Версiя для друку Обговорити в форумi

 «Росія, мачуха до згину!

 Невже для нас ти не знайшла

 В холодних грудях хоч краплину

 Ні милосердя, ні тепла.

 Невже в зруйнованих халупах

 Ти вищу вгледіла мету?

 Чому будуєш ти на трупах

 Самодержавну Русь святу?

 Хіба не чуєш над собою

 Плачу і стогону рабів?

 Хіба не йдуть вони юрбою

 На люту помсту із віків.

 Хіба не бачиш, що не стане

 У тебе тюрм і ланцюгів,

 Коли твій пасинок повстане

 За прадідів, дідів, батьків?!

 Хіба не вірите і досі,

 Що єсть і Бог, і Божий суд?

 Він чує крики стоголосі

 І дзюркіт сліз, і брязкіт пут.

 О, схаменись вовчице люта!

 Голодні душі нагодуй

 І в каятті залізні пута

 На чисті рала перекуй.

 Не чуєш ти: червона пісня

 У тебе на устах шумить…

 Не чуєш ти… а Україна

 Уже кайданами гримить».

 Цей вірш Олександр Олесь написав 9 листопада 1915 року. А здається, ніби він написаний нині. Не випадково саме цим віршем відкривається перша книга поетичного альманаху «Нескорена Україна». Дві книги «Нескореної України» нещодавно побачили світ у Житомирі. Видання впорядкувала Ніна Шаварська. В альманасі представлено творчість авторів із різних куточків нашої країни та діаспори. Усі твори написані після 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабної війни України за свою незалежність. Серед авторів і знані поети, і початківці. В їхній поезії – людські долі і крик душі патріотів України. Ці вірші написані на фронті, в сховищах, під «градами» й кулями, у госпіталях і в стражданнях далеко від рідної домівки. Для когось зболені рядочки стали захистом-молитвою, для когось світлою пам’яттю про наших захисників. У поезії «Нескореної України» органічно поєднуються роздуми про непросту місію героїчного українського народу, вболівання за його долю, віра в добро, справедливість і Перемогу.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 30.06.2023 > Тема "Душі криниця"