|
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 19.05.2023 > Тема "Резонанс"
#20 за 19.05.2023
В УКРА╥Н╤ ВИР╤ШУ╢ТЬСЯ ДОЛЯ ЛЮДСТВА
11 травня в ╤нститут╕ проблем сучасного мистецтва в Ки╓в╕ в╕дбулася презентац╕я проекту «Концентрац╕я вол╕». Було представлено однойменну художню виставку. В творах митц╕в в╕дображено як окрем╕ аспекти рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни, так ╕ ╖╖ ф╕лософське узагальнення.
Орган╕затори проекту: ╤нститут проблем сучасного мистецтва, Центр сучасного мистецтва М17 ╕ Нац╕ональна академ╕я мистецтв Укра╖ни. Кер╕вник проекту; ╤гор Абрамович. Куратори Андр╕й Сидоренко та ╤рина Яцик.
Андр╕й Сидоренко розкрива╓ суть проекту «Концентрац╕я вол╕». Рос╕йсько-укра╖нська в╕йна випробову╓ на м╕цн╕сть волю вс╕х, хто на боц╕ Укра╖ни та демократ╕╖. На щастя, укра╖нц╕ не лише вистояли, але й створили сво╓р╕дне силове поле народного гн╕ву, до якого нин╕ залучен╕ вже десятки м╕льйон╕в людей.
Ще у Х╤Х стол╕тт╕ Г.Гегель висловив ╕дею, що «Св╕товий Дух» спрямову╓ х╕д ╕стор╕╖ до подолання деспот╕╖ та усв╕домлення людством ц╕нност╕ свободи. Зараз все вказу╓ на те, що «Св╕товий Дух» обрав саме Укра╖ну м╕сцем битви двох полюс╕в, де вир╕шу╓ться подальша доля людства. З одного боку – арха╖чна диктатура, яка трима╓ться на брехн╕ та насилл╕, а з ╕ншого – м╕жнародне громадянське сусп╕льство, в якому в╕ра в розум перемага╓ ксенофоб╕ю та варварство. ╤ це не просто р╕зн╕ св╕тогляди. Це – р╕зн╕ цив╕л╕зац╕йн╕ модел╕, навколо яких тисяч╕ рок╕в акумулюються протилежн╕ вольов╕ ╕мпульси, що з╕йшлися сьогодн╕ в еп╕чн╕й битв╕.
Те, що нин╕ практику╓ рос╕йське кер╕вництво, ╓ спробою повернути сусп╕льство в прадавн╕ часи, коли правител╕ мали абсолютну владу, а рел╕г╕я вчила сусп╕льство тотальному патернал╕зму.
Безусп╕шн╕ намагання стати Трет╕м Римом ще у Х╤Х стол╕тт╕ пробудили в рос╕йському сусп╕льств╕ не т╕льки ╕нтерес до арха╖ки, а й пристрасть до перв╕сних культ╕в, в яких мертв╕ вожд╕ панують над живими людьми. Чого вартий т╕льки величезний могильний склеп Лен╕на на центральн╕й площ╕ Москви, який став м╕сцем поклон╕ння пок╕йним тиранам радянського минулого. Пол╕тична некроф╕л╕я фактично перетворилася на рос╕йську нац╕ональну рел╕г╕ю, в як╕й Пут╕н тепер прагне стати трет╕м п╕сля Лен╕на та Стал╕на. Ця рел╕г╕я ма╓ сво╖ книжки, пам’ятники та ритуали, в яких сакрал╕зуються часи масових вбивств та ру╖ни Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Втекти в╕д ц╕╓╖ рел╕г╕йно╖ пл╕сняви в рос╕йських реал╕ях дуже складно. Адже вона пустила сво╖ спори в усьому - в╕д дизайну консерв╕в до пихато╖ манери сп╕лкування на телев╕з╕йних шоу.
Активне впровадження некрокульту в╕дбулося приблизно в часи, коли за проектом б╕льшовик╕в був знищений Михайл╕вський собор у Ки╓в╕. Зам╕ною хреста на п’ятикутну з╕рку Стал╕н показав, що в╕н прийшов, щоб зайняти м╕сце не лише Лен╕на, а й ╤суса Христа. Це був добре продуманий символ╕чний акт, оск╕льки саме з Ки╓ва та укра╖нських земель християнство поширилося на рос╕йську територ╕ю. Однак у п╕дсумку ц╕ тотал╕тарн╕ збочення в Укра╖н╕ не прижилися. Адже хрещення Рус╕ мало не лише рел╕г╕йне, але й сусп╕льне значення, ставши в╕дправною точкою формування укра╖нсько╖ культури в склад╕ ╓вропейського цив╕л╕зац╕йного простору.
Укра╖нцям не потр╕бно було «пробивати в╕кно» в ╢вропу, як це робили в Москов╕╖, тому, що ╓вропейська культура вже була в Укра╖н╕, синхрон╕зуючи сусп╕льне життя з ╕деалами В╕дродження, Просв╕тництва та Романтизму. Тому не дивно, що концепц╕╖ зах╕дних гуман╕ст╕в про право народу на спротив деспот╕╖ неодноразово застосовувались в Укра╖н╕ на практиц╕ – починаючи в╕д Нац╕онально-визвольно╖ в╕йни 1648-1657 рок╕в до Революц╕╖ Г╕дност╕, а тепер ╕ на фронт╕ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни.
Зам╕сть того, щоб наблизитись до ╓вропейсько╖ культури на р╕вн╕ прогресивних ╕дей, рос╕йськ╕ правител╕ протягом стол╕ть намагаються ╕м╕тувати в сво╖х волод╕ннях типовий ╓вропейський ландшафт – разом ╕з людьми, художньою культурою та побутом.
Однак трансплантац╕я зах╕дно╖ культури за рахунок п╕дкупу ╕ноземних фах╕вц╕в щоразу зазна╓ кл╕н╕чного в╕дторгнення на р╕вн╕ глибинних сенс╕в. ╤м╕тац╕я пост╕йно намага╓ться атакувати та знищити ориг╕нал, щоб остаточно вир╕шити болючу проблему власно╖ ╕дентичност╕. Це систематично, як ╕з Заходом, так ╕ з Укра╖ною, коли рос╕йськ╕ пропагандисти намагаються незграбно фальсиф╕кувати всесв╕тню ╕стор╕ю.
Нин╕ для рос╕йсько╖ влади, аби п╕дтримувати в сусп╕льств╕ агресивну анти зах╕дну ╕стер╕ю не ╕сну╓ жодних табу. Вони зм╕шують у сво╖й пропаганд╕ все, що завгодно: православн╕ ╕кони, радянсько-╕мперську символ╕ку, сексизм, консп╕ролог╕ю. Цими «скр╓пами» вони пост╕йно зшивають пол╕тичне т╕ло «Ереф╕╖», яке в╕д цих процедур вже давно нагаду╓ жалюг╕дну потвору доктора Франкенштейна.
З цих причин у рос╕йських реал╕ях практично не залишилося ╕стин ╕ вчень, як╕ ще не зазнали п╕дм╕ни або симуляц╕╖. Зм╕ст таких зловживань яскраво ╕люструють рос╕йськ╕ крим╕нальн╕ тату, серед яких можна знайти дивн╕ по╓днання б╕бл╕йних сюжет╕в разом ╕з портретами Лен╕на та Стал╕на на тл╕ церков ╕ колючого дроту. ╤мперське мислення вол╕╓ бачити нав╕ть ╤суса в одн╕й компан╕╖ з диктаторами, перед яким кожен ма╓ в╕дчувати сво╓ рабське становище. Адже роздивитися в образ╕ ╤суса ╕деолога визвольного руху в╕д свав╕лля Римсько╖ ╕мпер╕╖ можуть т╕льки в╕льн╕ люди, в ╕сторичн╕й пам'ят╕ яких ╓ не одна усп╕шна революц╕я та повалений узурпатор.
Здавалося б, у сучасному житт╕ рел╕г╕я перебува╓ вже давно не на першому м╕сц╕, але рел╕г╕йн╕ почуття н╕куди не зникли, просто тепер, як передчував Ф. Н╕цше, ╖х част╕ше викликають ╕стор╕╖ л╕дер╕в сусп╕льного життя – людей, як╕ надихають сво╓ю см╕лив╕стю, розумом, харизмою та уявою, во╖н╕в ╕ волонтер╕в, як╕ рятують св╕т в╕д варварства та занепаду. Рел╕г╕йного сенсу може набути й художн╕й тв╕р, якщо в╕н ста╓ джерелом екзальтованого ╕нсайту.
На думку А. Шопенгауера, мистецтво знайомить особист╕сть з транс- персональною уявою, в як╕й розкрива╓ться метаф╕зична сутн╕сть «св╕тово╖ вол╕», ╕ не так важливо, наск╕льки фантастичним ╓ сюжет або настр╕й художнього твору, головне – як╕ ╕де╖ в нього вкладен╕, адже мистецтво здатне формувати не т╕льки емоц╕йний ╕нтелект, але й соц╕окультурну ╕дентичн╕сть. Саме тому в СРСР забороняли книжки Д. Орвелла, натом╕сть в кожн╕й школ╕ вивчали твори про «п╕дняту ц╕лину» та ╕ндустр╕ал╕зац╕ю. П╕д цензурою були також М.Йогансен, М.Хвильовий, В.Стус ╕ ╕нш╕ укра╖нськ╕ письменники, яких вабили ╓вропейськ╕ ╕деали емансипац╕╖. Але сьогодн╕, коли необ╕льшовизм ╕ дал╕ б’╓ться у пров╕нц╕йн╕й антизах╕дн╕й риториц╕, м╕жнародна сп╕льнота все з б╕льшим натхненням в╕дкрива╓ для себе укра╖нську в╕з╕ю свободи в творчост╕ О.Архипенка, В. ╢рм╕лова, К. Малевича, Г. Нарбута та М. Примаченко.
Под╕╖ та постат╕, асоц╕йован╕ з визвольною боротьбою, мають, зв╕сно, сво╓ м╕сце й час, але в екзистенц╕йному сенс╕ це не заважа╓ сильн╕ше та виразн╕ше в╕дчувати ╖х смисловий зв'язок, одночасну присутн╕сть в якост╕ фактурного бекграунду сучасно╖ цив╕л╕зац╕йно╖ в╕йни. Н╕що так не пробуджу╓ волю як загроза брутального порушення особистих ╕ культурних кордон╕в. Тому концентрац╕я вол╕ не лише безжал╕сно╖ руйнац╕╖ колон╕ал╕зму, але й ясного бачення того п╕днесеного та р╕дного св╕ту, який протягом ╕стор╕╖ будують в╕льн╕ люди.
Анатол╕й Зборовський
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 19.05.2023 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25145
|