Версiя для друку Обговорити в форумi

У СІМФЕРОПОЛІ 13 жовтня пройшов спільний молебень православних і мусульман у пам'ять загиблих під час захоплення школи в російському місті Беслані 1 вересня. В спільному молебні, який почергово відслужили муфтій Криму Аджа Еміралі Аблаєв та настоятель сімферопольського храму св. Володимира та Ольги Української православної церкви Київського патріархату отець Роман, взяли участь понад 150 чоловік - представники Меджлісу кримськотатарського народу, ветерани Кримськотатарського національного руху, представники політичних партій і громадських організацій, у тому числі Конгресу українських націоналістів, Народного Руху України, Української народної партії, Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка, УРП "Собор", об'єднання "За Україну! За Ющенка!" та інші.
Присутні вшанували пам'ять жертв трагедії хвилиною мовчання. Виступаючі засуджували дії бойовиків і водночас зазначали: "невинні діти постраждали через те, що політики не змогли домовитися". У прийнятому зверненні учасники молебню закликали до ненасильницьких способів розв'язання будь-яких конфліктів. Але чи почують ці слова ті, кого окрилили новітнім кремлівським гаслом: "мочить"?

Для того, щоб читачі відчули настрій траурного поминального заходу, пропонуємо  ознайомитися з кількома виступами на ньому.

Голова  Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа ДЖЕМІЛЄВ:
- Для того, аби зрозуміти глибину та масштаби цього злочину, досить хоч на хвилину уявити, що там, в Беслані, убивали наших власних дітей. Відрадно, що люди всього світу так сприйняли цей біль, вжахнувшись від сотень загиблих дітей. Зрозуміло, що не може бути виправдання цьому злочину. Але він міг і не статися, якщо б світ, люди вжахнулись раніше, коли убивали тисячі, десятки тисяч людей на Північному Кавказі, у тому числі дітей. Але, на жаль, людям властиво дотримуватись подвійних стандартів, ділити злочинців на "своїх" і "чужих", бути байдужими, коли убивають "свої" злочинці і палати праведним, я б сказав, лицемірним, гнівом, коли вчиняють злочин "чужі" злочинці. Це особливо притаманно для нашого Криму. Багато хто у нас безапеляційно готовий виправдати будь-які злочини російської вояччини, які чиняться на тому ж Північному Кавказі у Чечні, - бо ці злочини коять "свої" злочинці, а ті, кого вони вбивають, - це непримиренні терористи, у тому числі й діти.
Якщо ми будемо дотримуватися цих подвійних стандартів, кривавих подій нам не минути! Події у Беслані мають стати застереженням для всіх політиків, які аж надто сподіваються на свою кількісну перевагу і на свою силу, які на весь світ безсоромно заявляють, що будуть "мочить в сортире" тих, хто не згоден з їхньою політикою, забуваючи при цьому, що "мочить" можуть й інші.
Багато хто з політиків, особливо з сусідньої нам країни, передрікають такі самі криваві події і в Криму. Але я впевнений, що цим пророцтвам не збутися. Горе і біда чеченського народу в тому, що він не зміг створити могутній, який базується на демократичних принципах, на принципах ненасильства, свій національний рух. Не зміг очистити його від фанатиків і крайніх екстремістів, які у своїх  діях керуються більше особистою помстою, а не розумінням інтересів своєї країни, свого народу.
Нам це вдалося, і поки існує наш єдиний національний рух, поки ми дотримуємося принципів ненасильства, - біди не буде!
У мене був друг Ілля Габай (єврей за національністю), який разом зі мною 1970 року був засуджений за участь в правозахисному русі, зокрема в боротьбі кримських татар за свої права. Йому присудили три роки позбавлення волі. Після звільнення, перебуваючи під загрозою повторного арешту і не бажаючи зректися своїх поглядів, він покінчив з собою. В останньому листі він написав: "Друзі, я вас не зрадив - простіть ви мене, моліться за мене". Він був поетом. Пам'ятаю такі його проникливі рядки:
Я хочу, чтоб боль чужая
Жила во мне
щемящей сердце болью...
Отже, коли всім нам буде боліти не тільки тоді, коли нас поранять, але й поранять ближнього, ми зможемо уникнути тих кривавих подій, які відбуваються у світі.

Керівник Кримського штабу Віктора Ющенка Валерій  ПРОБИЙ-ГОЛОВА:
- Ми засуджуємо будь-який прояв тероризму, кров безневинних людей не повинна проливатися. Усі розбіжності необхідно вирішувати цивілізовано, а політичні розбіжності - справа дипломатів, а не бойовиків. Ні через 40 днів, ні через роки після цієї трагедії суспільство не забуде безжалісного убивства дітей у Беслані.
Ми звернулися у російське консульство з пропозицією оздоровити постраждалих в Беслані дітей. І попросили прискорити відповідь, щоб ми змогли зробити свій посильний внесок від блоку Віктора Ющенка. Ми всі молимося за дитячі душі, а  тим, хто залишився у цьому житті, треба, щоб ні за яких обставин ніхто не забував, до чого може призвести брудна політика.

Голова Всекримського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка Сергій САВЧЕНКО:
Я хочу, щоб ми сьогодні згадали не тільки загиблих дітей в Беслані, щоб ми згадали ті тисячі чеченських дітей, які загинули під час тих жахливих зачисток - чомусь тоді ніхто не запропонував їм приїхати до "Артеку". А загиблим - вічна пам'ять. Хай це буде нам уроком, щоб ніколи Україна не була задіяна в таких жахливих подіях. Щоб наші політики не закликали когось "мочить в сортирах". Я впевнений, що все, що відбулося потім, - це результат цього заклику. Тому - будьмо мудрими...

За останніми даними МНС Росії, в результаті трагічних подій у північноосетинському місті Беслані  загинули 342 особи, серед них 331 заручник і 11 співробітників силових структур. Понад половина загиблих заручників - діти. Майже 40 жертв теракту і досі невпізнані. У російських лікарнях залишаються понад 200 поранених внаслідок захоплення школи у Беслані...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 15.10.2004 > Тема "З потоку життя"