Версiя для друку Обговорити в форумi

 В Музеї книги і друкарства України в Києві відкрилася виставка картин «Георгій Ткаченко: маляр і бандурист». Він народився в слободі Глушковій Рильського повіту Курської губернії 5 травня 1898 року. Закінчив сільську школу і 1-е Курське реальне училище. В Курську вивчав і основи образотворчого мистецтва, що допомогло йому вступити до Харківського художнього училища. У Харкові він опанував основи гри на традиційній народній бандурі під впливом П.Древченка та інших бандуристів. 1929 року Георгій Ткаченко закінчив архітектурний факультет Вищого художньо-технічного інституту в Москві, де навчався в академіка архітектури О.В. Щусєва та інших відомих архітекторів. Потім Георгій Кирилович залишився працювати в Москві архітектором-художником. Він проектував парки і різні будівлі, викладав акварельний живопис в Архітектурному інституті. Як художник-ілюстратор Ткаченко оформив підручник А.В. Буніна “Основи містобудівництва”, працював над ілюстраціями до “Вія” Миколи Гоголя тощо.

 Часто під час канікул та відпусток, у слободі Глушковій писав багато етюдів олійними фарбами на картоні, полотні, папері, окремі використовував для створення картин. У своєму селі Г.К. Ткаченко обміряв пам’ятку архітектури — Троїцьку церкву та ініціював фотографування фасаду й інтер’єрів споруди стилю класицизму перед її варварським руйнуванням. В різний час написав кілька робіт з видами руїн храму. Пробував зацікавити земляків у відновленні дорогої йому з дитинства церкви, надсилав світлини для місцевого музею.

 1954 року Георгій Кирилович назавжди переїхав до Києва, де цілком присвятив свою творчу діяльність збереженню пам’яток духовності і культури, зображенню мальовничих ландшафтів, краєвидів з пам’ятками архітектури України та пропагуванню гри на традиційній народній бандурі. За дорученням Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Музично-хорового товариства досліджував історико-художні пам’ятники та фольклор, багато подорожував пішки, а де й доступним транспортом по всій Україні.

 Роботи художника-архітектора експонувались і зберігаються в музеях Києва, Петербурга, Харкова, Львова, Запоріжжя, Сум, Переяслава-Хмельницького, Канева, Яготина, Богуслава. Значна частина творчого доробку знаходиться у приватних колекціях. Ткаченко писав пейзажі в підмосковних поселеннях, в рідній слободі Глушковій, а від 1954-го року в Києві і на Богуславщині. Академік і художник Василь Перевальський, який особисто знав Георгія Кириловича, згадує: “Він любив подовгу блукати занедбаними старосвітськими міськими і сільськими цвинтарями і кладовищами, писав етюди акварельними чи олійними фарбами, фіксував фотоапаратом вцілілі поетичні куточки з недонищеними надгробками, засніженими чи вкритими забуттям моху, здичавілого барвінку. Робив це не кваплячись, стоячи, сидячи чи напівлежачи біля дерева або каменя, звідки розкривався один або кілька краєвидів, що привернули його увагу. На згадку робив кілька знімків фотоапаратом, що слугував замість нотатника. Інколи доводилось робити і великоформатні картини олією, як, наприклад, на тему дніпровських порогів на прохання Михайла Сікорського для музею у Переяславі”. Від 1970-х років Георгій Кирилович менше писав безпосередньо з натури, але багато подорожував, часто бував серед природи, поєднуючи художницьке спостереження за явищами природи з насолодою від спілкування з нею. Репродукції з творів Георгія Ткаченка були надруковані в журналах “Україна”, “Народна творчість та етнографія”, “Київ”, “Родовід” та інших.

 Георгій Кирилович проникливо грав на старосвітській бандурі давно забутим народним способом, супроводжуючи музикування притишеним голосом речитативу. В репертуарі виконавця були десятки пісень, псалмів, танців і вісім народних дум. Його називали останнім старосвітським бандуристом. Але Ткаченко передав естафету старосвітского музикування юному поколінню. Г.Ткаченко розробив посібник “Основи гри на народній бандурі”, підготував багатьох учнів — відомих тепер бандуристів. Своїм духовним і професійним учителем Георгія Кириловича вважали і вважають відомі бандуристи - Юліан Китастий (США), Віктор Мішалов (Австралія), перший панотець Київського кобзарського цеху Микола Будник, нинішній панотець цієї організації Микола Товкайло, народний артист України Тарас Компаніченко, письменниця Віра Вовк (Бразилія) та інші.

 Бібліографія творчості Ткаченка становить понад сотню найменувань.

 Георгій Кирилович був дивовижно добрим і довірливим у стосунках з людьми, але безкомпромісним щодо найменших проявів аморальності. Віруюча людина, противник будь-якого насилля, він почувався духовно незалежним від тоталітарного режиму, свідомо до мінімуму обмежував свої матеріальні потреби. До нього горнулася молодь.

 Георгій Ткаченко помер 11 грудня 1993 року на 96-му році життя. Йому була близька філософія Григорія Сковороди, і він також мав право сказати: “Світ ловив мене, але не спіймав”.

 Основою виставки стала приватна колекція родини Перевальських, з якою пов’язані близько 40 років життя і творчості Георгія Кириловича. Експонуються також пам’ятки з колекцій Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 28.04.2023 > Тема "Українці мої..."