Севастопольській громадській організації "Союз українок" виповнилося 10 років. Бібліотека Українського культурно-інформаційного центру ледве вмістила гостей, що прибули на святкування ювілею. Серед них - політв`язень, діяч національно-визвольного руху Ярослав Гайвас, що прибув з родиною зі Сполучених Штатів Америки, начальник відділу у справах національностей і міграції севастопольської держадміністрації Віктор Солодов, член Кримського крайового проводу НРУ, директор морського відділення Українського науково-дослідного метеорологічного інституту Юрій Ільїн, представники товариства "Просвіта", товариства білорусів імені Максима Богдановича "Пагоня", татарського товариства, польського товариства "Полонія", національної скаутської організації "Пласт", місцева інтелігенція та ще багато друзів і прихильників цієї знаної у місті та напрочуд дієвої громадської організації. У Севастополі чимало українських громадських організацій, про роботу яких городяни просто не знають. "Союз українок" знають всі. Це не є перебільшенням, і тут, мабуть, доречно згадати про роль особистості у діяльності тієї чи іншої організації. Богдану Процак, що всі 10 років беззмінно очолює міський осередок "Союзу українок", хтось щиро любить, хтось поважає, дехто побоюється, є й такі, що ставляться до неї відверто вороже. Але проігнорувати її думку чи її зауваження не береться ніхто. Саме ця жінка є сьогодні найяскравішим взірцем українського жіноцтва у Севастополі. Тому за 10 років, як зазначила сама Богдана Михайлівна, організація "... зросла в чисельності, напрацювала досвід і має певні здобутки". І таких здобутків на сьогодні вже чимало. Це й національна скаутська організація "Пласт", якою постійно опікується "Союз Українок", і (завдяки співпраці з союзянками Америки та Австралії) постійні благодійні акції на підтримку дітей-сиріт, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, дитячих садків, підтримка талановитих учнів та студентів з малозабезпечених родин та вчителів української мови і літератури, проведення благодійної акції для людей похилого віку "Бабусі Америки - бабусям України", надання ліків та медичного обладнання для місцевих лікарень та дитбудинків для дітей з фізичними вадами, поповнення книжкового фонду бібліотеки Українського культурно-інформаційного центру, організація численних виставок народної творчості та залучення до їх проведення народних майстрів з різних куточків України. Все перелічити просто неможливо. Крім того, до пані Богдани в скрутну хвилину може звернутись будь-хто і, будьте певні, йому не відмовлять. Про гостинність цієї жінки знають і в Севастополі, і далеко за його межами. У неї зупиняються представники громадських організацій з різних куточків України, гості з близького та далекого зарубіжжя, народні митці і всі, хто приїздить сюди допомагати тим чи іншим чином розбудовувати Україну. Керівника "Союзу українок" знають і поважають у міській держадміністрації та міськраді. Віктор Солодов, начальник відділу у справах національностей та міграції, називає її своєю другою вчителькою української мови. Багато щирих теплих слів було сказано того дня, а слова 90-річного Ярослава Гайваса, колишнього політв'язня, прозвучали як заклик: - Ми є винятково щаслива громада в дуже щасливій для нас добі. Більше 300 років народ карався, мучився, був знищуваний, а сьогодні маємо самостійну Українську державу. Чи ми уявляємо собі те неймовірне щастя, на яке чекав наш народ, і скільки він за це заплатив? Кожен вогонь починається з малої іскри. Кожен має не погорджувати тим малим і робити справу чесно, глибоко і до кінця. І з того рано чи пізно будуть висліди. Висліди від роботи "Союзу українок" видимі і добре відчутні у Севастополі. З ювілеєм севастопольський "Союз українок" телеграмою привітала народний депутат, голова "Союзу українок" України Лілія Григорович. Директор Українського культурно-інформаційного центру Олександр Коротун нагородив організацію Почесною грамотою "За сприяння відродженню і розвитку української культури, впровадження народних традицій та української мови в усі сфери життя".