Версiя для друку Обговорити в форумi

Як уже повідомляла "Кримська світлиця", в Криму нещодавно з українськими народними, патріотичними, духовними піснями гастролював хор волинських ветеранів "Злагода". Гармонійно доповнювала виступи "Злагоди" унікальна виставка вишитих портретів та ікон, яку привіз із собою майстер художньої вишивки з Луцька Юрій Савка. Ми пропонуємо сьогодні читачам розповідь про пана Юрія і його незвичайне захоплення. А звіт про кримські гастролі волинського хору буде опубліковано в одному з найближчих номерів "КС".

Небуденна виставка волинського майстра-вишивальника Юрія Савки зібрала чимало небайдужих до цього мистецтва відвідувачів у Кримському республіканському Будинку художника. Майстерно гаптовані, гранично лаконічні, майже графічні, хоча й вишиті кольоровими нитками портрети відомих українських письменників та політичних діячів, зокрема й героїв національно-визвольної боротьби, буквально приковували увагу відвідувачів, примушували вдивлятися у обличчя представників еліти нації, захоплюватися майстерністю автора, досконалим володінням секретами стародавнього українського мистецтва.
- Створюю образи апостолів і провідників нашого народу лише хрестиком, може ще й тому, що всі вони мають хресну долю. Гладь - не мій стиль не лише у творчості, а й в житті, - говорить художник-вишивальник...
 - Тож усі роботи виконую виключно хрестиком, - підкреслює Юрій Савка. - Він - чіткий і геометричний - відповідає чоловічому характеру. А з твердженням, мовляв, за традицією, вишивка - діло жіночих рук, ніби це виключно жіноча справа слабкої статі, не згоден абсолютно. Адже, відомо, що в давнину вишивкою займалося й чимало чоловіків, приміром, у кримськотатарському мистецтві. А були часи, коли жінок до цього діла навіть не допускали. Творчість вважаю даром Божим.
У залах біля 30 робіт з понад ста виразних й оригінальних портретів, динамічних, справді живих полотен, добре знаних завдяки подібним виставкам в багатьох містах й селищах України й інших держав. Гордість автора - Шевченкіана. Серед кращих робіт Юрія Імануїловича й портрети Лесі Українки, Олени Пчілки, козацьких гетьманів й ватажків народних повстань, лідера Народного Руху Вячеслава Чорновола, РУХівського активіста Олександра Юрченка, борця за волю України Юрія Онуфрійчука, художниці Валентини Михальської, свого дядька Івана Савки - розстріляного в 1941 році сталінськими посіпаками, свого наставника у творчості й житті - отця Дмитра Блажейовського, поета Євгена Назарчука, етнографа-архітекотра Волині Леоніда Маслова..., а ще - моторного Енея, казкового Котигорошка з написом "Згадай веління материне, зроби що можеш іще трошки, щоб відродити Україну - знайти в собі Котигорошка"...
Творчість майстра безкорислива й самовіддана, як і втілені ним герої, кожен з яких - приклад самовідданого служіння Вітчизні, самопожертви й самозречення в ім'я служіння рідному народові. Перед тим, як увічнити людину на полотні, Юрій Савка подовгу вивчає фото й картини, вчитується у твори наступного героя, осмислює й проймається його долею та зробленим для України. І лише тоді, коли наповнить власне серце душею обраною для втілення образу, приступає до таїни творчості, яка триває багато тижнів, а то й місяців.
Зустріч з високим мистецтвом гаптування, перші кроки в ньому, які почав з
найскладнішого - вишитої ікони, виховали особливо шанобливе, відповідальне, навіть побожне ставлення до власної творчості, кожного з нових проектів й задумів, які втілює на полотні. Так, у невсипущій щоденній праці, прийшла досконалість у композиції й колористиці.
Ідея кримської експозиції виникла, коли делегація ветеранів УПА з Волині приїздила в Сімферополь творчим десантом й для обміну досвідом. Нині, уродженець Луцька, знаний майстер вишивки, за освітою економіст-будівельник, котрий все життя пропрацював на будовах інженером, знову приїхав на півострів разом з хором ветеранів за свій кошт, щоб краще роззнайомитися з кримськими колегами не лише з творчих й не тільки українських організацій. Чимало його полотен нині фігурує на інших виїзних виставках, тому представлені не основні роботи, а ті що були "під рукою".
Та й те, що побачили кримчани, вразило досконалістю виконання й високим духом особистостей увічнених на полотнах образів.
Юрію Савці нині - 70. Нічого особливого в тому, що 10 років тому захопився гаптуванням голкою не вбачає, бо ще з дитинства захопився малюванням й фотографуванням краси рідного краю - перлини України - Волині.
Поштовхом до цього на загал "жіночого" виду творчості, стало побачене у одному з Львівських музеїв диво -майстерно вишиті ікони авторства римського українського священника Дмитра Блажейовського, який теж захопився гаптуванням у 60 років. Враження від побаченого, яке називає справжнім осяянням й знаком Божим, було настільки надихаючим й окрилюючим, що не забарився й сам спробувати творити на полотні. - Та й на пенсії стало скучно, - зізнається народний майстер, котрий взяв у руки голку й муліне ще й від зачарування умінням вишивати своєї дружини. Спочатку набирався досвіду у неї - майстрині вишити сорочку, рушник чи салфетку. А спробував живописати на полотні й уже не міг відірватися від цього заняття, яке захопило все його єство. Наполегливо удосконалював техніку. Вивчив їх усі, що побутують у різних регіонах нашої держави, поглибив свої знання максимально, перегорнув художні альбоми, проштудіював книги й статті, зазнайомився з багатьма справжніми майстрами вишивки, на які Україна особливо багата. Взяв усе найдосконаліше й зі стилю ікон отця Блажейовського, які стали хорошою школою майстерності. За тим почався творчий пошук власного вирішення у жанрі індивідуального портрету, де вже не сховаєшся за традиційним прочитанням образів. Кожній його роботі, крім бездоганної портретної схожості, притаманний глибокий і тонкий психологізм, художнє осягнення образу, точно обрана кольорова гама, висока техніка виконання.
Нині Юрій Імануїлович використовує в своїй творчості понад 200 хрестиків. Він один з найвідоміших послідовників славетного вченого-митця отця Дмитра Блажейовського, який щиро радіє творчому доробку свого учня.
Добре знайомих з творчістю відомого кримського патріарха української вишивки - знаною у світах, понад 80-літньою вишивальницею національних узорів майстринею Вірою Сергіївною Роїк важко подивувати вправністю рук майстрів гаптування. Та гість з Волині зумів зачарувати усіх, ще й з радістю поділився власними секретами з цією почесною гостею його виставки, від котрої отримав навзаєм чимало порад з царини секретів їх спільного професійного захопленння. Та й Віра Роїк не приховувала приємності від того, що рукоділлям нині захопилися й чоловіки. Та все ж нагадала: здавна гаптування на полотні було здебільше жіночою справою. Споконвіку виливали вони на полотні душу, нитка з голкою мережили долю й вдачу незліченних поколінь наших земляків. Вишивання довгий час було суто жіночим таїнством, мистецтвом й навіть чаклунством, що передавалося від матері до доньки, від бабусі до онуки. Вишивальний оберіг з цілою системою древніх знаків-узорів, дивної краси рушники на іконах, вишивки й сорочки, скатертини, подушки прикрашали й захищали кожну сільську українську хату. Кримська майтриня пообіцяла невдовзі приїхати з виставкою своїх робіт у Луцьк, "щоб подоляни знали, що вишиванками обмережана вся Україна, включно з найдальшими її регіонами". З вдячністю прийняв Юрій Савка від старшої колеги по мистецтву володіння голкою незабутній подарунок: її книгу "Мелодії на полотні".
На своїх же полотнах майстер відтворює й відроджує українську історію. Каже, не всі політики її варті, як і його втілення на полотнах. - Я обираю своїх героїв так, щоб моїм дітям і онукам не було соромно, як деяким художникам нині, котрі, створили талановиті, вартісні за виконанням картини, та не ті об'єкти втілення обирали.
А захоплені його талантом й працелюбністю відвідувачі ділилися враженнями: "дивлячись на всю цю красу й досконалість приємно усвідомлювати, що сильна стать, це не лише полководці, лідери країн, бізнесу, науки, а й митці в такому копіткому мистецтві, як вишивання".
Дома у Юрія Савки багато різних дипломів й грамот, та найдорожчі нагороди - пам'ятна відзнака на честь 2000-ліття християнства від Владики Філарета й подарунок Папи Римського під час перебування його у Львові. Бо без молитви він не живе, отже, й не вишиває.
Високо поцінували оригінальну творчість волинського гостя й кримські мистецтвознавці. Відзначили: сила його творчості не в тому, що він перейняв, а, можливо, й перевершив у чомусь вправність умілих жіночих рук - вишивальник одним з перших професійно зайнявся найскладнішим жанром вишивки - портретним.
Та й оточення Юрія Савки було колоритне, цікаве й мистецьке: волинська організація Всеукраїнського об'єднання ветеранів представила 23 найспівучіших учасників хору "Злагода" - ветеранів УПА, учасників бойових дій, репресованих, депортованих. Окрім того, що вони зачарували співом кримчан, всі учасники небуденного мистецького свята знайшли спільну мову, зокрема й з кримськими татарами. А головний його призвідник - Юрій Савка, побажав усім читачам "Кримської світлиці" мужності й стійкості й мудрості у всіх своїх починаннях на благо родин й України. Особливо теплі вітання прозвучали усьому молодому поколінню кримчан, зокрема новоселам -учням Сімферопольської школи-гімназії: "Хотів би, щоб вони нас - дідів, не підвели у нашій любові до України. На них вся надія наша, бо бачу: не так вже кепсько ми їх виховали. Майбутнє в України є. Тож працюймо на благо Вітчизни безнастанно, щоб побільше стало у нас національних героїв, гідних втілення й увічнення на полотнах і в нашій вдячній пам`яті".

На фото  А. САНІКА:  ліворуч - Юрій Савка зі своїми роботами в редакції "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 17.09.2004 > Тема "Душі криниця"