав підвалини її безбожної сервільності і який жахливо глузував над церквою, знаходив насолоду в тому, щоб нищити самі християнські символи. Папа казав, що російська молодь – ще й нащадки імператриці Катерини ІІ (муза режисерів порнофільмів), яка криваво згубила Запорізьку Січ, знищила залишки автономії України та закріпачила вільних українських селян. Пишайтеся всім цим! - закликав молодь Святий Отець. Тож він дякував присутнім за такий спосіб бути росіянами, не знаючи, що оці постаті були ще й стовпами російського чи то імперіалізму, чи то нацизму?

… Після хвилинної паузи розгубленості, українське суспільство вибухнуло обуренням.

Папа Франциск давно нас дивував своїм ставленням до підлої війни, розв'язаної Росією проти України. Але нині в абсолютної більшості українців - і віруючих, і невіруючих – прозвучала в свідомості одна спільна констатація: Папа перетнув межу.

А найпопулярніші церковні блогери, з числа римо-католиків і греко-католиків, ще й запитали: як тепер залишатися католиком в Україні?

Ми вирішили продовжити ряд співзвучних запитань. Як це змінить життя не лише католиків, а й відносини між православними та католиками? Чи не «відкопає» це сокиру давньої ворожнечі? Як нам взагалі жити після цього із Ватиканом, і чим є слова його очільника – провокацією завербованих Москвою спічрайтерів чи свідомим вибором, виявом переконань Понтифіка? Чи має щось робити держава Україна: просто чекати, коли прийде наступний Папа? Чи йти на якісь дипломатичні демарші?

Ми не збираємося виправдовувати Папу, але мусимо зазначити кілька важливих речей. По-перше, інформація про виступ Папи дійшла до нас у варіанті, грубо зліпленому рашистською пропагандою. Насправді Франциск говорив багато іншого, а це, що так боляче зачепило українців, було сказано наприкінці, у відповідях на запитання. По-друге, Ватикан вилучив ці слова в офіційно опублікованому тексті. По-третє, - і це головне – Папа, латиноамериканець, не європеєць на Святому Престолі, дуже туманно уявляє собі реальну історію – українську і європейську. Звідси й всі його «дивацтва» щодо українсько-російської війни.

Це аж ніяк не виправдовує Папу Франциска – «він сказав те, що сказав», підкреслює голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, - але ми давайте, все ж, візьмемо до уваги біографію Понтифіка і умови, в яких формувався його світогляд.

…Нехай наш матеріал, який містить оцінки найвідоміших експертів, буде у поміч і яструбам, і голубам українського релігійного поля. Може, він буде підказкою і для Ватикану (звісно, через папську нунціатуру (посольство в Києві) про те, що робити далі.

На момент, коли пишеться цей текст, спікер Ватикану Маттео Бруні спробували пояснити слова Понтифіка. Мовляв, Папа не хотів звеличувати російський імперіалізм.

Подібне стримане пояснення дала й папська нунціатура. Мовляв, «рішуче відкидаємо вищезгадані інтерпретації, оскільки Папа Франциск ніколи не закликав до імперіалістичних ідей (читай: до толерування імперіалістичних ідей - ред.) Навпаки, він є рішучим противником і критиком будь-якої форми імперіалізму чи колоніалізму, в усіх народів і ситуаціях».

Втім, у реакції українських католицьких лідерів емоцій було значно більше.

«Із великим болем і занепокоєнням ми дізналися про слова, присвоєні Його Святості Папі Франциску... Ми сподіваємося, що ці слова Святішого Отця були сказані спонтанно, без жодних спроб історичних оцінок, а тим паче підтримки імперіалістичних амбіцій Росії. Однак розділяємо великий біль, спричинений ними не лише серед єпископату, духовенства, чернецтва та вірних нашої Церкви, а й інших конфесій і релігійних організацій. Водночас усвідомлюємо і те глибоке розчарування в суспільстві, яке вони спричинили», - написав очільник українських греко-католиків блаженніший Святослав.

У подібному ключі пролунала заява очільника конференції єпископів Римо-католицької Церкви Віталія Скомаровського (це як генералітет римо-католиків), який пише про «велике незрозуміння та біль вірян нашої в Україні та за кордоном і що згадка про «велику Росію», з її величною культурою та людяністю, засвідчують подальше існування міфу про гуманізм та велич держави, яка вже 9 років веде проти України кровопролитну та жорстоку війну. Згадані висловлювання для нас є болючими та українські католики заявили, що вважаються неприпустимими будь-які прояви підтримки «руського міра», який приніс стільки болю та страждань на нашу землю та до наших родин.

ПАПА НАПИСАВ ПРИВАТНОГО ПОКАЯННОГО ЛИСТА, АЛЕ ВИБАЧИТИСЯ СЛІД ПЕРЕД УСІЄЮ УКРАЇНОЮ

У релігієзнавця із світовим ім’ям, морального авторитету Ігоря Козловського позиція дещо відмінна від мейнстриму.

«Папа, наскільки я знаю, перебуває у внутрішньому розпачі і вважає, що він на боці України. У приватному листі, який Папа надіслав одному українському релігієзнавцю і який я прочитав сьогодні, він говорить про те, що він на всіх майданчиках офіційно заявляє про підтримку України, чітко зазначає, що Росія - агресор і що Україна потерпає.

По-друге, Папа нам важливий, бо він важіль впливу на Росію, який ще зберігається. І завдяки Папі, у тому числі, ми звільняємо полонених, звільняємо наших дітей. Це його простір, бо він займається гуманітарними питаннями і ми повинні це використовувати. Це в наших інтересах. Так, Папу варто постійно виправляти, але все ж відносин з ним не розривати.

Наші високопосадовці постійно втовкмачують Ватикану, що це ми ті, хто постійно бореться за християнські цінності, а не Росія, яка показує своє демонічне обличчя. Він це чує і знає, і в приватному листі каже, що усвідомив, якої помилки припустився. Але при цьому каже, що ці слова були сказані не офіційно, а на зустрічі із католицькою молоддю (на таких зустрічах, мовляв, він часто дозволяє собі слова, які з його точки зору важливі, щоб встановлювати місточки між християнськими серцями. І він говорить з ними християнською мовою пастора. І тут він (він сам це зазначає у листі) спонтанно починає говорити речі, які можуть підійматися з його внутрішніх стереотипів та через необізнаність з історією України та Росії. Франциск був сформований у Латинській Америці, де сильні антизахідні настрої та стереотипи. Він відходить від цього, але вони є базовими, він на них виріс. Інколи вони починають підійматися на поверхню… Він це зрозумів, але було пізно, виступ набув розголосу завдяки російській пропаганді.

Натомість у листі Папа говорить слова, які можна трактувати, як покаяння. Але я хотів би зазначити, що для нас цього недостатньо. І ми хотіли б, щоб каяття було публічним, для всього народу України, і щоб воно пролунало на всіх континентах і на всіх мовах. Я за це. Я намагаюся достукатися до тих, хто міг би донести до Папи цю абсолютну християнську ідею. Це було б проявом християнської мужності та любові.

Каяття та публічне проговорення помилок – ознака зрілого християнства. Тим більше, що Папа сам говорить про це у своїх проповідях. Його погляд, погляд людини, яка дивиться на світ через свою оптику, оці його наративи про милосердя важливі. Але оптику милосердя слід спрямовувати на Україну, яка волає про справедливість та милосердя, а не на злочинців, які спрямували агресію на нашу землю.

Підкреслю, втім: Папа Франциск не є нашим ворогом. Він важлива у світі фігура. Але ми маємо не замовчувати його помилок, а чесно про них говорити. І хай Понтифік почує наш голос. Він має бути послідовним - вибачитися перед народом України за свої спорадичні, спонтанні вислови.

АПОСТОЛЬСЬКА СТОЛИЦЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ БОРОТЬБА ІНТЕРЕСІВ РІЗНИХ ГРУП І АМБІЦІЙ ОКРЕМИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

- «Флюгерний папа». Саме таке визначення формується від висловів папи Франциска, - розмірковує професор, очільник відділення релігієзнавства в Інституті філософії НАНУ Олександр Саган. - Від понтифіка-єзуїта все ж очікували більш витончених оцінок ситуацій, а не шокуючої прямолінійності, яка при цьому чи не одразу може змінюватися на іншу прямолінійність, але протилежну. На початку понтифікату в українців були певні ілюзії щодо того, що ми матимемо свого прихильника на папському престолі. Адже майбутній папа певний час був ординарієм українських греко-католиків в Аргентині, був дотичний до цього середовища. Проте замість визнання статусу патріархату для УГКЦ ми отримали «Гаванську декларацію», де папа разом із Московським патріархом засвідчили, що УГКЦ – це фактично «помилка історії»...

Можна зрозуміти політичну ситуацію. Апостольська Столиця – це завжди боротьба інтересів різних груп і амбіцій окремих особистостей. Проте наразі важко зрозуміти Папу як лідера католицького світу, який має бути взірцем для своїх вірних. Який же приклад ми бачимо? Відсутність особистої позиції, чи дволикість у її проявах? Обидва варіанти є скоріше взірцем того, як не треба робити. Щиро поплакавши із українськими біженцями та поспівчувавши їм, Папа водночас транслює на весь світ ідеї, які лише підігрівають великодержавні чи імперські амбіції московитів. Замість засудження цинічної агресії Росії проти України, у пасхальних містеріях 2022-2023 років бачимо прямі наративи російської пропаганди про «не все так однозначно», та «росіяни також страждають». Не почувши офіційних співчуттів щодо вбивства сотень українських дітей, ми раптом чуємо співчуття на смерть російської шовіністки Дугіної (її вбили свої ж соратники через фінансові розборки - ред.), яка публічно підтримувала агресію проти України.

Я ніяк не хочу применшити ініціативи і навіть особисту участь Папи Франциска у допомозі Україні та українцям. Така допомога тією чи іншою мірою прослідковується ще із 2014 року, тобто від початку війни. І ми йому вдячні за цю допомогу та співучасть у вирішенні певних проблемних питань. Але на фоні цього тим більш дивно чути заяви та заклики до росіян не до каяття і перегляду своїх позицій щодо агресії в Україні, а до подальшого плекання імперської ідеології.

Знаю, що у приватному листуванні Папа визнав хибність ідей, висловлених нещодавно на телемості під час зустрічі із російською католицькою молоддю. Чи вистачить у нього мужності визнати це публічно і, нарешті, чітко, на офіційному рівні, дати оцінку російській агресії? Відповідь на це запитання може дати лише особисто Папа Франциск.

НЕОБХІДНО БУЛО ВИКЛИКАТИ АПОСТОЛЬСЬКОГО НУНЦІЯ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ПРОТЕСТУ ТА ВРУЧЕННЯ НОТИ ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ТАКИХ ГАНЕБНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

- Українців справедливо обурили висловлювання папи Римського Франциска під час телемосту з російською молоддю про «велику Росію» та її імперську спадщину, - погоджується релігієзнавець, доктор історичних наук Андрій Смирнов. - На жаль, реакція як католицьких ієрархів, так і державних органів України була запізнілою і не завжди адекватною. Зокрема, УГКЦ уважає, що папі приписали ці слова, а нунціатура взагалі заявила, що він ніколи не закликав до імперіалістичних ідей. Посольство України при Ватикані першим мало б перевірити достовірність цієї інформації та належним чином відреагувати. Після підтвердження проросійської риторики Франциска МЗС необхідно було викликати апостольського нунція для висловлення протесту та вручення ноти щодо неприпустимості таких ганебних висловлювань. На жаль, наші дипломати обмежилися коротким дописом речника МЗС у Facebook.

Водночас варто пам’ятати, що будучи поміркованим пацифістом, Папа Римський засуджує російську агресію проти України, намагається допомогти з поверненням в Україну депортованих дітей, бути миротворцем, солідарним із «багатостраждальним українським народом».

Якщо Франциск справді шкодує про свій невдалий експромт, як про це повідомляють деякі ватиканські джерела, то він мав би визнати свою помилку і вибачитися перед українцями. Це був би найкращий вихід із цієї неприємної ситуації, яка сильно б’є по іміджу Католицької Церкви і провокує антикатолицькі настрої в українському суспільстві. Папа Франциск і його дорадники мають перестати дивитися на Україну через російські окуляри.

Післямова: нам треба ще поборотися і за Апостольську Столицю, і за Папу

Колись я приватно запитала одного доброго католицького єпископа, чи є публічна позиція Папи Римського виразом консенсусу кардиналів, чи вона залежить від того, який кардинал останнім вийшов з його кабінету. І якщо останнім вийшов той, хто отримує кошти з Кремля, то тоді і виходить «співчуття по Дугіній». Його ексцеленціє уважно подивився, сумно посміхнувся і сказав щось дипломатичне...

У нинішньому «папському скандалі» я помітила дві позиції. Два голоси дуже важливих.

Перше. Наші релігієзнавці, і ті, то виступив на Укрінформі, і ті, хто говорив приватно, переконані: нам треба ще поборотися і за Апостольську Столицю, і за Папу. Навіть, якщо кардинали на кремлівській зарплаті мають доступ до Франциска, позитивні зрушення є. І цей позитив треба розвивати. Бо ж Ватикан – християнська держава. Позиція Папи - не завжди є буквальною позицією церкви.

 І друге. Католики та православні України, слава Богу, у цьому скандалі не скотилися у взаємні обвинувачення. Біль католиків від слів Франциска був очевидний, їхня критика Папи - відвертою, і ті, хто відносить себе до православних, не педалювали та не поглиблювали цей біль. А православні ієрархи не кинулися запрошувати католиків перейти до православ’я. Це ознака зрілих християнських відносин. І зрілої любові, яка пройшла випробовування війною, скорботами і якої ми можемо навчити навіть тимчасових господарів Римської кафедри.

Лана Самохвалова

https://www.ukrinform.ua

ЯК РОЗВИВАВСЯ І ЩО ПОКАЗАВ СКАНДАЛ З «ІМПЕРСЬКИМИ СЛОВАМИ» ПОНТИФІКА

Папа Франциск лише фрагментарно обізнаний в історії Росії та України…

Після початку російської повномасштабної війни проти України у Папи римського Франциска вже були неоднозначні висловлювання та дії в їх оцінці. Але жодна з них не викликала такого спротиву та настільки різкої реакції, як та, що прозвучала минулої п’ятниці, але стала широко відомою в неділю.

Цього разу не могли змовчати ані УГКЦ, ані наше МЗС. Пристрасті киплять і в українському інформаційному полі, що вже призвело до появи значної кількості публіцистичних висловлювань. На жаль, не завжди точних і коректних. Проблема їх навіть не в надмірній різкості, а в неповному розумінні того, що відбувається, чим викликана така поведінка та подібні проповіді Понтифіка.

ПОЧАТОК: АНТИВОЄННЕ ВИСВІТЛЕННЯ ПОДІЇ З БОКУ ВАТИКАНУ

Перш за все, нагадаємо, як розгорталися події. Тим більше, що черговість тут показова для деяких висновків.

У п’ятницю в Петербурзі розпочалася Х всеросійська зустріч католицької молоді (25-27 серпня). Франциск відгукнувся на пропозицію організаторів провести телеміст з російською молоддю. Як і було обіцяно, він відбувся – ввечері у перший же день заходу. Проте на новинному сайті Ватикану текст промови був надрукований тільки зранку в суботу, 26 серпня, іспанською мовою (оригінал) та італійською у перекладі. Тоді ж, невдовзі по полудню, були підготовлені матеріали й для російськомовного варіанта сайту. О 12:04 з’явився переклад російською «Звернення Папи до російської католицької молоді». О 13:29 – новина «Російська молодь поспілкувалася з Папою Франциском» з аудіо-вставками – захопленими відгуками молодих учасників зустрічі. Тут із посиланням на одну з учасниць зазначено: «Однією з найбільш пам'ятних частин телемосту стали відповіді Папи на запитання, які йому ставила молодь. Теми були різні: взаємини Росії та України, екуменізм та навіть футбол. Запитання були відображенням того, про що зараз думають молоді люди».

Отже з урахуванням цензури та російського репресивного законодавства молода учасниця сказала, як могла, що молоді люди в Росії зараз думають про російсько-українську війну. І Франциску під час «живого спілкування» ставилися запитання і про це.

Ще за кілька годин, о 15:28, з’явилася новина «Папа – російській молоді: будьте ремісниками миру». Вже із заголовка видно, що Ватикан намагається виокремити та піднести антивоєнний, миротворчий заклик Франциска, звернений до російської католицької молоді (та протиставлений поточному мілітаристському чаду Кремля). Це цитата з промови Понтифіка 25 серпня:

«Бажаю вам, молодим росіянам, покликання бути ремісниками миру посеред стількох конфліктів, посеред різних проявів поляризації, які є з усіх боків, які переслідують наш світ. Я заохочую вас бути сіячами, сіяти зерна примирення, маленькі зернятка, які в цю зиму війни не проростуть у замерзлій землі, але розквітнуть майбутньою весною».

Не виключаю, що після цього когось із організаторів Х Всеросійської зустрічі протерли з пісочком, звісно не з самого верху, не який-небудь Пєсков, та все ж…

ОПРИЛЮДНЕННЯ РОСІЙСЬКИМИ КАТОЛИКАМИ СКАНДАЛЬНИХ СЛІВ

І вже в неділю, 27 серпня, з’явилася принципово нова інформація з названого телемосту Франциска. Причому, що цікаво, це було опубліковано не організаторами зустрічі з Петербурга, а двома зовсім іншими джерелами. По-перше, Сибірський католицький ютуб-канал "Кана" (Новосибірськ) дав хвилинний уривок з виступу Папи, супроводжений російськими титрами. І його тут же включив у свою новину сайт Римсько-католицької архієпархії в Москві. Тут власне новина складалася зі слів Папи, зібраних разом.

жливо зазначити, що заголовок новосибірського відео та московської новини суттєво різняться. «Папа Франциск учасникам X Всеросійської зустрічі молоді у Санкт-Петербурзі» (Новосибірськ). «Відео: заключне слово Папи під час телемосту з російською католицькою молоддю» (Москва). То все ж таки – просто уривок з виступу чи заключне слово?.. Погодьтеся, «заключне слово» звучить вагоміше і створює враження, що це частина заздалегідь підготовленої промови. (Як воно насправді, дізнаємось далі).

Взагалі було б дуже цікаво побачити та почути повний запис спілкування Франциска з російською молоддю, особливо там, де йдеться про «взаємини Росії та України». Але, судячи з усього, російська сторона взяла найбільш сумнівний, одіозний 45-секундний уривок зі слів папи, який не міг не викликати скандалу.

Тож наведемо ці слова:

«Ніколи не забувайте про спадщину. Ви – спадкоємці великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії – великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини. Ви – нащадки великої матінки Росії, крокуйте вперед із цим. І дякую вам – дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами».

ЖОРСТКА РЕАКЦІЯ МЗС, УГКЦ І ОПЕРАТИВНА ВІДПОВІДЬ ВАТИКАНУ

Увечері понеділка, 28 серпня, у фейсбук-акаунті речника МЗС України Олега Ніколенка з’явилася чітка та виважена критика слів Понтифіка.

Але справжнім інформаційним вибухом стала Заява глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. Щоправда, він м’яко визначив скандал як «дискусії відносно деяких висловлювань Святішого Отця Франциска». Але в решті – заява була надзвичайно жорсткою, якщо врахувати, що йдеться про вищого предстоятеля його ж церкви.

Святослав прямо засвідчив, що:

«Слова про “велику росію (в оригіналі з маленької літери, - ред.) Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії – великої, просвіченої, країни великої культури та великої гуманності” – найгірший приклад імперіалізму та крайнього російського націоналізму.

Існує небезпека, що ці слова можуть бути сприйняті як підтримка того націоналізму й імперіалізму, який сьогодні став причиною війни в Україні – війни, яка щодня приносить смерть і руйнування для нашого народу».

Далі підкреслено, що подібні приклади, наведені Франциском, «насправді суперечать його [ж] науці про мир». Подібне звинувачення вищого ієрарха у настільки кричущому протиріччі – надзвичайно дошкульний полемічний удар. Наприкінці ж так же прямо говориться, що вірні УГКЦ «очікують від Святого Престолу пояснення цієї ситуації».

Ватикан відреагував досить оперативно, вже зранку вівторка 29 лютого. Причому тут краще читати російсько-, а не українськомовний варіант Vatican News, оскільки він більш повний та інформативний. По-перше, спікер Ватикану Маттео Бруні зазначив, що скандальні слова, опубліковані російськими католицькими структурами, були мовлені Франциском дійсно наприкінці спілкування з російською молоддю. Але вони були сказані спонтанно, експромтом після кількох запитань із зали.

Як пояснив Бруні, «Папа мав намір заохотити молодь зберігати і розвивати те позитивне, що є у великій російській культурно-духовній спадщині, і аж ніяк не звеличувати імперіалістичну логіку і правителів, яких згадав для позначення відповідних історичних періодів». За думкою спікера, це все має бути чітко видно з контексту.

ГЛИБИНА НЕРОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ПРОБЛЕМИ Є ОЧЕВИДНОЮ

Чи є відповідь Бруні переконливою для українців? Ні. Але при цьому вона здається абсолютно правдивою, такою, що на сто відсотків відповідає дійсності, тобто саме тому, що хотів сказати папа Франциск.

Просто треба згадати, що діючий Понтифік – перший за більше ніж тисячу років не з Європи та просто перший в історії Папа з Нового світу. Франциск погано знає історію Росії, України, та й історію Європи загалом. Так, він добре освічений католицький священник. Але ця освіта – аргентинська! Європейські реалії, суперечки, війни не пройшлися по родині, по серцю, по долі Понтифіка так, як це було з попередніми Папами, поляком Іваном Павлом II і німцем Бенедиктом XVI.

Крім того, слід зважити на те, що Аргентина, яка колись була однією з найбагатших держав світу, всередині ХХ століття збідніла. І стала країною Третього світу, або, як зараз це визначають, – Глобального Півдня, Не-Заходу. Тому там існують дещо спотворені уявлення про Перший світ (Захід, «золотий мільярд») та Другий Світ (як колись називався «соціалістичний табір» на чолі з СРСР). Там звикли звинувачувати в імперіалізмі давню Іспанію, далі – США, Велику Британію, Францію… Кого завгодно – тільки не Росію-СРСР.

Отже, якщо для нас, українців (латишів, поляків, фіннів, інших), Петро І, Катерина ІІ – це синонім імперіалістичного загарбання та свавілля, то для Франциска ці імена значать зовсім інше. Вони, як пояснив Бруні, є позначками історичних періодів. Але ж яких? Тих, що, як гадає Франциск, несли позитив у сенсі формування «великої російської культурно-духовної спадщини». Тобто в його уяві та при його рівні освіченості, в російській історії спільний «Петро І – Катерина ІІ» – це такий узагальнений «анти – Іван Грозний». Цей був кат і вбивця, а ті двоє – мудрі, освічені монархи, які несли високу культуру, духовність. Франциск точно не знає, що Петра І сучасники (московити!) називали за жорстокість «антихристом» і «драконом».

Так і з Росією, «тією імперією – великою, освіченою, великої культури та великої людяності». Для нинішнього Понтифіка вона докорінно відрізняється від усіх морських імперій з їхньою ганебною чорною работоргівлею. Про те, що та ж Катерина ІІ закріпачила українців, обернувши козаків на рабів, він також не знає…

Маємо також розуміти – що там далі на векторі Франциска, розпочатому словами про російську «велику культуру та велику людяність». Аби це усвідомити, треба згадати, як часто Понтифік цитує, в тому числі вже після 24 лютого, романи Достоєвського (перш за все «Брати Карамазови»). Для нього вони стають джерелом притч, нарівні та поруч зі Святим Письмом. При цьому Франциск, схоже, також просто не знає про ксенофобські та шовіністичні елементи в поглядах російського письменника.

НОВЕ ЗНАННЯ ЯК ФУНДАМЕНТ ДЛЯ ПОДАЛЬШИХ ДІЙ УКРАЇНИ

Підсумовуючи… Для нинішнього Понтифіка Російська імперія – світле та шляхетне державне утворення, російська культура, російське мистецтво – приклад духовності та людяності. Він у принципі не мислить у категоріях історичності російського імперіалізму. Скандалу, який стався, завдяки заключним словам Франциска та не менш відвертим поясненням прессекретаря Бруні, треба й подякувати за те, що вони так повно і переконливо показали рівень нерозуміння російсько-українських проблем Святішим Отцем Франциском.

Тепер-то ми второпали, чому та як він може то цілувати привезений прапор із Бучі чи умовляти патріарха Кирила перестати бути «алтарником Путіна», то… звинувачувати у жорстокості російської армії кого і що завгодно (психологію найманців, традиції бурятів і чеченців), але тільки не росіян, бо ж ті, котрі читають гуманістичні романи Достоєвського, такими бути не можуть. (Про щось схоже на расизм при такому підході ми вже мовчимо)...

І тепер українській дипломатії, українській політиці треба жити та діяти з чітким розумінням саме таких поглядів Папи Франциска. А політика, як відомо, мистецтво можливого. При цьому наш ворог завжди готовий використати зручну для нього ситуацію на свою користь. От і у вівторок зранку, коли скандал став гучним, Дмітрій Пєсков не забарився висловити захоплення позицією Папи щодо російської історії та культури.

Своєю чергою політика України щодо Ватикану, який, пам’ятаючи давній історичний анекдот, має багато «духовних дивізій», має бути сильною, виваженою, аргументованою. Фундамент для її формування є. Вже у вівторок ввечері голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський показав глибоке та чітке розуміння ситуації, що склалася.

Є й інші висококваліфіковані експерти.

Та найбільше навантаження на цьому напрямку тепер і далі припадатиме все ж на УГКЦ та Блаженнішого Святослава. Проте він людина стійка та сильна, тому є впевненість, що з честю витримає це випробування.

Олег Кудрін, Рига

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 01.09.2023 > Тема "Резонанс"