Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 11.11.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 11.11.2022
ЖИТТЯ ╤ ГРАФ╤КА В╤КТОРА ЗАРЕЦЬКОГО

 В Музе╖ ╕стор╕╖ м╕ста Ки╓ва експону╓ться виставка роб╕т видатного укра╖нського ш╕стдесятника В╕ктора Зарецького «Граф╕ка. Ретроспектива».

 В╕ктор Зарецький народився 8 лютого 1925 року в с╕м’╖ скромного службовця в м╕ст╕ Б╕лоп╕лля на Сумщин╕. Досл╕дники встановили, що В╕ктор походить ╕з козацького роду Зарецьких, як╕ за переказами були одними ╕з засновник╕в м╕ста Б╕лоп╕лля у ХV╤╤ стол╕тт╕. Дитинство ╕ юн╕сть в╕ктора минули в Горл╕вц╕ ╕ Стал╕но (нин╕ Донецьк) на Донеччин╕. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Зарецький служив у Чебоксарському запасному стр╕лецькому полку радянсько╖ арм╕╖. Художн╕й хист у в╕ктора проявився ще в дитинств╕. Юнак, зв╕льнившись ╕з арм╕╖, вл╕тку 1946 року при╖хав у Ки╖в. Але на ╕спитах до художнього ╕нституту провалився. Незважаючи, що був «переростком», маючи 21 р╕к, В╕ктор вступив до останнього класу художньо╖ школи. А пот╕м до художнього ╕нституту, де був отримував ╕менн╕ студентськ╕ стипенд╕╖ – Р╓п╕нську та Стал╕нську. Профес╕йн╕ усп╕хи юнака були наст╕льки серйозними, що його залишили в художньому ╕нститут╕ викладати живопис. Зарецький мав ╕ неабиякий хист до викладання. В╕ктор Зарецький усе життя був учителем для сво╓╖ дружини художниц╕ Алли Горсько╖, для друз╕в, а згодом – учн╕в власно╖ рисувально╖ студ╕╖.

 Художник навчався ╕ починав св╕й творчий шлях у пер╕од ╕деолог╕чних догмат╕в, ч╕тко визначених соц╕ал╕стичним реал╕змом. Тод╕ в╕н у них, напевне, в╕рив ╕ пробував сумл╕нно дотримуватися. Але такий шлях можливий для виконавця, а не творця. Тому в 1950-т╕ роки Зарецький пережив душевну й творчу кризу. Щоб вибратися з не╖, став шукати власних шлях╕в. В╕ктор Зарецький облишив викладання в художньому ╕нститут╕, брався ╕люструвати книги, зокрема дитяч╕. За радянських час╕в саме у книжков╕й ╕люстрац╕╖ художники почувалися найв╕льн╕ше. Тож в╕льнодумн╕ митц╕ «т╕кали» в ╕люстрування книжок, як у ем╕грац╕ю.

 Пот╕м Зарецький по╖хав на Донеччину ╕ п╕шов на шахту, в гущавину шахтарського життя. Спускався п╕д землю, якось ледь не загинув, заблукавши в шахт╕. Його роботи цього пер╕оду знав весь СРСР. За них художник отримував нагороди, ╖х же зн╕мали з виставок з╕ словами: «Хто ж п╕де в шахту працювати, побачивши таких чумачих ╕ втомлених хлопц╕в?» У радянському мистецтв╕ все мало бути лакованим. А у В╕ктора Зарецького це було не так.

 На теренах нин╕ сумнозв╕сно╖ Чорнобильщини народилася «селянська» тема Зарецького. Художник, прагнучи передати суть народного життя та характер╕в, працював разом ╕з колгоспниками. Голова колгоспу нав╕ть почав нараховувати художнику трудодн╕. Образи с╕льських укра╖нських д╕вчат, створен╕ тод╕ Зарецьким, стали хрестомат╕йними.

 Паралельно «с╕льськ╕й» з’явилася ╕ «м╕ська» сер╕я, ╕н╕ц╕йована ╕нтересом художника до нов╕тн╕х тенденц╕й св╕тового мистецтва, в╕домост╕ про як╕, попри все, хоч по крихт╕, р╕зними шляхами кр╕зь «зал╕зну зав╕су» все ж таки просочувалися до зац╕кавлених. Можна назвати полотна «Мар╕уполь. ╥дальня укра╖нських страв», «Дурман» тощо.

 Важливою под╕╓ю у житт╕ й творчост╕ радянських художник╕в ставали творч╕ подорож╕ республ╕ками, як╕ мали ╕нший уклад життя, ╕накшу культуру. Так пом╕тний сл╕д у доробку Зарецького залишила подорож до Середньо╖ Аз╕╖. Ц╕лу сер╕ю сх╕дних пейзаж╕в 1962-63 рок╕в наповню╓ блакить прохолодних т╕ней, народжених сонцем Аз╕╖, фантастичним моза╖чним оздобленням арх╕тектури ╕ самим небом.

 На початку 1970-х, п╕д час нового витка репрес╕й проти ╕нтел╕генц╕╖, була п╕дступно вбита на замовлення КДБ дружина В╕ктора Зарецького художниця ╕ право захисниця Алла Горська. Тод╕ митцев╕, окр╕м страждань в╕д втрати дружини та батьк╕в, ще випали страшн╕ звинувачення у вбивств╕, подальш╕ приниження ╕ острак╕зм – на душ╕ йому було темно, у вухах звучав голос загибло╖ дружини, в очах ввижалася в╕др╕зана по╖здом голова батька, образ померло╖ мами. Художник писав роздираюч╕ душу портрети загиблих найближчих р╕дних, яких втратив протягом короткого часу, шукаючи й не знаходячи в╕дпов╕дей на сво╖ питання про суть ╕ смисл тих жахливих под╕й. У цей час митець порина╓ в роботу з оформлення театр╕в у ╤вано-Франк╕вську, С╕мферопол╕ та Сумах. Брався в╕н ╕ за оформлення театральних вистав.

 Ус╕ представлен╕ на виставц╕ «Граф╕ка. Ретроспектива» твори походять з колекц╕╖ учня В╕ктора Зарецького Олекс╕я Василенка, яка формувалася протягом к╕лькох десятил╕ть. Укра╖нський колекц╕онер серед ╕ншого присвятив творчост╕ В╕ктора Зарецького книги «Граф╕ка В. Зарецького 1940-1980-х рр.» ╕ «Контркультура. Граф╕ка «неформальних академ╕к╕в» 1050-80-х».

 Для виставки обрано понад 90 роб╕т р╕зних пер╕од╕в творчост╕ художника, починаючи з╕ солдатського автопортрету 1945 року ╕ до зр╕лих твор╕в к╕нця 1980-х. Презентована зб╕рка демонстру╓ розма╖ття граф╕чних техн╕к, а також д╕апазон мистецьких зац╕кавлень художника. Представлено роботи р╕зних жанр╕в: портрет, пейзаж, ан╕мал╕стка та жанров╕ сцени.

 Граф╕ка В╕ктора Зарецького – це дуже жива й вишукана мова майстра. Художник вплинув сво╓ю творч╕стю на розвиток укра╖нського мистецтва друго╖ половини ХХ стол╕ття.

 В╕ктор Зарецький стверджував, що ма╓ двох духовних батьк╕в: Тараса Шевченка ╕ Густава Кл╕мта. Саме на цьому надзвичайному грунт╕ в╕н створив св╕й власний стиль.

 В╕ктор Зарецький помер п╕сля тривало╖ тяжко╖ хвороби 23 серпня 1990 року. Похований на Берковецькому кладовищ╕.

 У 1994 роц╕ В╕ктор Зарецький був посмертно нагороджений Нац╕ональною прем╕╓ю Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка.

 Анатол╕й Зборовський

 На св╕тлин╕: В╕ктор Зарецький. Автопортрет. 1945 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 11.11.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24650

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков