Версiя для друку Обговорити в форумi

7 серпня, за східним церковним календарем, Успення Праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. У народі цей день називають Літньою Анною, або Осінньою Анною, адже осінь уже стоїть на порозі. Принагідно: є ще й Зимова Анна (22 грудня – свято Зачаття Праведною Анною Пресвятої Богородиці).

Народні прикмети на 7 серпня:

-Якщо в цей день холодно, особливо, коли ранок холодний, то і зима буде холодна, з міцними морозами.

-Яка погода на Літньої Анни до обіду – така зима буде у грудні; яка погода після обіду – така зима буде після грудня.

-Якщо Літня Анна спекотна, то Зимова Анна буде з відлигою (і навпаки).

-З Літньої Анни літо різко йде на спад і заглядає на осінь.

-З цього дня листя жовтіє – на ранню осінь і скору зиму.

-Серпень після Анни видався жарким – зима буде з морозами.

На Літньої Анни любить падати «сліпий дощ», коли сонце світить, тепло, а з неба ллє. Звідси приповідка:

Дощику кажуть: «Іди туди, де тебе просять!».

А він: «Піду туди, де отаву косять!».

Йому: «Іди туди, де тебе ждуть!».

А він: «Піду туди, де хліб жнуть!..».

ПАЛЯНИЧКА-НЕВЕЛИЧКА

Кожна робота славиться своїм завершенням. А що вже мовити про хліборобську працю, завершення жнив. Адже, «не той хліб, що у полі, а той, що в коморі».

Утім, ще до завершення жнив селянину вельми кортіло дізнатися: а якої якості буде борошно з нового врожаю, чи вдасться спекти з нього добрий хліб?..

Тому з початком жнив, коли вся робота ще попереду, кілька перших зжати сніпів молотили, зерно ретельно сушили, мололи на жорнах (з торбинкою зерна не варто йти до млина), аби отримати борошно, і пекли з нього паляниці «на пробу». Вечеряючи всією сім’єю, неквапливо смакували їх, оцінювали…

Такі невеличкі паляниці брали зі собою в поле, коли вже завершували жнива, або, як кажуть, дожинали останній сніп. Ними обідали і дякували Богу за новий хліб на столі.

Звісно, цей давній обряд не мав конкретно визначеної дати, все залежало від регіону (кліматичних умов), погоди, але на півночі України, де жнивують пізніше, його часто приурочували до свята Літніх Бориса і Гліба (6 серпня). Тому:

-Літні Борис і Гліб печуть перший хліб.

Цікавий і такий звичай: перша паляниця вважалася оберегом, її клали у спасівський кошик разом з фруктами та ягодами і святили у церкві на свято Преображення Господнього (19 серпня). Засушеною зберігали впродовж року до нової першої паляниці. Стару ж розламували, частинку давали корові, щоб «здоровою і дійною була, приводила теляток», а іншу частинку закопували посеред поля, щоб «земля добре родила».

І тільки після завершення всіх робіт з першого помолоту пекли перший коровай, справляли обжинки чи свято врожаю.

У народі кажуть…

МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ

-Серпень пахне хлібом, садом і медом.

-Прийшов серпень, а за ним осінь стала на порозі.

-Рано листя жовкне (рано листя падає на землю) – на ранню зиму.

-Чим спекотніший серпень – тим холодніше буде у лютому.

-Серпень з першим хлібом приходить.

-Як у серпні добре вродить, то зима не зашкодить.

-Мокрий серпень – зима гнила.

-Серпень ходить садом, кладе у кошик яблука, груші, виноград… Чим більше плодів вродило – тим тривалішою буде зима.

-Серпень – присмерк літа, межа літа й осені.

-У серпні зорі падають з небес.

-Зоря червоніє – на вітер; блідне – на дощ; зоря ніжно-рожева або золотава – на суху погоду.

-Павуки плетуть довгі павутинки – ознака наближення осені.

-Зі ставка чути свіжою рибою – цього дня буде дощ.

-Комарі літають роєм, в’ються стовпцем – буде хороша погода; поховалися – на дощ.

-Овес обважнів китицями – з’явилися опеньки.

-Небо над лісом посиніло – на тепло.

-Ніч світла, тиха, без роси – наступного дня чекати дощу.

-Пліснява на ганчір’ї – до врожаю рижиків.

-Промені сонця темніють – до сильної грози.

-Туман чистий – грибів буде густо.

-Хмари після обіду з’являються чорні і густі – ввечері буде дощ.

-Цукор стає вологим – на негоду.

-Перед дощем раки вилазять на берег і зариваються в пісок.

-Веселку видно після дощу і вона швидко зникає – буде гарна погода; довго грає і «дає воду» - на негоду.

-Місяць народився і водою умився (вночі падав дощ) – дощ буде довго; народився без дощу – довго стоятиме гарна погода.

ЗОРЕПАД

У серпні Земля пересікає метеоритний потік – Персеїд. У нічному небі можна побачити яскравий «зорепад». Уламки небесних тіл летять з неймовірною швидкістю, миготять, згоряють, врізавшись в атмосферу нашої планети. Деякі дрібні часточки метеоритів падають на Землю, трапляються й крупні прибульці. Знайти їх, розрізнити з-поміж іншого каміння надзвичайно важко, складно. Та таки є серед нас щасливці, які знаходили космічне каміння.

Ще з сивої давнини з цим астрономічним явищем люди пов’язували певні повір’я, перестороги. І дотепер збереглося чимало такого марновірства, але доволі цікавого з огляду на давню духовну культуру нашого народу.

…Зорепад, звісно, явище видовищне. Та колись за ним боялися спостерігати старші люди. Вони вважали, якщо з неба впала зірка (про метеорити не йшлося, бо тоді не знали, що існують такі, а називали їх каміннями з неба), то значить – хтось помер. Відтак – «невдовзі і моя смерть настане». Казали й таке: «Це чорти трусять небо, тому зорі падають і гаснуть. Бо лиходії люблять темряву». Долучали і відьму: «Згасла зірка – то відьма сховала її у свою ступу».

Господарі були впевнені: якщо зірка впаде у криницю, то вода у ній стане живою, нею можна воскресити мертвого.

Спостерігаючи за зіркою, що падає, молодь загадувала бажання, як правило, на скорий шлюб, щасливе подружнє життя.

Батьки кепкували над дітьми. Ввечері виставляли під зоряне небо полумисок з водою (ставили посеред подвір’я), а вранці заохочували дітей шукати у полумиску зорю. (Може потрапила…). Хто знайде, той буде щасливим. Звісно, всім хотілося щасливого дитинства, але зорі у полумиску так ніхто і не знайшов…

По-своєму трактували таке дійство юнки на виданні. Вони також увечері виставляли під зоряне небо полумисок з водою, а вранці умивалися у цій воді, щоб гарними були.

Народні прогностичні прикмети:

-Багато зір на небі – до погожого дня.

-Чітко видно падаючі зорі (метеорити) і вони не мерехтять – наступний день буде без дощі.

-Зорі блимають перед дощем.

-Червоні зорі – на вітер.

Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 04.08.2023 > Тема "Душі криниця"